Окружний адміністративний суд міста Києва сьогодні підтвердив законність указу Президента Віктора Ющенка про визнання воїнів Організації українських націоналістів (ОУН) і Української повстанської армії (УПА) учасниками боротьби за незалежність України.
Про це повідомив представник Ющенка у суді В’ячеслав Мартинюк, зазначили у прес-службі «Нашої України».
Він розповів, що суд не задовольнив позов Наталії Вітренко про нібито незаконність прийняття цього указу.
«У даній справі позивач Наталія Вітренко намагалася обґрунтувати нібито незаконність прийняття Ющенком указу про вшанування борців за незалежність України. Однак суд виніс законне обґрунтоване рішення і підтвердив абсолютну правомірність цього указу», - зазначивМартинюк.
Нагадаємо, 5 липня Окружний адміністративний суд Києва ухвалив рішення про залучення Ющенка уякості третьої особи на стороні відповідача у справі скасування згаданого указу.
Ющенко видав указ про вшанування борців за незалежність України 28 січня 2010 року.
Крім воїнів ОУН і УПА, борцями за українську незалежність було також визнано членів формувань Української Центральної Ради, Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української держави Гетьманату, Української військової організації, Організації народної оборони "Карпатська Січ", Української головної визвольної ради й інших військових формувань, які боролися за незалежність України

ДРУЗІ! Пропоную Вашій увазі одну публікацію. 

Ми маємо сьогодні  ЗЛОЧУННУ ВЛАДУ і це безумовно!!! Але що нам МОЖЕ ВТЮХАТИ ЗАВТРА КРЕМЛЬ на заміну цій владі? Люди, думайте головою, а не емоціями.

Зачем Медведчуку Министерство обороны?

Очевидно, что в Москве опять сделана ставка на давних лоббистов Кремля. И в частности, на Виктора Медведчука. Последний, как известно,  имеет весьма тесные взаимоотношения с Владимиром Путиным, которого большинство политологов видит следующим «четырнадцатилетним» президентом Российской Федерации. Правда, после дрейфа Медведчука в сторону Тимошенко, прямое его возвращение в большую украинскую политику времен Януковича  маловероятно. В то же время, судя по той медиаактивности, которую Медвудчук демонстрирует в последнее время, не исключено что он  готовится пройти в парламент по мажоритарному округу, где попытается сформировать свою группу влияния. А публичные отрицания этих планов, сделанные в одном из последних его интервью, являются лишним тому подтверждением. В любом случае, Москва пока делает ставку на продвижение сильных креатур Медведчука на ключевые государственные посты.

В любом случае, приходится признать, что Кремль избрал новую тактику обеспечения собственного влияния на политическую ситуацию в Украине. Несколько разочаровавшись в жесткой позиции президента Януковича, Москва возобновила свой бесконечный проект по внедрению в окружение президента прямых лоббистов, чья компрометирующая зависимость  не вызывает у нее сомнения. В данном конкретном случае речь идет о Билоконе и Олейнике, которые, судя по всему, подконтрольны Медведчуку. И возможное назначение которых существенно подрывает влияние иных групп. Одновременно с этими назначениями следует ожидать, как минимум, ослабления влияния группы того же главы АП.

И последнее. Пророссийская группа Медведчука, как это ни парадоксально, до сих пор завуалировано, но, тем не менее, лоббирует интересы Тимошенко. Вне зависимости от перспектив Юлии Владимировны попасть в тюрьму, политический потенциал у данной фигуры огромен. При удачных кадровых манипуляциях в силовых структурах, Медведчук сможет не только ослабить давление на лидера оппозиции, но и полностью (изнутри) разрушить всю систему обвинения Тимошенко. Учитывая особые отношения Тимошенко с Кремлем, лоббисты Медведчука смогут получить всестороннюю поддержку, в том числе и из Москвы.

Провідний німецький енергетичний концерн Eon веде переговори з "Газпромом" про зниження цін на газ.

Про це в інтерв'ю газеті Westdeutsche Allgemeine Zeitung його глава Йоханнес Тайссен.

У той же час він не виключив, що дане питання буде вирішуватися в суді.

"Поки ми продовжимо переговори. Однак можуть виникнути ситуації, коли доведеться вирішувати спірні питання", - сказав Тайссен, передає Deutsche Welle.

При цьому він додав, що Eon не залежить тільки від поставок "Газпрому". Також глава Eon зазначив, що концерн не веде пошуки нових партнерів.

"Ми не шукаємо стратегічних партнерів, проте співпраця в реалізації окремих проектів цілком допустимо", - сказав Тайессен.

За його словами, така взаємодія можливо, наприклад, у сферах видобутку газу і використання сили вітру для виробництва електроенергії.

Раніше конкурент Eon німецький концерн RWE уклав угоду про тісну співпрацю з "Газпромом".

Останнім часом "Газпром" наполегливо пропонує компанії "Нафтогаз України" створити єдину структуру. В обмін на це російський монополіст обіцяє знизити ціни на газ

Нагадаю, Україна закупає газ за вищою ціною ніж Німеччина, хоча відстань до України значно меньша. А ще, "МИ БРАТСЬКІ НАРОДИ". А ще, ми транспортуємо газ у Європу.

АФІГЄЗНИЙ КОНТРАКТ ТАЛАНОВИТОЇ ТИМОШЕНКО (ДИРЕКТИВИ ОРИГІНАЛ)

ЧОМУ ВИСОКА ЦІНА?

Як пише російське інтернетвидання  "lenta.ru"  посилаючись на німецьку газету Frankfurter Allgemeine:

"Оргкомитет немецкой политической премии "Квадрига" отменил свое решение о присуждении награды премьер-министру России Владимиру Путину. Поводом для отзыва премии стала критика как со стороны ряда членов оргкомитета, так и средств массовой информации, сообщает Agence France-Presse. Как пишет газета Frankfurter Allgemeine, в 2011 году, таким образом, премия присуждаться не будет.

Организатором премии "Квадрига" является частное объединение Werkstatt Deutschland. Награда присуждается общественным и политическим деятелям, признанным экспертами объединения "образцом в деле распространения просвещения, приверженности общественному благу, ответственности и самоотдачи". После присуждения награды за 2011 год Путину оргкомитет покинули сразу трое членов жюри - лидер "Зеленых" Джем Оздемир, основатель "Википедии" Джимми Уэйлс и историк Гейдельбергского университета Эдгар Вольфрум.


Присуждение премии Путину подверглось жесткой критике и вне Werkstatt Deutschland. Так, уполномоченный правительства ФРГ по правам человека Маркус Ленинг выразил недоумение по поводу выбора жюри и обвинил Путина в разрушении демократии, ограничениии свобод и росту коррупции в России.

На отзыв "Квадриги" уже отреагировали в Белом доме. Пресс-секретарь премьер-министра Дмитрий Песков заявил, что решение Werkstatt Deutschland не повлияет на отношения Москвы и Берлина.

До Путина лишь двоим выходцам из стран бывшего СССР удавалось стать лауреатами "Квадриги. В разные годы обладателями премии становились Виктор Ющенко и Михаил Горбачев."

ОРИГІНАЛ ЧИТАТИ ТУТ>>>>>>>>>>>>

ПЕРЕДАЮ ВСІМ ВЕЛИКИЙ ПРИВІТ ВІД ПРОТИВСІХІВ. НАС УЖЕ 24%.
ЩЕ + 1% ... і хай наші "чудові ДЄЄПУТАНТИ" збирають ВАЛІЗИ (якщо встигнуть) 


Про це свідчать результати опитування компанії GfK Ukraine, яке проводилося у червні 2011 року.
Також 67% населення України не довіряють президенту Віктору Януковичу.
Крім того, результати засвідчили, що якби вибори до Верховної Ради відбулися у наступну неділю, то лише 38% знали б, за яку партію проголосувати. 16% українців не брали би участі у виборах,
24% проголосували би проти всіх та ще 22% не знали б, за яку партію проголосувати.
В червні одночасно зазнала зниження готовність голосувати і за Партію регіонів (11,7% від усіх опитаних проти 14,2% у травні), і за партію "Батьківщина" (9% проти 11,3% у травні), повідомляє прес-служба компанії.
Якщо б у наступну неділю українці обирали президента, то знали, за кого б проголосувати, теж лише 38%. 26% українців не брали би участі у виборах, 22% проголосували би проти всіх та ще 14% не знали б, за якого кандидата проголосувати.
"В червні впав рівень підтримки обох ключових політиків: Віктора Януковича - до найнижчих з листопада 2008 року 13,4% (з 16,1% в травні), Юлії Тимошенко – до 9,6% (з 11,1% в травні)", - йдеться у повідомленні.
"Водночас, у Юлії Тимошенко показники довіри й далі залишаються ще гіршими: у червні 2011 року на 52% більше громадян не довіряли їй, аніж довіряли. 70% українців не довіряють Тимошенко", - наголосили у компанії.
Заступник директора GfK Ukraine Гліб Вишлінський заявив: "Розчарування українців політиками досягло багаторічного піку. Розрив між тією якістю політичного представництва, яку можуть запропонувати наявні політичні гравці, та вимогами виборців стає дедалі більшим".
Опитування проводилося протягом 02-16 червня 2011 року. Загальна вибірка опитування складає 1000 респондентів у віці від 16 років. Вибірка є репрезентативною для населення України за статтю, віком, регіоном проживання та розміром населеного пункту.
Опитування проводилось методом особистого інтерв'ю.

Українська правда

Як продовження до "Яке відношення Московська патріархія має до Десятинної церкви?"

Яке відношення Московський патріархат може мати до церкви, збудованої за півтора століття до першої згадки селища Москва, за 300 років до зародження Московського князівства і за 600 років до утворення Московського патріархату?
Десятинна церква була колосальним храмом для всієї Східної Європи, адже тоді церкви, якщо вони будувалися, були розміром з кімнату.
У цій церкві було поховано великого київського князя Володимира Великого з його дружиною візантійською принцесою Анною. Там же зберігалися мощі княгині Ольги, перенесені туди Володимиром.
У церкві покоїлися мощі святого Климента Римського, відомого тим, що наприкінці I століття нашої ери його заслали в Херсонес, де його замучили язичники за християнську віру. Перед церквою також стояли дві велетенські мідні статуї коней, вивезені Володимиром із захопленого київським військом Херсонеса.
Під час монголо-татарської навали в 1240 році Десятинна церква була останнім укріпленням киян, якими керував воєвода Данила Галицького Дмитро.
Як пише Плано Карпіні – посол Папи Римського – до монгольського хана, у 1245 році кияни вважали своїми князями Данила Галицького та його брата волинського князя Василька, а мешканці територій від Волині до Києва виказували шану послам цих князів.
Ідеологія євразійства, взята на озброєння нинішній Кремлем, прямо стверджує, що Росія є спадкоємцем Монгольської імперії.
А якщо згадати, що упродовж свого Середньовіччя Москва була васалом держав, котрі вийшли з Монгольської імперії, то яка вимальовується картина?
У цьому світлі намір віддати саме Московському патріархатові місце Десятинної церкви є особливо блюзнірським.
На прикладі Печерської та Почаївської лавр, а тепер і Десятинної церкви, проглядається мета прозелітизму залежного від Кремля Московського патріархату в Україні – "застовпити" собою місце найбільших святинь українців, щоб використати їх у політичних інтересах Москви.
Або, на крайній випадок, ці святині дискредитувати, щоб вони не стали джерелом української солідарності.
Нам хочуть імперськими муляжами перекрити шлях до духовності, використати духовні скарби народу України йому ж на шкоду.
На жаль, окремі церкви в Україні ризикують перетворитися на цілковитий політичний муляж. Як стверджував депутат Святослав Олійник, біля Десятинної церкви один зі священників у відповідь на зауваження депутат українською мовою сказав йому: «Ты тут не шокай человеку с бородой».
Ось як усе просто: іноземець відростив бороду – і вже можна забирати в українського народу його духовні цінності.
Я знаю ситуацію, коли в Білоцерківському районі в село прислали священика УПЦ МП, щойно відставленого військового моряка з Росії, усієї релігійної освіти у якого – тримісячні курси.
Слід відзначити, що Десятинну церкву імперія вже "відновлювала" у 1828 – 1842 роках в імперському московському стилі, що не мав нічого спільного з первісною будовою. Парадокс: елементи шатрової монголо-татарської архітектури, засвоєної Московією, були змуровані на руїнах Десятинної церкви, зруйнованої монголо-татарами.
Примітно, що Київський патріархат ще у 2004 році заявив про свій намір отримати право на відродження Десятинної церкви. Тому рішення провокує вкрай серйозний міжконфесійний конфлікт у серці столиці.
Рішення "української" влади надати перевагу одній конфесії не лише цілковито безглузде. Це ще є відвертою дискримінацією за релігійною ознакою. Адже за всіма наявними соціологічними опитуваннями, кількість віруючих Київського патріархату в Україні більша за кількість віруючих Московського.
Що ж стосується наявних опитувань щодо столиці України, то ситуація ще більш разюча. За даними соціологічного опитування, проведеного в Києві “Українським демократичним колом” у 2011 році, половина киян (49,8%) є прихильниками Української православної церкви Київського патріархату, послідовниками ж Української православної церкви Московського патріархату назвали себе 16% киян, Української автокефальної православної церкви – 5,1%.
Навіть за даними російської компанії ФОМ-Україна, кількість віруючих Київського патріархату в Києві майже в три рази перевищує кількість прихожан Московського патріархату.
Ситуація така, що Московському патріархатові доводиться домальовувати своїх прихожан фотошопом, як це нещодавно сталося в Харкові. Хоча, як писали ЗМІ, золоті годинники у ієрархів справжні.
І ще питання: чи може добрий пастир кликати свою паству туди, де її знищували мільйонами?
Московський патріархат завдяки своїй антиукраїнській політизації вже пройшов унікальний шлях – перетворився на релігійну меншість в умовах кількісного переважання храмів. Церква Христова – це люди, а не стіни.
По суті, заради цьогохвилинних імперських вигод відбувається руйнування речей, які мають колосальне духовне значення для зв’язків між народами.
Щойно політики замацали до непристойності Свято Перемоги, святе для більшості українців. Тепер ось Десятинна церква... Схоже, ініціатори цих речей навіть не усвідомлюють, які можуть бути колосальні наслідки їхніх діянь у довгостроковій перспективі.
Звичайно, таке використання православ’я надзвичайно шкодить і церкві, і вірі в Україні.
Сподіваюся, що якась частина ієрархів УПЦ МП все ж розуміє свою міру відповідальності.

Олександр Палій, історик, політолог

Один из крупнейших спонсоров Украинской православной церкви Московского патриархата (УПЦ МП), предприниматель Виктор Нусенкис, сворачивает финансовую поддержку церкви, в частности, отказывается от выделения средств на создание телепрограммы "Мир православия". Такое решение он принял после того, как во время Поместного собора УПЦ МП он вступил в прямой конфликт с первоиерархом церкви митрополитом Владимиром (Сабоданом). По информации Ъ, теперь он готов выделять деньги организациям, выступающим категорически против придания УПЦ МП статуса автокефальной церкви. Эти средства там готовы принять с благодарностью.

Ъ стало известно о скандале, происшедшем во время проведения Поместного собора УПЦ МП (см. Ъ от 11 июля), на котором планировалось принять новый Устав церкви, предполагавший, по мнению его противников, расширение ее автономии. Как рассказали источники Ъ, один из основных публичных спонсоров УПЦ МП, глава холдинга "Донецксталь" Виктор Нусенкис, присутствовавший на соборе в качестве делегата от мирян Донецкой епархии, в своем выступлении назвал собор "сборищем", за что митрополит Владимир сделал ему замечание. После этого Виктор Нусенкис якобы заявил, что "автокефалии у УПЦ МП никогда не будет". Источники утверждают, что в спор с предпринимателем вступил митрополит Черкасский и Каневский Софроний (Дмитрук), известный своими публичными заявлениями о необходимости автокефалии. Он отметил, что если верующие УПЦ МП примут соответствующее решение, то она будет. В ответ господин Нусенкис сказал, что "никакой автокефалии и близко быть не может". Виктор Нусенкис, по данным Ъ, оказывал значительную помощь УПЦ МП, жертвуя митрополии ежемесячно 1 млн грн. Теперь этих средств церковь может лишиться, поскольку после скандала, происшедшего на соборе, предприниматель считает нецелесообразным поддерживать УПЦ МП. Подтверждением этих намерений стало прекращение финансирования производства и выхода в эфир программы "Мир православия", которая транслировалась на телеканале "Глас". Эту информацию подтвердил Ъ пресс-секретарь митрополита Владимира протоиерей Георгий Коваленко. "Финансирование программы действительно прекращено, следующий ее выпуск выйдет на радио 'Эра', а не на телеканале 'Глас'",– пояснил Ъ протоиерей. Вместе с тем он подчеркнул: "У церкви найдутся деньги, чтобы выпускать то, что она хочет". По информации Ъ, теперь средства, которые господин Нусенкис выделял митрополии, он намерен направить на финансирование организаций, выступающих против автокефалии УПЦ МП. Впрочем, их представители открыто это не подтверждают. "Я был бы не против, если бы выделяли деньги на нашу деятельность, тем более, что мы с Виктором Нусенкисом сходно смотрим на церковную ситуацию",– заявил Ъ главный редактор сайта "Украина православная" Василий Анисимов, подтвердив информацию о том, что он встречался с господином Нусенкисом после собора. С ним согласен и глава Союза православных братств Украины Валентин Лукияник, отлученный от церковного общения синодом УПЦ МП за политическую деятельность (см. Ъ от 5 июля). "По духу мы коллеги. Я очень рад, что Виктор Нусенкис открыто говорит такие вещи, поэтому его поддержку мы приняли бы с радостью",– сказал Ъ господин Лукияник. Связаться с Виктором Нусенкисом вчера не удалось. Эксперты двояко оценивают сложившуюся ситуацию. "С одной стороны обидно, что прекращается финансирование таких качественных проектов (программа 'Мир православия'.–Ъ), новые будет открывать сложнее,– полагает директор Религиозно-информационной службы Украины Тарас Антошевский.– С другой стороны, церковь должна понимать, что в ее среде есть люди, для которых русская церковь важнее украинской. Эти люди, хотя и дают деньги, но тянут УПЦ МП в сторону Москвы, и церковь должна задуматься о том, нужны ли ей такие люди". Артем Скоропадский

Депутаты жалуются, что им мало 70 тысяч на отпуск

"Сегодня", 13.07.2011

В пятницу депутаты получили свои зарплаты и материальные пособия для отпуска - в среднем 70 тысяч гривен. И почти все укатили отдыхать, хотя должны на этой неделе работать в комитетах.

Об этом пишет в своем блоге на «Украинской правде» Сергей Лещенко.

По расписанию сессионных заседаний, народные депутаты на этой неделе должны работать в комитетах и фракциях.

Однако Лещенко отмечает, что лично он не знает депутатов - кроме бютовцев, которые дежурят в суде - которые бы остались в Киеве. Все остальные еще с пятницы поехали на отдых.

Почему с пятницы, спросите вы? Потому что в пятницу депутаты получили свои зарплаты и материальные пособия на отдых.

Вот как выглядит калькуляция одного из народных депутатов, которую он получил на условиях, что фамилия его не будет называться. Лещенко отмечает, что это не принципиально, ибо примерно так же выглядят распечатки по зарплате в остальных депутатов.

Итак, что получили депутаты:

За отработанное время - 3 тысячи 199 гривен

Отпуск 14 дней - 8 тысяч 215 гривен

Отпуск 30 дней - 17 тысяч 605 гривен.

Премия - 2 тысячи 750 гривен

Надбавка за интенсивность (!) - 3 283 гривны.

Помощь к отпуску - 35 тысяч 583 гривны.

В общем начислено - 71 тысяча 311 гривен

"И за эти деньги придется жить до сентября", - жалуется депутат.

Особенно «радуют» две главы. Первый - это одиозная "материальная помощь" - 35 тысяч гривен просто для того, чтобы комфортно отдохнуть.

Эти 35 тысяч - дополнительно до 25 тысяч зарплаты, которая продолжает "капать" во время отпуска. Причем 5 000 стоимости депутатской путевки в санаторий дополнительно покроет и сама Верховная Рада из средств бюджета.

Ну а второе - надбавка за интенсивность. 3 283 гривны умножить на 450 депутатов - выходит полтора миллиона из госбюджета лишь за компенсацию "нечеловеческих условий труда" народного избранника.

Особое возмущение вызывает то, что в июле, за который депутат получил эту "надбавку за интенсивность", было всего ... четыре сессионных дня.

Чтобы вы понимали, как это выглядит - сессионное заседание. Начинается оно в 10 утра, в 12 часов - перерыв, затем с 12:30 до 14:00 - еще работа, с 14 до 16 - обед, с 16 до 18 - последний рывок на работе.

Причем совсем необязательно работать в сессионном зале - можно просто играть в компьютерную игру, читать "Таблоид", разглядывать автомобильные новинки или смотреть телевизор.

В таком режиме, т.е. с 5,5 часовым рабочим днем, депутат работает только два дня в течение сессионной недели, во вторник и четверг!

Остальные два дня - в среду и пятницу - депутат работает только с 10 до 14 часов, то есть вообще половину дня. Ну и, конечно, здесь тоже должен быть перерыв с 12:00 до 12:30.

За такие "нагрузки" действительно можно получить дополнительную оплату. Тем более если платят из средств бюджета. Ну а действительно, не врачам же доплачивать эти деньги за их "интенсивность", отмечает журналист.

Шановні ДРУЗІ! Вітаю всіх Нас з Великою Перемогою УКРАЇНСЬКОГО війська під проводом гетьмана України Івана Виговського у Конотопській битві (1659)

Конотопська битва або Соснівська битва (27 червня — 29 червня / 7 липня — 9 липня 1659 року) — битва між військами Гетьмана Івана Виговського та Кримської Орди з одного боку і московським військом з іншого біля міста Конотопа сучасної Сумської області.


ПОДІЇ.

Після смерті гетьмана Б.Хмельницького тиск Росії на Україну зріс. Цар дедалі брутальніше втручається у внутрішні справи України, активно підтримує опозицію на чолі з полтавським полковником Мартином Пушкарем і кошовим Яковом Барабашем. Московські воєводи, що сиділи в Києві зі своїм гарнізоном, ігнорували волю гетьмана Івана Виговського, підбурювали опозицію, яка зрештою взялася за зброю.Коли гетьман придушив антиурядові виступи, з’явилися нові «лідери». І. Безпалий оголосив себе гетьманом, а якогось Сияку - на казним. Надана Москвою моральна підтримка антигетьманській опозиції значно примножила її сили. Навеснi 1658 р. збройні антигетьманські виступи огорнули Запорозьку Січ, Полтавський полк, більшу частину Миргородського. Заклики Виговського до царя про допомогу в заспокоєнні бунтів успіху не принесли. Він іде на переговори з поляками та укладає Гадяцьку угоду що проголосила появу на карті Європи нової федеративної держави — польсько-литовсько-української Речі Посполитої (тобто республіки). Названі політичні народи об’єднувалися як «вільні з вільними» та «рівні з рівними». Кожна з частин держави мала власну адміністрацію, фінанси, військо.

Вельми промовисто, що в тексті угоди Україна закріпила за собою право звільнення її збройних сил від участі федерації у війні з Москвою, якщо до цього дійде справа. Більше того, гетьман Виговський, не полишаючи сподівань на можливість уникнення збройного конфлікту з Москвою, пропонував російській стороні приєднатися до польсько-литовсько-української унії. Причому, зважаючи на прагнення царя Олексія Михайловича бути одночасно і царем московським, і королем польським, і великим князем литовським, чернігівським, київським, малоросійським, волинським, подільським «і прочая, і прочая», пропозиція українського гетьмана виглядала вповні реалістично. Принаймні ще з осені 1656 р. російське керівництво обговорювало з поляками можливості сходження царя на польський престол та проголошення особистої унії двох держав.

На початку літа 1658 р. гетьману під Полтавою вдається отримати рішучу перемогою над українською збройною опозицією.

Повідомляючи про результати Полтавської битви до Москви, Виговський жодним чином не натякає на прагнення розірвати відносини з царем та всіляко намагається переконати у відсутності антимосковських настроїв у щойно укладеному союзі з Кримом.Але у серпні 1658 р. на Лівобережжя вводяться царські війська на чолі з бєлгородським воєводою Г. Ромодановським. Їхні дії не викликають сумнівів- це війна: князь Пожарський, котрий, як свідчить С.Величко, «оволодівши містом Срібне, тамтешніх жителів одних вирубав, а інших забрав у полон з усіма їхніми набутками».

Далі була героїчна оборона п’ятьома тисячами українських козаків під командою ніжинського полковника Григорія Гуляницького Конотопської фортеці, яку взяло в облогу й штурмувало, стотисячне (!) царське військо.
Безпрецедентна стійкість оборонців Конотопа дозволила Виговському зібрати вірні козацькі полки, закликати на допомогу кримську орду.
Проба сил відбулася 24 червня під селом Шаповалівка, де український гетьман розбив передовий роз’їзд супротивника. А 29 червня 1659 р., Виговський на чолі своїх підійшов до Соснівської переправи під Конотопом. Не даючи ворогу опам’ятатися, гетьман з маршу атакував 15-тисячний російський загін, що захищав переправу. Драгуни Виговського відтіснили ворога за річку, а кіннота кинулася йому навздогін. Кримсько-татарське військо було залишено в засідці.

Завдавши супротивнику чималих втрат, українські війська вступили в бій полками князя Пожарського, що прийшли на допомогу тим, хто відступав. Після цього Виговський віддав наказ про відхід своїх сил на попередні позиції, вдаючи втечу. Князь Пожарський та інші російські воєводи на чолі основних сил кинулись навздогін й потрапили в засідку. Тільки-но переважна більшість царських ратників переправилася на другий берег річки, як по них із засідки вдарили татари. Тим часом українські козаки встигли зруйнувати переправу та нижче неї загатити річку. Вода розлилася й унеможливила повернення російської кінноти на свої вихідні позиції. Важка царська кавалерія застрягла в багнистих місцях річки, «справжніх конопотах», як про неї писав один із сучасників подій. Помітивши зі стін Конотопа розвиток бою на переправі та поблизу неї, перейшли в наступ і знесилені облогою полки Гуляницького...



ПІСЛЯСЛОВО

«Цвіт московської кінноти, що відбув щасливі походи 1654 і 1655 років, загинув за один день, і вже ніколи після того цар московський не був у змозі вивести в поле такого блискучого війська. У жалібній одежі вийшов цар Олексій Михайлович до народу й жах охопив Москву...» - рядки історичного твору відомого російського вченого Сергія Соловйова - «царська Москва затремтіла за власну безпеку; з наказу царя люди всіх станів поспішали на земляні роботи для укріплення Москви. Сам цар з боярами раз-у-раз приходив дивитися на ці роботи. Мешканці околиць зі своїми родинами й майном наповнили Москву, пішла чутка, що цар виїздить за Волгу, у Ярославль...»

«Неспокійне було життя й сумна й нечесна була смерть гетьмана Івана Виговського, доброго, щирого патріота, тонкого політика, оборонця прав України, чоловіка великого розуму та європейської просвіти. Виговський щиро любив Україну, встоював за її полiтичнi й нацiональнi права, дбав про науку й просвіту на Україні, був, може, вищий за усіх своїх сучасників, окрім гетьмана Богдана та Немирича. Його можна поставити врiвнi з найліпшими діячами тих часів, з Богданом Хмельницьким, Дорошенком, Мазепою. Не любив він Москви за її непросвiченiсть i постеріг, що Москва не додержить свого слова, однiме привілеї, коли почала ще за живоття Богдана ламати Переяславську умову, піддержувала Польщу на погибель Україні…»

«В тій Гадяцькій умові Виговський постановив знову прилучити Україну до Польщі і називати її Великим Княжеством Руським. Україна мала залежати тільки від одного короля і зоставатись вольним краєм. Польща, Литва й Україна повинні були оборонятися вкупі од усіх ворогів, навіть од Московського царства і завойовувати в турків береги Чорного моря.

В себе дома Україна мала бути зовсім самостійним царством. Найвища власть належала до гетьмана і народного сейма чи Великої Ради... Україна повинна була мати свій суд, де всі діла велися на українській мові, свій скарб, куди йшли всі податі, своїх воєвод, чи губернаторів, своїх міністрів і своє козацьке військо».

«Гадяцькi пункти - це найвищий акт автономії України за усю її козацьку історію…»

Іван Нечуй-Левицький
український письменник