О сообществе

Співтовариство патріотичного спрямування. Націоналістичний рух. Невідома історія України. Інформаційна просвіта суспільства. Дискусійний клуб щодо політичних кроків влади і опозиції. Обмін досвідом інформаційної боротьби з антиукраїнськими діями на теренах України і сусідніх держав.
Вид:
краткий
полный

ВАРТА

Колоради поза законом, або як помститися сусіду-ватану

Vitalii Chepynoga
3 год. ·
Тепер, кстаті, за георгієвскую лєнту можно схлопотать 15-ть суток...
Так шо, єслі у вас є який лічний враг, чи просто неприятна протівна лічность, то сміло в’яжіть йому на ворота або на забор ту саму лєнту і швидше звоніть участковому. Пока не побачив та не одвязав

Найкращий виступ на Євробаченні-2017 не показали українцям.

Коли мої дівчата повернулись з Гранд-фіналу,я в них запитав про їх враження.Дружина із дочкою одностайно відповіли,що найкращим був виступ Онуки.Я був здивований,бо дивився  трансляцию Євробачення на «UA:Перший» від початку до самого кінця і нічого подібного не бачив.Покопавшись в інеті і подивившись цей виступ,моє здивування ще збільшилось.Прочитайте нижче замітку на цю тему,подивіться виступ Онуки (посилання в кінці замітки) та дайте відповідь на запитання,:-чому нам не показали цей чудовий виступ?

Британские СМИ дали высшую оценку выступлению Onuka

Одно из самых влиятельных музыкальных изданий NME не осталось в стороне, и тоже определило своего фаворита. Правда, им стал не Сальвадор Собрал, а украинская электро- фолк группа Onuka.1494870851-7305«После «задницы» и до того, как объявили победителя, на сцене выступала украинская фолк-группа Onuka. Она затмила всех участников миксом традиционного фолка, горнов и техно-битов. 12 очков от нас», — говорится в обзоре.

Выступление Наты Жижченко и оркестра НАОНИ стало одним из самых запоминающихся, правда его зачем-то вырезали из трансляции «UA:Першого». К счастью, это не помешало Onuka на следующий же день попасть в чарты iTunes нескольких европейских стран: Великобритания — 26 место, Швейцария — 28 место, Франция — 19 место и Германия — 11 место.
https://www.youtube.com/watch?v=p6J4tyAB_5o


(С)

13%, 2 голоса

44%, 7 голосов

13%, 2 голоса

25%, 4 голоса

6%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Дякуючи х*лу...

В ночь с 9 на 10 мая боевики, возомнив себя бессмертными благодаря российской пропаганде про «бессмертный полк», пошли в неудачную атаку на украинские позиции.

Об этом сообщает replyua.net со ссылкой на бойца с передовой Игоря Грега, который рассказал о ситуации на своей странице в ФБ. Он отметил, что Путину стоит вынести благодарность за пропагандистскую выдумку о «бессмертном полке. Как пишет Грег, «орки из-за полного отсутствия мозга, восприняли это как истину первой инстанции, и возомнили себя бессмертными». Украинская сторона, заметив скопление техники у врага, тоже подогнала технику, которую пришлось использовать исключительно в целях самозащиты. Так получилось, что склад с «гуманитаркой» у врага взорвался, газовая заправка тоже, но террористов это не остановило, и они решили в атаку сходить. В итоге, рассказал Грег, «сходили они я вам скажу знатно, в лучших традициях «дедывоевали», пулемётчики не отдыхали, и если бы не две БМПшки, то кто его знает…».

Поняв, что «бессмертный полк» превращается в смертный, со скоростью звука террористы испарились, подытожил военный. 

Пришибська висота Лінії Вотан

Моя мати з сестрами і моєю бабулею жили у 1943 році в містечку Молочанську Запорізької області. Старша сестра, Надія, 1925 року народження працювала на окопах, які споруджувала радянська влада на Пришибських висотах, ще в 1941 році. Потім, на ті самі окопи її погнали німці. У 1943 вона якось звідти втекла до матері. Містечко було знищено з вогнеметів. Кам’яні споруди мінувалися і підривалися. Сім’я переховувалася у кущах біля цвинтаря в районі лікарні. Спорудили там окоп і в ньому ховалися. Там же у кущах переховували і корову. Коли почалися бойові дії, то за словами моєї бабулі, вдень було темно, як поночі від пилу і диму, а вночі було світло, як удень, від вибухів, та освітлювальних ракет, яких німці не шкодували. Вночи, повз них, по шляху, що пролягав між болотом з очеретом і кущами коло цвинтаря гнали на гору тисячі майже не озброєних і у військове не одягнених вояк. На ранок з тих вояк поверталися по кілька солдатів.

Одної ночі, за словами бабулі, їхню схованку надибали радянські розвідники і були тим збентежені. Вони порадили негайно тікати за залізницю, бо за їх словами цю територію постійно обстрілюють і німецька і радянська артилерії. Довелося похапки збирати сякі-такі речі і рушати. Якісь рушники, одіяла, матраци кинули на корову, тай подалися геть. Метрів за 300, на вулиці Шевченка зробили привал, заховавшись за залишки стіни кам’яного корівника. Перевіривши, поки діти переводили дух амуніцію, нині покійна (як і її діти) Анна Миколаївна виявила, що в окопі забули крупу. Довелося послати за мукою доньку Надію. Надія на диво скоро повернулася. За її словами від їхнього схованка не залишилося й сліду. Чи то снаряд туди влучив, чи бомба, невідомо.

Це налякало Анну Миколаївну  і вона зрозуміла, що й справді треба скоріше тікати за залізницю, на Схід. До полотна залізниці дійшли вже на світанку. Виявили за нею окопи. То була перша лінія оборони радянських військ. Командир їх облаяв і наказав забиратися негайно в степ. Пішли далі на Схід. Зовсім вже розвиднилось і пересування їх помітили німці з Пришибської висоти. Справа, спереду, зліва пролунало кілька вибухів. Сімя бігла вперед на Схід з усіх сил. Нарешті добігли на колгоспний тік. Тут, моя мати, п. Марія Іванівна, побачила ситих солдат та командирів і почула відбірну російську лайку. Мою бабцю, Анну Михайлівну з дітьми і коровою там наказали розстріляти, бо вони видали німцям розташування радянських окопів. На щастя, нагодився начальник шпиталю, який шукав для поранених хоч якусь жратву.   Він вмовив командира сімю не розстрілювати, а разом з коровою віддати на потреби шпиталю. Пояснив, що пораненим буде якась крапля молока, санітаркам допомога, корові пастухи. Так моя тітонька Ольга і її братик Іванко стали чабанами. Правда ненадовго. Царство їм, моїм рідним, усім – небесне!

У 1984 році, випадково, я дізнався, що до самого розвалу Сересерії, вівся ретельний облік тих громадян держави, чиї родичі були під окупацією. Виявилось, що я винен, що моїх рідних комуняки тікаючи кинули на поталу фашистам, а потім, їх же, й мене заодно, звинуватили у тому. Ніколи ж загарбник, окупант не визнає вину за собою. Окуповані завжди винні самі!!!

З того часу, комуністи, рашисти й фашисти для мене карти одної масті. Українці мають зрозуміти, що українська мова, українська культура, українська держава, мужня українська влада не потрібні нікому в Світі, ні Обамі, ні Клінтону, ні цій німецькій фрейлін, ні міфічній Європі.  Українцям самим і лише їм однім, необхідна як повітря мужня українська влада, українська потужна держава, українська мова, як основа української культури, і українська культура, як відшліфована тисячоліттями технологія виживання, життя і панування на нашій Богом даній Землі!