Про співтовариство

Співтовариство патріотичного спрямування. Націоналістичний рух. Невідома історія України. Інформаційна просвіта суспільства. Дискусійний клуб щодо політичних кроків влади і опозиції. Обмін досвідом інформаційної боротьби з антиукраїнськими діями на теренах України і сусідніх держав.
Вид:
короткий
повний

ВАРТА

Пам'ятка націоналістам

Причини цього лежать насамперед в певних дефектах її ;державно-політичного устрою. Як відомо, приймаючи нарід за суверена держави, демократія свій устрій побудувала на засадах виборного представництва, себто парламентаризму. Коли парламентарна система давала певні користі раніше, то тепер позначається вона цілою низкою органічних хиб. Зростаюча боротьба політичних - класових і господарських інтересів привела до створення чисельних партій, груп і фракцій. Використовуючи політичну свободу демократії і часто з'являючись відображенням егоїстичних інтересів різних, іноді виразно антисоціальних, груп, всі вони намагаються впливати через парламенти на державне керування, часом дуже мало оглядаючись на загальні національні інтереси.                                                           
В стремлінню здобути виборчі голоси, партійні чинники послуговуються різного роду груповими блокуваннями, закулісними інтригами, неморальними компромісами, підкупом і корупцією, як також і штучними засобами впливання на суспільну опінію в бажаному для них напрямі. Ці методи профанують і викривлюють значіння самого виборчого принципу, і перетворюють проголошену демократією за "святе святих" свободу слова й думки в спекулятивний середник збаламучення, засліплення, обдурення і провокування народніх мас з одною метою: "вибити" з них побільше голосів за кандидата даної партії...Сучасний парламентаризм витворює свого роду "спеціалістів" від політики, цілком відірваних від народного ґрунту. Партійні комітети стають "торгівельними бюрами", де можна купити-продати суспільний інтерес по в подобі. Це давно вже привело до скупчення в проводі партій різних неморальних суспільних покидьків, а самій політичній діяльності надало в народній опінії характеру несумлінного і своєкорисного гешефтмахерства. В наслідок - найкращі, здібні, творчі елементи суспільства з відразою відвертаються від політики
Ці всі обставини унеможливлюють для демократії творення авторитетної влади, спричинюються до постійних урядових криз і виключають конструктивну, розраховану на довший час, державну політику. Водночас приводять вони до своєманітного парадоксу демократії, коли формальне народоправство, замість служити інтересам народу, отже, більшості,- обертається в середник його використання в руках меншости. Вся ця профанація народоправства відбувається при лицемірному голошенню "високих" ідей, ще більш понижуючих в суспільній опінії їх авторитет і вартість.
При таких умовах демократія не могла протиставитися розкладаючим її силам. Її політична слабість і світоглядова розгубленість особливо виразно позначилася після світової війни, коли на підставі нею-ж толерованих законів, до участи в державному керуванню прийшли такі політичні течії,- мета яких полягає в зруйновані і держави, і самої демократії. Тут ми маємо до діла вже з виразною "артеріосклєрозою" демократії, з цілковитим занепадом її само охоронного інстинкту, і з безнадійно-маняцьким доведенням її засад "політичної свободи" до повного абсурду!

З книги Миколи Сціборського "Націократія"


Микола Сціборський (*28 березня 1897, Житомир — †30 серпня 1941), діяч УНР 1917—20, полковник. Діяч ОУН, публіцист і теоретик українського націоналізму, за фахом — інженер-економіст...

Сціборський — ідеолог українського організованого націоналізму, зокрема так званого солідаризму і корпоративного державного устрою, теоретик офіційних видань ОУН, автор численних статей у націоналістичних журналах «Державна Нація», «Розбудова Нації», «Сурма», тижневику «Укр. Слово» (Париж) і в різних альманахах; співавтор проекту конституції української держави.

                  

До чого я власне. Останнім часом якась плутанина в націоналістичному таборі. Хочу нагадати, друзі, що націоналізм не дорівнює демократії, а в багатьох аспектах є прямо протилежною ідеологією. Просто дехто сповідує ліберально-демократичні ідеології і це ваш вибір, на котрий маєте право. Просто до націоналізму це не має ніякого відношення.

Кс визнав неконституційним закон про червоний прапор

  • 17.06.11, 11:04

Використання прапора перемоги під час офіційних заходів разом з державним прапором України суперечить Конституції. Відповідне рішення Конституційного Суду було оприлюднене у п’ятницю, повідомляє УНІАН.Як зазначається у рішенні КС, положеннями Конституції визначено вичерпний перелік державних символів України, до яких відноситься Державний прапор, Герб, Гімн. У своєму рішенні КС посилається на те, що прапор Перемоги є символом перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні, армії та флоту. Також Конституційний Суд звертає увагу, що під час ухвалення парламентом змін до закону про червоний прапор 21 квітня була порушена процедура. У рішенні зазначається, що визнані неконституційними положення втрачають чинність з дня ухвалення КС рішення, яке обов’язковим до виконання на всій території України, остаточним і не може бути оскаржене. Разом з тим КС у своєму рішенні пропонує Верховній Раді законодавчо встановити порядок використання державних символів України, зокрема, Державного прапора України. Як відомо, 21 квітня Верховна Рада ухвалила закон, який передбачає вивішування 9 травня поряд з державним прапором червоний прапор перемоги. Згiдно iз законом, зовнiшній вигляд копій прапора Перемоги має вiдповiдати вигляду штурмового прапора ордена Кутузова другого ступеня 150-ї Iдрицької стрiлецької дивiзiї. Водночас до 9 травня Янукович так і не підписав цей документ. Однак під час урочистої ходи Хрещатиком з нагоди вшанування 66-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні прапор Перемоги несли попереду державного, синьо-жовтого прапора. Янукович підписав закон про червоний прапор 20 травня.


6%, 2 голоси

3%, 1 голос

77%, 24 голоси

0%, 0 голосів

13%, 4 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Львів розмалювали Януковичем з контрольним у голову.

Львів розмалювали Януковичем з "контрольним у голову"

У Львові невідомі розмалювали стіни в центральній частині міста зображенням чоловіка, схожого на президента Віктора Януковича, з простреленою головою.

Зображення зроблені неподалік від приміщення Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області, повідомляють"Українські новини".
Жителі міста відразу звернули увагу на малюнки, деякі з них фотографують їх на мобільний телефон.
Поруч із зображенням знаходиться напис opir.info.
Згаданий сайт є рупором організації автономних націоналістів.

Згоріла сільрада...

  • 14.06.11, 13:48

«    -     А що палите, діду?     - «Ватру», синку

- А як «Ватра» подорожчає що будете палити? - «Приму» - А як і «Прима» подорожчає що будете палити? - Тоді вже сільраду.»

Порушено кримінальну справу за фактом підпалу сільради у селі Триліси Київської області.

Як повідомив УНІАН помічник начальника Фастівського міськвідділу ГУМВС України в Київській області, під час проведення оперативно-пошукових заходів було встановлено, що причиною пожежі у сільраді став підпал, у результаті якого впали дві стінні перегородки. Вогонь пошкодив кабінет голови сільради і частково знищив майно та ряд документації. Кримінальну справу порушено за ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України (умисне знищення або пошкодження майна). Ведеться слідство.

Таврійська область України. Чергова провокація?

  • 13.06.11, 19:46
У Партії регіонів заговорили про ліквідацію автономії Криму.

Народний депутат від Партії регіонів Василь Кисельов вважає, що ліквідація автономії Криму не викличе соціальної напруги та протестів з боку населення півострова.

"Населенню Криму байдуже, ніякого соціального напруження не буде однозначно", - сказав він.

У той же час, за словами парламентаря про ліквідацію автономії мова не йде - положення про автономію АРК закріплено в Конституції України, тому воно не може бути змінено.

Нагадаємо, 11 червня глава Кримської організації УНП Олег Фомушкін запропонував скасувати автономний статус Криму і перетворити нинішньою автономну республіку в Таврійську область України.

Раніше МЗС Росії заявляло, що питання реанімування статусу Криму - це питання крові.

УНН

46%, 13 голосів

0%, 0 голосів

32%, 9 голосів

21%, 6 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Крим-новий ІзраЇль.(ч 1)

  • 13.06.11, 10:16
  • і

Спецоперации Лубянка и Кремль 1930-1950 годы "КАЛИФОРНИЯ В КРЫМУ" В 1942-1945 годах так называемый еврейский вопрос в свете отношений с союзниками приобрел существенное значение во внешней и внутренней политике советского государства. В Кремле рассчитывали получить значительные средства на восстановление народного хозяйства под видом оказания помощи еврейскому населению СССР, пострадавшему от гитлеровского нашествия. Правительство, продолжая старую линию заигрывания с сионистскими кругами, стремилось использовать "палестинский вопрос" в качестве козырной карты в переговорах с англичанами, опасавшимися за свои позиции на Ближнем Востоке и препятствовавшими массовому переселению евреев в Палестину и образованию там еврейского государства. В начале 1920-х годов, когда советская власть лишь становилась на ноги, среди руководителей всех уровней было немало лиц с еврейскими фамилиями. Замечу, что в то время не существовало паспортов, так что официально никто не делил людей по национальному признаку. В 1922-1923 годах в стране были ликвидированы многие еврейские и другие националистические организации и арестованы их руководители. Одной из наиболее активных групп подобного толка была, к примеру, "Поалей Цион" в Одессе, члены этой подпольной организации, сумев нейтрализовать службу наружного наблюдения, заманили нескольких оперработников на заброшенное кладбище и жестоко их избили. Другая подпольная группа, "Хатана", зародилась в Житомире, но по иронии судьбы именно работавшим в этом городе сотрудникам ГПУ-евреям было поручено возглавить операцию против этой еврейской националистической группы. Среди разгромленных еврейских организаций был и Бунд, входивший в социалистический интернационал. Была распущена и Еврейская коммунистическая партия, ранее отколовшаяся от Бунда: это соответствовало нашей политике ликвидации любых построенных по национальному принципу фракций коммунистических партий, как входивших в ВКП(б), так и вне ее. Кстати, тогда же распустили так называемую Украинскую коммунистическую партию. Коммунистическая партия Украины (большевиков) стала единственной правящей партией в республике и единственной, кроме ВКП(б) - КПСС, имевшей собственное Политбюро. Руководители этих еврейских организаций были либо высланы, либо выехали за границу. Это им позволили сделать: до 1928 года в стране фактически не существовало препятствий для выезда за границу и процедура была очень проста. У советских евреев больше не осталось своих националистических организаций, и постепенно произошло то, что можно назвать интенсивным процессом ассимиляции. Если говорить о еврейской интеллигенции, то она полностью утратила свое политическое значение. В 1933 году в связи с коллективизацией была введена паспортная система для строгого контроля проживания в городах и упрощения учета движения населения. Евреи были выделены в отдельную национальную группу, хотя у них не было своего государственного образования. Во всех крупных ведомствах евреи в то время занимали влиятельное положение. Мне припоминается, что в 1939 году мы получили устную директиву, обязывавшую нас - это происходило уже после массовых репрессий - следить за тец, какой процент лиц той или иной национальности находится в руководстве наиболее ответственных, с точки зрения безопасности, ведомств. Но директива эта оказалась куда более глубокой по своему замыслу, чем я предполагал. Впервые вступила в действие система квот. К счастью, большинство моих товарищей по оружию успели к этому времени достичь больших успехов, доказали свою преданность партии и не подпали под действие этой новой директивы. Образование Еврейской автономной области с центром Биробиджан было предпринято Сталиным для усиления пограничного режима на Дальнем Востоке путем создания там своего рода заслона, а совсем не как шаг к созданию еврейского государства. Граница в этих местах нередко нарушалась китайскими и белогвардейскими террористическими группами. Идея Сталина заключалась в том, чтобы поставить преграду на их пути в виде поселений, жители которых настроены враждебно к белоэмигрантам, и особенно к казачеству. Статус региона был дальновидно определен как автономная область, а не республика, что означало: здесь не будет ни своего законодательного органа, ни верховного суда, ни управленческих структур министерского уровня. Хотя область и имела автономию, она была всего лишь приграничной особой территорией, а не политическим центром. Перед войной в верхах была идея использовать лидеров социалистического Бунда - Генрика Эрлиха и Виктора Альтера во внешнеполитических целях. Бывший заместитель начальника 2-го контрразведывательного управления генерал Райхман в 1970 году рассказывал мне, что эти бундовские лидеры были арестованы нами в Восточной Польше в сентябре - октябре 1939 года. Когда началась война с Германией, в сентябре 1941 года их выпустили. На встрече с Берией им предложили создзть еврейский антигитлеровский комитет: первоначально планировалось, что председателем комитета будет Эрлих, его заместителем - Михоэлс, а ответственным секретарем - Альтер. От плана пришлось отказаться, поскольку Эрлих и Альтер слишком много знали о намерениях Сталина воспользоваться ими для выколачивания денег на Западе. В декабре 1941 года Альтер и Эрлих были вновь арестованы, хотя против них не выдвинули никаких обвинений. 27 декабря 1941 года Эрлих обратился к председателю Президиума Верховного Совета СССР Калинину, протестуя против ареста и доказывая, что он является сторонником советского правительства и готов сотрудничать с НКВД. Из этого письма было ясно, что именно НКВД стремился инициировать через Эрлиха создание Еврейского антифашистского комитета (ЕАК). Главная задача комитета, говорилось в письме, должна состоять в интенсивной пропаганде среди еврейских общин Соединенных Штатов и Англии положения евреев в Советском Союзе, с тем чтобы получите максимальную помощь, необходимую СССР в борьбе против гитлеровской агрессии. Все предложения ЕАК получили полное одобрение руководства, и НКВД было поручено подобрать подходящее место для штаб-квартиры комитета. Во главе ЕАК стали: Михоэлс, главный режиссер и замечательный актер Еврейского государственного театра, Фефер, популярный поэт, и Эпштейн, публицист и литературный критик. Ответа на свое письмо Эрлих так и не получил. Архивы свидетельствуют, что в декабре Берия распорядился перевести Эрлиха и Альтерав камеры-одиночки. Эти заключенные были известны под номерами 41 и 42, допрашивать их или заполнять на них регистрационные карточки в куйбышевской тюрьме НКВД, где они содержались, было запрещено. Генерал Райхман позднее рассказывал мне, что существовал специальный приказ, в соогаетствии с которым даже персонал тюрьмы не имел права знать их подлинные имена. Эти указания исходили от Сталина, Молотова и Берии. В 1942 году американский политический деятель Уинделл Уилки и Вильям Грин, президент Американской федерации труда, направили запрос о судьбе Эрлиха и Альтера через советского посла в Америке Литвинова. С аналогичным запросом обратился к нам и польский посол в Москве Станислав Кот. Заместитель министра иностранных дел Вышинский в своем ответе Коту намекнул, что Эрлих и Альтер были помилованы ошибочно: и тот и другой, как установлено, тайно вступили в сговор с немцами. В конце 1942 года Уилки обратился к нам с новым запросом, но до февраля 1943 года не получал никакого ответа. Молотов между тем поручил Литвинову объявить, что 23 декабря 1941 года Эрлих и Альтер были расстреляны, поскольку в октябре и ноябре того же года систематически занимались предательской деятельностью, предпринимали попытки распространять в Советском Союзе враждебную информацию, направленную на прекращение военных действий и подписание мирного договора с фашистской Германией. Это была заведомая ложь. Эрлих покончил жизнь самоубийством - 14 мая 1942 года он повесился в камере. Альтер оставался в одиночном заключении до 17 февраля 1943 года и был тайно расстрелян по приказу Берии. Во время описываемых событий я ничего не знал об их судьбе. Все, что я пишу о них, происходило перед визитом Михоэлса в Соединенные Штаты. Лишь в сентябре 1992 года из публикации в еженедельной газете МВД "Щит и меч" стала известна истинная судьба Эрлиха и Альтера. Их уничтожили, чтобы скрыть тайные неофициальные контакты советского руководства с влиятельными представителями зарубежных еврейских общин. Эрлиха и Альтера устранили еще и потому, что Сталин боялся их политического влияния за пределами Советского Союза. Сразу же после образования Еврейского антифашистского комитета советская разведка решила использовать связи еврейской интеллигенции для выяснения возможностей получить дополнительную экономическую помощь в борьбе с фашистской Германией через сионистские круги. Еще с 1925 года по директиве Дзержинского мы активно разрабатывали и проникали в сионистские организации США, Западной Европы и Палестины. Особо разветвленную агентурную сеть в сионистском движении удалось создать вначале 30-х годов Серебрянскому. Теперь ЕАК мог быть прикрытием для восстановления агентурных позиций в сионистском движении, утраченных в 1938 году в связи с арестом почти всего оперативного состава группы Серебрянского. С этой целью Михоэлсу и Феферу, нашему проверенному агенту, было поручено прозондировать реакцию влиятельных зарубежных сионистских организаций на создание еврейской республики в Крыму. Эта задача специального разведывательного зондажа - установление под руководством нашей резидентуры в США контактов с американским сионистским движением в 1943-1944 годах - была успешно выполнена. Припоминаю также, что в этот период в советском руководстве действительно подумывали о возможности создания еврейской республики в Крыму на базе существовавших там до войны трех национальных еврейских районов. По предложению Молотова руководство ЕАК подготовило письмо, адресованное Сталину, с предложением создать в Крыму еврейскую республику. В письме, в частности, говорилось (впервые опубликовано не полностью в 1993 году в "Литературной газете"), что создание Еврейской советской республики в соответствии с большевистскими принципами и в духе ленинско-сталинской национальной политики раз и навсегда решит проблему законной государственности еврейского народа и дальнейшего развития его многовековой культуры. Эту проблему не удавалось решить никому в течение столетий. Ее можно наконец разрешить только в нашей великой социалистической стране. Это письмо, зафиксированное в регистрационных журналах, хранящихся в партийном архиве, до сих пор не рассекречено полностью. Его не показывали, когда во время визита президента Ельцина в 1992 году в Вашингтоне демонстрировали архивные материалы ЕАК. 15 февраля 1944 года проект письма был представлен Молотову. По его указанию Лозовский, заместитель Молотова, редактировал этот документ. Письмо было переадресовано Молотову и поставлена новая дата - 21 февраля. Тремя днями позже оно было зарегистрировано в секретариате правительства СССР под номером М-23314 и в тот же день направлено секретарю ЦК Маленкову, секретарю Московского городского комитета партии и начальнику Главного политического управления Вооруженных Сил Щербакову и председателю Госплана Вознесенскому с поручением рассмотреть этот вопрос. Должен отметить, что Литвинов, будучи послом в США в годы войны, в переписке с Молотовым и НКВД решительно выступал против связей с сионистским движением, а также против нашего активного участия в решении палестинской проблемы. Точные мотивировки позиции Литвинова я не помню, но смысл ее сводился к тому, что наше возможное воздействие на сионистское движение будет крайне незначительно. Поэтому Литвинов полагал целесообразным поручать все контакты с сионистскими кругами исключительно сотрудникам советских спецслужб, либо особо проверенной агентуре. В этих рекомендациях нет ничего удивительного: возглавляя боевую подпольную организацию большевиков до революции, Литвинов имел очень большой опыт агентурно-оперативной работы, в том числе по привлечению к сотрудничеству с партией большевиков людей из враждебных ей кругов. Наш оперативный работник Хейфец, весьма успешно проявивший себя в получении материалов из США по атомной бомбе, рассказывал мне, что письмо, о котором идет речь, в сущности являлось предложением об образовании еврейской республики в Крыму, куда могли бы приехать евреи со всего мира. Это, естественно, потребовало бы переселения жителей Крыма. В марте и апреле 1944 года крымские татары были депортированы: из Крыма выселили и перевезли в Узбекистан сто пятьдесят тысяч человек. То, что письмо, с одной стороны, и приказ о депортации - с другой, практически датированы тем же числом (15 и 14 февраля соответственно), является совпадением. Приказ Сталина о высылке крымских татар, которых обвиняли в массовом сотрудничестве с немцами, был подписан раньше, но на исполнение к Берии попал за день до того, как поступило письмо из Еврейского антифашистского комитета. Координация и исполнение сталинского плана по привлечению еврейского капитала были поручены Хейфецу и нашему резиденту в Вашингтоне Зарубину, которые организовали поездку Михоэлса в Америку в 1943 году. Перед поездкой в Соединенные Штаты Михоэлса вызвал на Лубянку Берия и проинструктировал его, как завязаяъ широкие контакты с американскими евреями. Наш план заключался в том, чтобы заручиться поддержкой американской общественности и получить кредиты, необходимые для развития металлургической и угольной промышленности. Михоэлс и Фефер блестяще справились со своей миссией. Успех поездки Михоэлса в Америку сразу же сделал его подозрительным в глазах Сталина. Еще бы, ведь он, представитель еврейской культуры, стал подлинным героем, известным во всем мире, поэтому ему была уготована судьба Эрлиха и Альтера. Существенной была роль Михоэлса и Фефера также и в разведывательной операции по выходу на близкие к Эйнштейну круги ученых-специалистов, занятых разработкой в то время никому не известного "сверхоружия". Эти люди встречались с близкими к семье Эйнштейна русскими эмигрантами супругами Коненковыми, и через них, правда, в устной форме к нам поступала важная информация о перспективах нового "сверхоружия", обсуждавшихся в Принстоне при участии Ферми и Оппенгеймера. Координацией всей этой работы по линии нашей разведки в США занимались, кроме Зарубиных, Хейфец и Пасгельняк. Поговаривали, что Михоэлсу может быть предложен пост председателя Верховного Совета в еврейской республике. Кроме Молотова, Лозовского и нескольких ответственных сотрудников Министерства иностранных дел, Михоэлс был единственным человеком, знавшим о существовании сталинского плана создания еврейского государства в Крыму. Таким путем Сталин рассчитывал получить от Запада 10 миллиардов долларов на восстановление разрушенной войной экономики. Я не знал о деталях письма Еврейского антифашистского комитета Сталину. Берия же был в курсе, что наша инициатива поддержана американской стороной, а точнее - еврейскими организациями США, поскольку лично принимал и Михоэлса, и Фефера после поездки в Америку. Обсуждение вопроса о соодании еврейской республики в рамках Советского Союза я лично рассматривал как своего рода зондирование Запада, с тем чтобы выяснить, насколько далеко идут их планы предоставления нам экономической помощи после окончания войны. Однако решение вопроса о создании еврейской республики было отложено до окончания войны, и письмо лежало без движения в течение четырех лет, о его содержании ходили самые разные слухи. Затем, уже в 1948 году, Маленков воспользовался им для проведения кампании против членов ЕАК, а позднее и против старой гвардии в руководстве страной. Молотов, Микоян, Ворошилов, Вознесенский и, наконец, сам Берия, причастные к обсуждению создания еврейской республики на территории Крыма, сами из-за того, что у них имелись родственники-евреи, оказались уязвимы в ходе этой кампании. План по привлечению американского капитала был, как я уже упоминал, связан с идеей создания еврейской республики в Крыму, так называемой "крымской Калифорнии". Эта идея широко обсуждалась в кругах американских евреев, о чем рассказывал мне Хейфец. По его словам, проектом особенно интересовался президент американской торговой палаты Эрик Джонстон, которого в июне 1944 года вместе с американским послом Авереллом Гарриманом принял Сталин для обсуждения проблем возрождения областей, бывших главными еврейскими поселениями в Белоруссии, и переселения евреев в Крым. Джонстон нарисовал перед Сталиным весьма радужную картину, говоря, что для этой цели Советскому Союзу после войны будут предоставлены долгосрочные американские кредиты. РОБИМ ВИСНОВКИ...Й АНАЛІЗУЄМ  Продовження інформативне

АНТИРЕКОРД України.

135 податків і зборів – Україна поставила світовий АНТИРЕКОРД

Не повірите, якщо в нас 135 податкових платежів, то у Швеції — лише два! У Гонконгу, Катарі й на Мальдівах — по три.

Поки українські підприємці намагаються щось довести владі, аналітики Світового банку оприлюднили свіжу глобальну доповідь „Податкові платежі — 2011”. Ці висновки вражають невідповідністю, доведеною фактами, того, куди рухається у податкових реформах світ, а куди — наша держава.

За даними Світового банку, кількість платежів українських підприємств і громадян до бюджету є найбільшою у світі!

Звіт охоплює 183 країни і дає можливість порівняти податкові умови провадження бізнесу в цілому світі. Ми спеціально розшукали цю понад стосторінкову доповідь у базі даних Світового банку.

„Попри економічний спад, процедура сплати податків стає дедалі легшою у цілому світі. З 2006 року 60% країн внесли значні зміни, щоб платити податки стало простіше. Притім 40 економік домоглися значних реформ торік”, — стверджується у доповіді.

З 2006 року податкові платежі зменшилися в середньому на 5%, час, необхідний для провадження звітності, — на тиждень, а кількість платежів майже на чотири, — підрахували аналітики Світового банку.

Порівняння України щодо конкретних показників із більшістю країн просто вражають. За простотою процедур сплати податків ми на 181 місці серед 183 вивчених СБ держав!

Вище від нас в останній десятці латиноамериканські й африканські Ямайка, Панама, Гамбія, Болівія, Венесуела, Чад, Конго, а нижче тільки Центральноафриканська Республіка та Білорусь.

У першій же десятці за простотою сплати Мальдіви, Катар, китайський тепер Гонконг, Сингапур, Об’єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія, Ірландія, Оман, Кувейт та Канада.

Інші показники теж свідчать: поширене у світі уявлення про процвітання арабо-мусульманських країн тільки завдяки нафті є надто поверховим. Не тільки природа, а уряди цих держав роблять дуже багато для того, аби світовий капітал ішов туди зі своїми проектами. На відміну, скажімо, від України, яка дожилася до світового рекорду за кількістю податків і зборів — 135! За цим показником знущання з підприємців наша держава „заслужено” посіла останнє, 183-тє місце.

А хто ж зовсім не морочить людям голову „розмаїттям” способів узяти їхні гроші? Не повірите, якщо в нас 135 податкових платежів, то у Швеції — лише два!!! У Гонконгу, Катарі й на Мальдівах — по три. У Норвегії є чотири такі канали викачування грошей до державного й місцевих бюджетів, у Сингапурі — п’ять, Мексиці та Східному Тіморі — по шість, по сім — у Китаї, Естонії, Латвії, Франції та екзотичних країнах Маврикію і Кірибаті.

За часом, який підприємства і підприємці в середньому витрачають на провадження податкової звітності та сплату податків, ми виявилися на 174-му місці — 657 годин на рік! Отже, у цьому пункті в України „прогрес”: десятку найгірших у світі ми не замикаємо, а очолюємо. Нижче від нас Мавританія (696 годин), Чад (732), Білорусь (798), Венесуела (864), Нігерія (938), В’єтнам (941), Болівія (1080) і Бразилія (2600).

Натомість зовсім не відбирає у підприємців час податкове адміністрування на Мальдівах. Інші члени клубу найкращих у цій номінації держав такі: Об’єднані Арабські Емірати (12 годин на рік — у 55 разів менше часу, аніж в Україні), Катар і Бахрейн (по 36 годин на рік), Багами і Люксембург (58 і 59 годин, відповідно), Оман (62), Швейцарія (63), Ірландія (76), Сейшели (76) і Саудівська Аравія (79).

Джерело>>>

Від першого лицця.

  • 12.06.11, 17:43
Я вышел в люди без мерс и без пардна,
 Неся раздумья в тяжеленном кулаке.
 Из автобазы пролетарского района
 Я выезжал на бортовм грузовике.
 И, становясь на паркинг к местным бабам,
 Я забывал про тормоз и ручник!
 Ровнял я бабам щели и ухабы.
 Сильней домкрата был мой маховик! 
  
 
 Но, выходя из ЗИЛовской кабины,
 Я чувствовал горячей головой
 Как охлаждают изморозь и иней
 Чердак мой разудалый и хмельной.
 Тогда на всех ондатр не хватало,
 Как не хватало нутрий и кролей.
 Добротных шапок шили слишком мало
 Для поголовья гпнутых парней! 
  
 
 Нашла решенье запросто и быстро
 Затылочных и шапочных проблем
 Хмельного пива мерная канистра –
 Под водочки бутылку, ясен хрен!
 Они со мной шагнули в подворотню,
 Там стало тесно в шапках мужикам!
 Я с них сорвал ондатр полусотню,
 И мне влепила зона кличку «Хам»… 
  
 
 Я прохамил тюрьму два полных раза.
 Хамёжкой на кормёжку прошибл.
 Давала план на  воле автобаза,
 Где я педалью скорость выжимал.
 И, наконец откинувшись завтно,
 Я порешил, что выдалась пор
 Рулить по жизни чисто и эффектно,
 И я пошел туда в директор. 
  
 
 Шуршали шины, деньги и колёса
 Под «Магадан», под «Мурку» и «Атс»,
 И без базара, шума и вопросов
 В багажник я упрятал весь Донбасс.
 Я прописл шахтёрам без разбора
 В их путевм пожизненном листе:
 «Рубить вам лву, братцы, до упора,
 А нам – рубить конкретное лавэ!» 
  
 
 Росли бабл крутые терриконы.
 В заморских банках – долларов пласты.
 Сказал Данилыч мне по телефону:
 «На пру будем првить! Я и ты!»
 А на хрена, блин, трактору прицепы?
 Балласт чужой, ответьте, на фуя?
 Ему сказал: «Уйми, папаша, репу!
 Освобождай сиденье у руля!» 
  
 
 Но тут зачем-то начались майданы.
 Бурлила беспокойная братва.
 Я, побросав баблсы в чемоданы,
 В Монку отодвинулся едва!
 Но тосковал недолго в Монте-Крлах –
 Извозчик новый вжжи попустил,
 И экипаж оранжевый бездарно
 На полпути себя затормозил. 
  
 
 И вот теперь на даче  между грок
 Среди лосей и разных кенгурят,
 Я размышляю: как не любят вры, 
 Когда им  душу прошлым теребят!
 И голубым клубком сосредоточив
 Раздумья в тяжеленном кулаке,
 Я получаю кайф от полномочий,
 Зажав страну в мозолистой руке…

Відповідальність за геноцид населення Литви

  • 11.06.11, 00:35
ЛИТВА. Скасований термін давності по цивільних позовах за злочини росіян і їх посіпак під час окупації
Литовський парламент доповнив закон «Про відповідальність за геноцид населення Литви», зваживши на рішення конституційного суду. Його сутність — відшкодування винними особами шкоди, завданої під час російської окупації фізичним особам, повинне регламентуватися законом.

У цивільному кодексі буде передбачено, що жертви режиму зможуть вимагати відшкодування збитку, при цьому термін давності не діє.


У проектах поправок встановлюється, що потерпілі від злочинів окупаційного режиму Росії — міжнародних злочинів, по відношенню до яких не застосовується термін давності згідно частини 8 статті 95 кримінального кодексу, мають право вимагати відшкодування матеріального і морального збитку, завданого злочинами винних осіб.

До таких вимог не застосовується позовна давність, до них застосовуються встановлені цивільним кодексом правила відшкодування немайнового збитку.


Одеський чинуша побачив у концерті сліпих пропаганду фашизму.

  • 10.06.11, 12:58
"Адольф Алоїзич Шикльгрубер насамперед був Гітлером". Чиновник одеської мерії і депутат міськради Григорій Кваснюк побачив у концерті незрячих виконавців зі Львова пропаганду фашизму. Зокрема, муніципальний чиновник висловив своє обурення участю в концерті українського виконавця Сашка Положинського, якого він назвав "фашистським тягнибоківським активістом", "бандерівцем" і "шанувальником УПА". "Цього Положинського запросили. Хто це зробив і навіщо? А ось навіщо - щоб продовжувати мусувати брехливу наскрізь тезу про те, що ми - єдиний народ, що ми повинні протягувати руку... З фашистами не домовляються і з ними не шукають спільну мову. Втім, вони теж не збираються з нами "ручковаться". Їхнє гасло: Україна - для титульних українців", - заявив Кваснюк у своєму коментарі. "Адольф Алоїзович Шикльгрубер був дуже навіть непоганим художником. Просто насамперед він був Гітлером, нацистом. Дуже допускаю, що Тягнибок є непоганим проктологом, але насамперед він - український фашист. Ось так от і з обожнюваним вами Положинським", - додав депутат.

8 червня в Одеській обласній філармонії відбувся перший інтегрований концерт незрячих виконавців, провідних українських артистів, Сашка Положинського та оркестру Національного театру ім. М. Заньковецької (Львів).

За матеріалами: Газета.юа

Відео з концертуhttp://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=UvHRYMO23fc

Маразм крєпчаєт(с) Совкопітек гріша підігріває фашістську істерику голубого лохторату...