Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто хоче жити в іншій Україні! Україні, де вартують справжні людські цінності:чесність, порядність, любов. Де шанується культурна та історична спадщина, де люди з шаною ставляться до природи та рідного краю.

На жаль, політика в житті нашої країни є визначальною і риба гниє з голови. Протиріччя між особистими інтересами кубла олігархів і стратегічними інтересами українського народу стали несумісними. Вони є фундаментальними, ціннісними.
Україні потрібна правова держава з опорою на громадянське суспільство. Натомість олігархам потрібна поліцейська держава з опорою на сексотів-пристосуванців.
Україна має будуватися на двох базових цінностях: Україна є самостійною суверенною державою та Україна шанує європейські цінності і впроваджує європейські стандарти.
Натомість олігархи своїми діями позбавляють Україну самостійної політики, перетворюють на васала іншої держави, впроваджують в Україні авторитарно-репресивний політичний режим.
Україна повинна будувати свою економіку на конкурентних ринкових засадах. Олігархи знищують засади конкуренції в економіці України, монополізують стратегічно важливі сектори економіки країни.

Тим не менше, наше життя є різнобарвним, а людині притаманне відчуття прекрасного, то ж не хотілося б, аби дописувачі обмежувались суто політичною проблематикою :)
Дописувачем може стати той, хто поділяє наші цінності і пише на українську тематику.

Хочеться наголосити, що засади модерування цього співтовариства є абсолютно прозорі і демократичні, модератори можуть змінюватись за волевиявленням дописувачів.
Вид:
короткий
повний

Твоя Україна

Голые цифры

  • 30.08.11, 01:41
Бравой экономической статистикой власти пытаются прикрыть экономический фаворитизм (именуемый в народе дерибаном) и, как следствие, ужасающий инвестиционный климат

В этом номере у нас выходит интервью с заместителем главы Администрации Президента Ириной Акимовой. Мне симпатична эта женщина. Она неплохо разбирается в экономике - а таких людей в политике у нас мало, и она неплохо говорит по-английски, и таких людей у нас мало. А тех, кто и понимает в экономике, и говороит по-английски - тем более.

Но, с двумя тезисами г-жи Акимовой в этом интервью я не согласен. Поскольку

они остались без комментария в самом интервью, считаю нужным это сделать здесь. Также недавно я взял на себя миссию расставлять верные акценты в статистике АП - первый раз это касалось стоимости президента Украины - и теперь продолжу это делать.

1. Зам главы адинистрации Президента рассказывает, что в новом законе о рынке

земли правительство собирается ограничить доступ к земле тех, у кого есть большие денежные ресурсы, а именно, иностранных инвесторов.

Извините, а украинских миллиардеров нет больших денежных ресурсов? Есть,

причем такие, которых нет у многих иностранных инвесторов. Мало того, большинство из них уже арендуют участки такой площади, что ни в Польше, ни в Германии никакому, даже самому крупному фермеру в самом сладком сне не приснится. Мы скоро будем делать тему номера "Крупнейшие землевладельцы Украины" и вы увидите этих людей с дефицитом денежных ресурсов.

[ Читати далі ]

Языковые провокации регионалов.

Виталий Червоненко, «Главком»
Перед парламентскими выборами «регионалы» в очередной раз затеяли балаган с русским языком. 26 августа Сергей Кивалов и Вадим Колесниченко зарегистрировали «усовершенствованную» версию языкового законопроекта. Под новым соусом ПР вновь пытается протащить старую идею узаконенного регионального статуса русского, отмены обязательного дубляжа фильмов на украинский, разрешения телеканалам вообще не вещать на государственном, а рекламистам без лишних стеснений работать только на «великом и могучем».

Первая попытка.   Придя к власти, Партия регионов заболела весьма специфическим недугом – осенней предвыборной языковой шизофренией. Напомним, что ровно год назад, накануне местных выборов, регионалы вместе со своими коллегами по коалиции написали удивительнейший документ – проект закона «О языках в Украине». Авторы – Александр Ефремов, Петр Симоненко и Сергей Гриневецкий, прикрываясь Европейской Хартией региональных языков и меньшинств, предложили выполнить многострадальное обещание Януковича о придании русскому статуса официального.

Делать это они предложили через механизм «региональных языков». Подобный статус могли получить полтора десятка языков, и, прежде всего, русский. Механизм легализации предлагался простой, – если на некой территории – от села до области, 10% населения считает своим родным не украинский, то местный совет объявляет его региональным. Со всеми вытекающими последствиями – использованием его в образовании, науке, культуре, госуправлении, делопроизводстве и официальной документации с вышестоящими властными инстанциями. В документе было немало всяческих сюрпризов, о которых тогда подробно писал «Главком». Многие положения, конечно же, соответствовали европейской практике и принципам. Но некоторые откровенно прописаны только под русский. К примеру, отмена обязательного украинского языка рекламы, дубляжа фильмов и вещания на ТВ. Эти сферы как раз и были теми гаванями, где украинский хоть как-то использовали.

Как раз из-за откровенной антиукраинской направленности законопроекта его в пух и прах разнесла оппозиция, различные общественные организации и даже Национальная академия наук Украины. Дошло до того, что и Литвин призвал повременить с языковым законом. Спикер схитрил – отправил документ на экспертизу в Венецианскую комиссию. Та, как и ожидалось, дала ему максимально негативную оценку, и документ успешно «слили».

Второй заход.   Но, очевидно, новые выборы требуют новых языковых решений. Чем же пудрить мозги русскоязычным избирателям, если с реформами, экономикой и борьбой с коррупцией не получается? Конечно же, старым и проверенным языковым вопросом.  Возможно, мы не правы, и авторы нового законопроекта «Об основах государственной языковой политики» Сергей Кивалов и Вадим Колесниченко просто и бескорыстно защищают права русскоязычного населения и представителей других национальностей Украины. Может, они лишь пытаются имплементировать взятые Украиной перед Советом Европы обязательства, а избирательный фактор – это так, совпадение.

Честно говоря, за некоторыми исключениями, проект Кивалова-Колесниченко не слишком и отличается от предыдущей версии. Так, местами подмарафетили, уточнили дефиниции и определения, сделав возможным запустить процесс «регионализации» языков еще до следующей переписи населения.

 Итак, первая новела документа – статус регионального будут предоставлять тому языку из перечня, который во время переписи 2001 года 10% жителей региона назвали родным. Или же просто самые инициативные соберут подписи 10% жителей региона «за». Официально дело проворачивается через решение местного совета. Кстати, совет может внедрить региональный язык даже без 10% барьера, просто по своему усмотрению. Напомним, в предыдущей версии надо плясать от ответа на вопрос переписи о «языке преимущественного общения». Такого вопроса в 2001 во время переписчики не задавали, а потому выходило, что ждать с регионализацией надо было до декабря 2012 года и новой переписи населения. А это, как понимаете, уже после выборов 2012 года. Кому это тогда вообще будет надо?

Украинский – вон с экранов!

Из проекта-предшественника взяли и самые одиозные нормы о рекламе, кино и телевидении. Господа Кивалов и Колесниченко считают, что обязательный дубляж на украинском надо отменить, позволив дистрибьюторам самим решать языковой вопрос. Реклама на государственном языке также станет необязательной, а телеканалы сами решат, нужен ли им украинский. При чем, авторы документа даже поленились сравнительную таблицу написать к законопроекту, в которой каждый сразу же мог бы «просечь» изменения в законы о рекламе, телекоммуникациях и кинематографии. Их скромненько указали лишь в конце документа, гамузом вместе с другими поправками в переходных положениях.

 К тому же, авторы явно «запутались» в дефинициях. Итак, региональную языковую группу определили «как группу людей, что проживает в определенном регионе (населенном пункте) и имеет общий родной язык». Родной язык, по мнению депутатов, это – «первый язык, которым человек овладел в раннем детстве». Хотя тут же пишут, «что каждый имеет право свободно определять язык, который он считает родным». Какое то дышло, а не определение получается: родной язык - это тот, на котором ты начал общаться с пеленок. Но его ты можешь по собственному усмотрению изменить. Полная графомания без смысла, чтобы подогнать законопроект под имеющийся в переписи вопрос.

 Формально статус регионального смогут получить русский, белорусский, болгарский, армянский, гагаузский, идиш, крымскотатарский, молдавский, немецкий, новогреческий, польский, ромский, румынский, словацкий, венгерский, русинский, караимский и кримчацкий языки. Но не надо быть семь пядей во лбу, чтобы предугадать, что на областном уровне 10% барьер в основном дотянет лишь русский.

 И именно этот язык во всем юго-востоке страны, да и в центре, будет провозглашен региональным. В общей сложности, под «русский региональный» уже сейчас попадет 13 областей и регионов Украины: Крым, Донецкая, Харьковская, Луганская, Запорожская, Херсонская, Днепропетровская, Николаевская, Одесская, Сумская и Черниговская области. А еще и Киев с Севастополем. В Закарпатье с его 13% венгерского населения региональным станет венгерский, а в Черновицкой области – румынский (около 11% - родной румынский). В Крыму с 13% крымских татар крымскотатарский также получит статус регионального.

    А что, собственно, дает региону официальный статус «местного» языка? Даже невооруженным взглядом видно: достаточно. Фактически, на половине территории страны региональные языки будут иметь те же права, что и украинский. Язык в садике, школе, институте, суде, госучреждениях – региональный. Местные органы власти смогут работать на региональном, а также вести всю документацию и переписку с центром.

 Очевидно, что украинский с такими формулировками сразу же вытеснят на юго-востоке страны даже из тех сфер, где он до сих пор хоть как-то существовал. Добьет ситуацию уже упомянутые новации в сфере кино, телевидения и рекламы. На это авторы документа, скорее всего и надеются, ведь никто не удосужился привести хотя бы приблизительную смету всех этих новаций.

Миллионы на ветер.

Во многих областях, если даже не во всех, а, возможно, и большинстве райцентров, сразу же надо будет набирать армию всевозможных переводчиков. В некоторых регионах даже в рамках одного района может быть сразу несколько региональных языков, и на всех одновременно надо вести переписку. То же в судах. Конечно, с русским все проще, а как с остальными? А представьте, насколько должны вырасти штаты в центральных органах власти в Киеве, в каждом министерстве и ведомстве, ведь им документы тоже будут слать на региональных. Только представьте, как разбухнут суды, прокуратура и милиция. В какую копеечку все это влетит?

 Да и Верховной Раде надо будет бюджетец добавить. Там ведь разрешат выступать на региональных языках, а для перевода на государственный штат переводчиков тоже понадобится. И ЦИК может смело просить себе прибавку – избирательную документацию и бюллетени надо будет переводить на региональные.

 Европа себе может позволить подобную роскошь, а можем ли мы? Неужели в Украине все другие социальные вопросы решены, и единственный оставшийся – региональных языков?

 Авторы документа в объяснительной записке указали, что дополнительных средств из бюджета на все это не надо, мол, и так на Европейскую хартию выделяют. Но конкретных подсчетов никто не приводит. А в бюджете на 2011 год под Хартию значится всего 1,1 млн гривен. Даже по предварительным прикидкам для дублирования чуть ли не половины документов страны надо в десятки раз больше. Не говоря о зарплате переводчикам.

 Напоследок депутаты-регионалы таки умудрились подсунуть свинью и своему партийному лидеру. За искажение государственного языка они предлагают наказывать согласно 161 статье Уголовного кодекса. Так что, друзья, если закон примут, после первой же речи Николая Яновича уверенно подавайте на него в суд за неуважение к украинскому.

Від автору блогу.
Може хоч тепер захисники Пустозвона подумають, чи варто так вперто називати *найбільш українським Президентом* того, що зрадивши Майдан, не посадив фальсифікатора виборів-2004 Ківалова? Наступ на українські національні цінності, про які так палко годинами розповідав Ющенко, продовжується тими, хто мав сидіти, а не бути нагородженим Почесними грамотами в 2007р. Як це нагадує 1917-1919... Не зроблені вчасно інфантильною українською владою жорсткі кроки оберталися поразками України. Знову Крути - тепер мовні ? Знову розчулена сльоза над нещасною долею ? Досить облудної брехні. Думай, народе...

Тысячи гектаров для Януковича за государственный счет.

«Для Віктора Януковича з наближенням мисливського сезону готують безпечну зону для полювання в Дніпровсько-тетерівському лісо-мисливському господарстві.Щоб максимально унебезпечити президента від ризиків, пов’язаних з полюванням, для Віктора Федоровича ізолюється великий шматок лісу між селами Авдієва Нива, Ритні, Рихти. Це квадрат майже чотири на чотири кілометри, більше тисячі га лісу.

 Колись територія Дніпровсько-тетерівського господарства – понад 30 тисяч га – мала статус заповідної і вхід туди простим смертним був заборонений. Та в період свого першого прем’єрства Віктор Федорович облюбував ці місця для полювання і постарався, щоб цей статус було ліквідовано. Однак закритість території залишалася. Керівництво господарства пояснювало це підпорядкуванням Кабінету міністрів та особливим режимом відвідування через наявність державних резиденцій «Острів» та «Акація».

Потім ці резиденції були приватизовані фірмою «Дім лісника». Як відомо, вона близька до бізнесу родини Віктора Януковича. При цьому пропускний режим на території господарства зберігся. Цю абсолютно незаконну закритість території автору цікаво пояснював директор господарства Микола Гордійчук. Він розповідав, що в ліс нікого не пускають, бо їх господарство знаходиться за крок від отримання статусу заповідника.

Однак, коли президент Віктор Ющенко підписав указ про внесення господарства до переліку заповідних територій шляхом перетворення на Національний парк, залежне від Януковича керівництво Дніпровсько-тетерівського господарства почало блокувати виконання цього рішення. Мовляв, не можна тут робити Національний парк, бо територія господарства жахливо радіоактивно забруднена. Розсмішили!!! Адже якщо це правда, то охорону екс-прем’єра та нинішнього президента Януковича потрібно судити, адже вона неодноразово допускала тривале перебування високопосадовця на небезпечній для життя території.

Одним словом з заповідним статусом нічого не вийшло. А керівник Господарства Микола Гордійчук за боротьбу з «заповідництвом» отримав підвищення – очолив Громадську організацію «Товариство мисливців та рибалок «Кедр». Ця структура також близька до бізнесу родини Януковича. Працівники Дніпровсько-тетерівського господарства влучно називають її «надструктурою» над їх державною організацією.

Отже у підсумку господарство, яке було заповідним, залишилось закритим, як заповідник, але змінило статус на мисливський.

Нині це мисливське господарство, більше закрите ніж в попередні роки. На в’їздах в ліс чатують охоронці, які пропускають лише за перепустками. Коли приїжджають віп-мисливці, пости з’являються і всередині господарства таким чином ізолюються ті чи інші шматки лісу. Окремі дороги час від часу перекриваються шлагбаумами. Плюс господарством завжди розїзджають «природоохоронні» патрулі, які чомусь мають нашивки приватної фірми з Донецька – «Деліт», бійці якої охороняють і відоме «Міжгір’я». Біля сіл, які знаходяться в господарстві, і які Янукович, на його превеликий жаль, ніяк не може ліквідувати, розставлені сотні плакатів, які попереджають, що в ліс ходити не можна, рибу ловити не можна, плавати на човнах не можна, гриби збирати не можна. Плакатами звичайно наших людей не дуже зупиниш. Тому патрулі час від часу ловлять людей в лісі і залякують.Але попри такі міри жителі сіл все одно не хочуть сидіти в межах відведених їм зон і просочуються у ліс. Тому, очевидно, і з’явилася думка оточити його парканом.

По-суті, всі 36 тисяч га господарства перетворилися на приватну власність одного віп-мисливця. З одним лише зауваженням. Справа в тому, що законна приватна власність на землю, це не лише права, але і обов’язки. Наприклад, якби цей ліс був приватизований насправді, то власнику довелося би платити податок на землю, а це величезні кошти зважаючи на величину лісу. А так нічого платити не треба, більше того – будь-який благоустрій фінансується Держлісом. Лише в цьому році платники податків виклали кілька мільйонів гривень на лісників і охорону, на ремонт доріг, на будівництво майже чотирьох кілометрів паркану, на сотні плакатів з забороною ходити в ліс – фактично за утримання приватного лісу Януковича».

«Lb.ua».

Эксперимент-2

  • 29.08.11, 20:55
Эксперимент-2

Фото: Анатолий Белов

Текст под названием «Эксперимент» был опубликован на Lb.ua в мае. Статья имела широкий резонанс: многочисленные перепечатки, обсуждение в соцсетях, не говоря о количестве комментариев, да позиции в рейтинге «читательских симпатий».

Появились даже альтернативные «размышления на тему». От откровенного беззастенчивого плагиата, до ярких авторских интерпретаций. В числе последних – пера Юлии Тимошенко. Тогда еще наслаждавшейся свободой.

Причина резонанса – животрепещущая тема. Именно: что бывает, если неограниченную власть случайно получают закомплексованные садисты. Как они измываются над окружающими; как самоутверждаются, причиняя им страдания. И что со всем этим делать.

За истекшие три месяца, к сожалению, актуальности тема не утратила. Даже наоборот. Посему – предлагаем развитие темы. Собственно «Эксперимент – 2».

***

Президентство Януковича – сродни гуманитарной катастрофе вселенского масштаба. К столь неутешительному выводу Lb.ua пришел полтора года тому.

Не оттого, что нам не мил действующий глава государства. Вовсе нет.

Вот – обоснование. Нигде в мире верховную власть не получали люди, прежде имевшие проблемы уголовного характера. Прошу не путать с теми, кто схлопотал «политические» сроки. Конечно, Анатолий Могилев может сравнивать «отсидки» Януковича и Черновола. Не удивлюсь, если Чечетов сравнит его с Нельсоном Манделой. Но людям здравым этого лучше не делать.

Люди здравые понимают: всегда и везде общество старалось максимально уберечься от контакта с «асоциальными элементами». Обезопасить свою жизнь от их влияния. Выставить сто двадцать одну систему защиты. Почему? Не потому, что «свет жестокосерд». Не потому, что не найдется доброхотов, готовых не просто поверить тем, кто выходит «на свободу с чистой совестью» - поддержать их и словом, и делом.

Потому, что «асоциальные элементы», то есть – состоявшиеся (законом диагностированные) или потенциальные преступники, являются носителями определенного менталитета. Формирующегося у них по мере их общественной деградации. Воистину: бытие определяет сознание. Причем на всю жизнь наперед. Никак потом это самое сознание не изменишь, ничем не вытравишь. Они – носители также и деструктивного потенциала. Того-то они и «асоциальные», что напрочь отрицают общепринятые нормы морали, закона и т.д. То есть, не считают зазорным грабить, убивать, насиловать.

У них свои «правила». Не «понятия» даже. Ибо «понятия» предельно конкретны и ясны. В преступном мире за их нарушением непременно следует кара. Обычно – довольно жестокая. В исключительных случаях в дело вмешивается «третейский судья» - вор в законе.

Следовательно, преступный мир – вполне самодостаточная система, имеющая специфические механизмы саморегулирования.

[ Читати далі ]

Знайомтесь: «Банда п’ятьох»!

  • 29.08.11, 19:37

za_dvumya_zajcami

Колись в Китаї після Мао Цзедуна у вищому державному керівництві була викрита «банда чотирьох», її знищив Ден Сяопін - і Китай почав стрімко розвиватись. 

Всі ми в Україні є заручниками «банди п’ятьох».

Що це за "банда"?:

-ірраціоналізації свідомості та суспільної ідеології;

-інфантилізації поведінки нашого населення;

-патерналізації стосунків між громадянами та державою;

-соціальної структури в форматі рабських традицій;

-аутсайдерності, примітивізму нашої суспільної системи.

Нормальне життя від нас закрито на пять замків, така от оказія. Доки ми не розгромимо, не нейтралізуємо «банду п'ятьох», ніякий соціальний прогрес, ніякий динамічний цивілізаційний розвиток нам не світить. Процес соціальної дебілізації народу – це вже наслідок панування «банди п’ятьох».

Саме жахливе, що ми до того нормального життя навіть і не тяжіїм. Ну, на словах, на рівні поверхового глузду та декларацій, ми всі за прогрес, за справедливість та демократію. Якщо ж перейти до конкретних речей та конкретних позицій, то від нашої прогресивності не залишається і сліду. Досить увійти у тло нашого національного життя, в конкретні цінністні позиції – і ми бачимо, наскільки сучасна українська людина реакційна, ретроградна і консервативна, яку сильну владу над нею тримає ота «банда п’ятьох».

Уявімо собі на годинку фантастичну картинку: нам збудували ідеальне місто з досконалими житловими будинками, коммунікаціями, з усією необхідною соціальною інфраструктурою, з повноцінними робочими місцями, з усім-усім, що необхідно для нормального, повноцінного життя. Роздали інструкції, як користуватись усім, яких правил дотримуватись, які вимоги до співжиття в цьому ідеальному місті пропонуються. Потім заплановану кількість наших звичайних людей запустили в це місто. Пропоную кожному намалювати картинку, що відбуватиметься далі і поділитись своїми замальовками з іншими. В мене ж залишається одне запитання до цієї ситуації: через скільки часу життя в цьому ідеальному місті повністю нівелювалось би до стану нашого звичайного, пересічного життя зі всіма його вадами та проблемами? .

Давайте увімкнем таке провокативне мислення, щоб побачити, а що власне всередині нас заважаэ нам рухатись до нормального? Адже життя людини, життя суспільства насправді лише на 10% залежить від того, що знаходиться навколо вас і на 90% - від того, що знаходиться всередині особистості, спільноти. Думаю , що пріоритет внутрішнього над зовнішнім–це такий верховний, божий задум.

Якби нове життя на Землі зароджувалось в Україні, воно ніколи б тут не зародилось, тому що його б завжди знищували завидні сусіди, затоптували б байдужі перехожі, зводило б зі світу оточення, нетерпиме до всього нового та незвичного.

До речі, дуже промовисте слово – «оточення». Ми всі, кожен з нас, оточений «бандою п'ятьох», нас давно оточили і взяли в полон. Ми всі знаходимось в стані цивільнополонених «банди пятьох» в таборі примітивної системи.

Через неповноцінну роботу сфери ідеального ми втратили поняття норми, нормального, втратили відчуття належного, достойного, прекрасного. Всі й ці поняття у нас атрофувались і поглинулись єдиним поняттям «звичайного», «звичного». Наше життя крутиться навколо звичного, призвичаєного. Особистість в нашому середовищі знаходиться під тиском агресивної шаблонізації, саме тому наше життя таке сіре та нецікаве.

Рабське середовище не пристосоване до філософських роздумів, в цьому середовищі навіть ліньки думати, що є добро, а що є зло? – А який смисл «заморачиваться», коли все-рівно прийдуть зверху і скажуть, що вважати добром, а що – злом, що є правильне, а що –неправильне, що дозволено, а що –не дозволено.

Сама велика поразка нашої незалежності полягає в тому, що після її одержання ніхто з сервіс-сервільних українських еліт не захотів зруйнувати, демонтувати оте звичне українське середовище рабських шаблонів поведінки. Ці легковажні, бездумні еліти навіть не акцентувались на цій проблемі. В силу свого непрофесіоналізму та безвідповідальності, еволюція українського громадського середовища була пущена на самоплив.

Якби до нас прийшло щось добре, нормальне і правильне, воно було б негайно пограбоване, покалічене, понищене, «бандою пятьох». Тільки не думайте, що ця «банда пятьох» - це якісь злі духи, які літають поміж українців. Ні, агенти цієї банди сидять всередині кожного з нас, ця банда невід’ємна від нас. Ця банда базується як в суспільному базисі, так і в структурах суспільної надбудови.

Цікава природа нашої протестної свідомості. Ми починаємо протестувати лише після того, як система зробить з нас жертву, як зламає нам якусь нашу життєву «кінцівку».  Характерно те, що ми протестуємо строго в рамках цієї «зламаної кінцівки». Якщо питання стосується нашої вцілілої кінцівки, то ми продовжуємо ... захищати систему. Нелогічно? – Зате звично для ірраціональної істоти.

Ми здатні консолідуватись лише навколо спільної болячки, навколо однаково «зламаних кінцівок». Коли в стані протестувальників є більш поламані системою суб’єкти та менш поламані, то це призводить до тертя та протиріч між ними. Ірраціональні особистості здатні обєднуватися лише під прапором спільних міфів, тому ці об’єднання такі нетривкі та крихкі.

В чому важливість та незамінність ідеологічних лідерів: такий лідер повинен весь час формувати «галявину» спільних міфів, спільних переконань протестувальників. Цю «галявину» потрібно постійно підстригати, розширювати і викошувати від бурянів, інакше прихильники втратять орієнтир спільності і рух заглохне.

Саме через таку обмеженість нашого протестного духу, наші протести такі мляві і самозатухаючі. Це мертві протести, це протести змертвілими частинками наших особистостей.

Інший вид протестів – це живі протести. Особистості, які не пропустили всередину себе «банду п’ятьох», або присутність яких в них мінімальна, мають в собі здорову душу, мають працюючі функції ідеалізації. Ці працюючі функції ідеалізації продукуютьнормальні поняття добра і зла, належного і неналежного, достойного та недостойного. Відповідно, протестна енергія таких особистостей чиста та послідовна, вона керується раціональними розрахунками. На жаль, частка таких здорових, чистих особистостей серед нашого населення сягає не більше пари процентів, тому вагомо впливати на поведінку більшості вони можуть лише при певних умовах.

В чому різниця між «мертвими» та «живими» протестами?

-«мертві» протести більш пасивні по формі та змісту, вони схильні до руйнації ненависних їм речей та повторення моделей поведінки своїх ворогів. «Мертві» протести характерні для поведінки непокірних, збунованих рабів, яким притаманна поведінка по моделі подвійної піралі «раб-рабовласник». Навіть після часткового задоволення вимог таких протестувальників їх поведінка різко змінюється;

-у живих протестувальників вимоги до своїх противників комплексні, дрібні подачки їх не цікавлять. Поведінка цих протестувальників цілеспрямована і послідовна.

При перших же успіхах в боротьбі з противником, в стані протестувальників виникають чвари та непорозуміння, так як «живі» протестувальники закликають усіх іти далі вперед до докорінної зміни стану в системі, а «мертві» протестувальники поспішають утилізувати одержані успіхи, задовільнити свої гострі потреби, після чого їх протестний запал різко знижується і вони стають ліниво-байдужими до протестної діяльності.

Згадайте, як після Майдану помаранчева еліта різко стала самозадоволеною та конформістською до всіх вад кучмівської системи. Вся помаранчева тусовка виявилася «мертвою» за своєю протестною сутністю. Всі подальші кроки у відповідності до намальованої мною схеми вона себе і вела: досить було кому з них «зламати» собі якусь кінцівку на шляху до влади-корита – і вони різко ставали «переконаними демократами», непримиренними та радикальними борцями. Але достатньо було рильцю пробитись до корита – і весь радикалізм щезав, «як роса на сонці», перевтілюючись в лоялізм та конформізм до існуючої системи. Кількість таких переходів від примиренного стану до непримиренного і назад – необмежена, це така філософія їх життя, філософія недолугих рабів.

Резюме. Наша подальша суспільна перспектива залежить лише від одного чинника: чи зможуть об’єднати свої зусилля наші “живі» особистості, чи вони, як завжди, спіткнуться на своїх ідеологічних примхах? Все інше - це накатана колія, по якій суне до прірви сліпий натовп.

http://hvylya.org/analytics/politics/12695-znajomtes-banda-pjatoh.html

Російський політтехнолог формує інформаційну політику України.

Глава адміністрації президента Сергій Льовочкін визнав, що його позаштатним радником працює політтехнолог з Росії Ігор Шувалов.

Про це Льовочкін сказав на брифінгу в Києві. "Це не секрет, Ігор Шувалов працює в мене позаштатним радником. Я нічого поганого тут не бачу", - додав він.

"Все, що відбувається навколо Шувалова - це спроба міфілогізувати цей образ з метою дискредитувати владу і цю людину. Він людина прогресивна, добре розуміє сучасні інформаційні технології. І ті питання, які мене цікавлять - це співпраця з іноземними медіа", - сказав Льовочкін.

"Не скажу, що він повністю закриває цей сегмент, але частина інформаційно-аналітичної складової лежить на ньому", - зазначив він. На питання, де Шувалов працює на постійній основі в Україні, Льовочкін сказав: "Мені здається, що він працює в аналітично-консультаційному центрі".

Водночас він не зміг точно сказати, чи має Шувалов дозвіл на роботу в Україні. "Напевно, так", - сказав Льовочкін.

Як відомо, Шувалов неодноразово був помічений в адміністрації президента, хоча глава СБУ Валерій Хорошковський стверджував, що Шувалов працює як консультант на каналі "Інтер".

Це саме той Шувалов, який впроваджував *темники* на українському телебаченні та був співавтором політтехнологічних ідей по розколу України. Свого стосунку до темників він не заперечував у інтерв"ю "Обозревателю"-"Словечко родом із Першого російського телеканалу.Від слова*тема*". Окрім співпраці з Маратом Гельманом та Глібом Павловським на виборах-2004 - *Російський клуб* - він відмітився роботою з Максом Курочкіним. Цей вже покійний російський кримінальний бізнесмен фінансував блок Вітренко у 2006, а Шувалов був його політтехнологом.

Шувалов та сестра Льовочкіна...

Судочинство Печерського-випробовування суспільства на вошивість

  • 29.08.11, 16:18
С. Овчаренко. Судочинство Печерського суду як випробовування українського суспільства на вошивість
Приклад з Юлією Тимошенко – яскравий та наочний для автора цих строк як безпосереднього спостерігача. 
Поки писалася ця стаття – отримав повідомлення від нашого кореспондента, що з 15-го тому ЗНИКЛИ 213 сторінок справи. ЮВТ зауважила, що це – не перший приклад такого зникнення.
Суддя почав говорити, що ці матеріали 15-го тому – ксерокопія справи, що зробив Сергій Власенко. На що адвокат Плохотнюк відповів, що Сергій Власенко опрацював лише 14 томів – і п’ятнадцятого не торкався. 
Суддя Кірєєв нагадав, що адвокат Плохотнюк теж може бути відсторонений від процесу – бо весь час сперечається зі суддею…
А далі – по порідку: 
1. Якщо ТАКЕ твориться на очах усього світу – я уявляю, ЩО відбувається в судах, куди не прикута увага світової спільноти!
Отже, передусім, «розвалюються» одна справа за другою – але суд вперто розпочинає нову та нову. 
Спробували через Рината Кузьміна накинути, що ЮВТ замовляла Євгена Щербаня…
Знайшли якусь пенсіонерку, яка подала позов проти ЮВТ через звинувачення за те, що цей процес підштовхується з Банкової…
Про медичну сторону цього процесу вже писали: досить сказати, що «жовті» ЗМІ оголосили, що зі здоров’ям ЮВТ «нічого не відбувається», «вона відмовляється від медичного огляду…» - і таке ін.
Ми – про сторону юридичну та фактично: 
Суддя весь час звинувачує сторону захисту та Юлію Тимошенко, що ті «затягують процес», «виявляють неповагу до суду», «роблять багатослівні беззмістовні заяви, щоб затягнути процес». 
2. З самого початку Банкова та їх назначенець Родіон Кірєєв взяли курс на формальне виконання вимог Кримінально-Процесуального Кодексу при фактичному його ігноруванні. 
Спочатку – чинили перепони при призначенні адвокатів та захисників, в результаті чого Сергій Власенко та Микола Титаренко були взагалі відсторонені від ведення справи. 
Ої винуваченої. Таке одіозне юридичне відкриття Кірєєва здивувало світ та усіх в Україні – хоча вести процес за відсутності захисту та підсудної, мабуть, дуже комфортно. 
Комфортно працювати також 4 (чотирьом!) прокурорам – бо усю брудну роботу по проштовхуванню сфальсифікованих матеріалів робить сам суддя Кірєєв – да так, що прокурори взагалі тут зайві. 
Захисники весь час мінялися – наступні адвокати не встигали прочитати 5 тисяч сторінок справи за дві-три доби. 
Отже – у залишку – маємо адвокатів, що так і не встигли прочитати усі матеріали справи. Тим більше, що положення КПК про право адвоката знайомитися зі справою серйозно обмежувалося у часі та просторі внутрішнім розпорядком суду, до того ж штучно ускладненому суддею Кірєєвим. 
Це створювали умови для приховування та фальсифікації матеріалів справи – щодо подій, фактів, доказів…
Як у такому багатотом’ї знайти фальш?
Але адвокати таки знаходять їх… 
3. У цей час – з 7 серпня ЮВТ ув’язнена в СІЗО. Не будемо пов’язувати ні з законом, ні, окремо, з КПК. 
На війні як на війні – Юлія Тимошенко – не підсудна, а військовополонена української революції. Все. Отже – щодо неї можна правил не дотримуватися….
Тепер різко утруднене спілкування підсудної з її адвокатами. Тепер проти прав, що надаються КПК для захисту – на заваді стають внутрішні правила не тільки суду – але ще й СІЗО. 
Ми вже писали неодноразово, що при тоталітарному устрої ведучу роль відіграють не Конституція та закони – а правила внутрішнього розпорядку органу виконавчої влади. 
Посилання нещасного адвоката Сірого на КПК, закони та Конституцію – суддя трактує як «беззмістовні судження та твердження». 
Без пояснень диктатора положення закону та Конституції не діють взагалі.
КПК дозволяє без обмеження часу захисту працювати з обвинуваченою – але на заваді – внутрішній розпорядок СІЗО, який скасовує право ув’язнених (не винуватих за вироком!) спілкуватися з захисниками. 
Юлія Тимошенко свідчить, що за 24 дні ув’язнення в СІЗО їй вдалося лише двічі поспілкуватися з захисниками (!). На що Кірєєв повторює як сталінський замполіт: «Вам була надана можливість скористатися вашими правами» 
(Не зуміли – ваша справа…). 
Наполегливе прохання захисту про зустріч чи зміну запобіжного заходу – незмінно трактується лише як «затягування процесу». «неповага до суду» та ін.
Юлія Тимошенко свідчить нам про те, що щоденний процес з 9.00 до 18.00, 19.00 та навіть 20.00 позбавляє можливості адвокатам спілкуватися з обвинуваченою – бо за внутрішнім розпорядком після 19.00 припиняється спілкування навіть з адвокатами… 
Така щоденність процесу, схожого на знущання не дозволяє підготуватися належним чином її адвокатам та підготувати підсудну (ЮВТ – не юрист за фахом). 
4. Крім усього цього – під час самого процесу суддя Родіон навмисно читає тихо, невиразно, похапцем…(Щоб проскочити фальсифікати?). 
Сьогодні захисниця Євгенія Карр – дочка ЮВТ, попрохала суддю читати голосніше, чіткіше та повільніше. 
На що той не звернув ніякої уваги. 
Коли те саме попросили народні депутати, що сиділи в залі – суддя видалив депутатів з зали. 
Тобто – як справедливо зауважив адвокат Сірий, процес носить викривлений та уявний характер. 
Вочевидь, Сірого теж відсторонять від справи. Як до того – Миколу Титаренка. 
5. З самого початку суд прагнув наблизитися до сталінських зразків – щоб і захист також призначав суд. В сталінські часи адвокат часто-густо просив посилити покарання для власного клієнта…
Влада випробовує нас на міцність та вошивість. 
В 1920 році Україна цей іспит не витримала. Отримала Голодомор та поїдання власних дітей...

С. Овчаренко.
http://svetiteni.com.ua/5543-s-ovcharenko-sudochinstvo-pecherskogo-sudu-yak-viprobovuvannya-ukrayinskogo-susplstva-na-voshivst.html
 

Щодо судово-економічної експертизи по справі ЮВТ

  • 29.08.11, 14:53
Захист Юлії Тимошенко заявляє про зникнення 213 аркушів з матеріалів кримінальної справи. "У справі зникли 213 аркушів справи", - звернувся із зауваженням до суду захисник Юлії Тимошенко Олександр Плахотнюк під час оголошення суддею Кірєєвим 14-го тому матеріалів кримінальної справи. У свою чергу, екс-прем'єр зазначила, що це не перший доказ фальшування кримінальної справи, повідомляє її персональний сайт.
"Це вже другий приклад, де у справі посилаються на додатки, але в справі додатків немає. Зараз вже вдруге ми фіксуємо, що відсутні матеріали, на які є посилання. Це є свідченням того, що справа фальшувалася, а не ретельно готувалася", - заявила у судовому засіданні Юлія Тимошенко. Олександр Плахотнюк повідомив суду, що сторона захисту має фотокопії томів кримінальної справи з 5 по 14 том включно.
"За допомогою технічних засобів перезнято томи 5-14. При цьому 1-4 не було знято", - сказав він.