Встає в синім небі зоря, І ранок тріпоче крильми, Росою вже вмилась земля, Росинки так схожі з слізьми. Приспів: А я молюсь за Україну, Щоб сонце Божої любві Зігріло землю мою рідну Промінням лагідним своїм. 2 куплет: Скрізь чути чорнобильський дзвін, І плаче в колисці дитя. Наш шлях до провалля привів, Висить, мов на нитці, життя. Приспів: А я молюсь за Україну, Всміхалось щоби немовля І в кожну мить, в кожну хвилину Творця, щоб славила Земля. 3 куплет: Ісусових ніг тихий крок Вже чує планета уся, Бо Він є єдиний твій Бог, Надіє, о Земле, твоя. Приспів: Схились до Бога, Україно, І за любов прослав Творця, Прийди до Нього, ненько рідна, Тобі Він дасть нове життя.

Юрій Шевельов у 1954 році писав про трьох головних ворогів України - одного зовнішнього і двох внутрішніх. Перший - Москва, другий – кочубеївщина (п'ята колона), третій - провінціалізм.
Доки ми не зрозуміємо вагу (Київської) Русі, доти на нашій землі не буде нашої історії, доти ми і будемо так існувати. А якщо ми отримаємо розуміння, що Україна – це сучасна форма могутньої держави (Київська) Русь, а ми її спадкоємці, що Московія – це штучна сублімація, що немає такої націхї як "русские", що це не словяни, а суміш угро-фінських і тюркських народів(мусульман, православних і будистів), доти ми будемо там, де зараз. Доти нас шпинятимуть усілякі пєскови, ващиковськи, орбани...Адже в України усе вкрали: і мову, і символіку, і культуру, та навіть назву «Русь». А якщо ми це все собі повернемо, нарешті усвідомимо, ким ж ми є насправді, коли почнемо цінувати свою землю, як євреї, тоді у нас буде все нормально. Ми маємо діяти точно такими ж методами, як Ізраїль: сказати, що у нас є свої етнічні землі «від Сяну до Дону» і ми хочемо їх повернути
(с)

«Уже не в первый раз гложет мысль. А нельзя нам двух президентов выбрать?

Одного оставить Порошенко, что бы на международной арене имидж Украины отстаивал, а другого, что бы в стране порядок навел?

Ибо достало смотреть на разных президентов в одном лице »

Ой вэй от Юрий Яворский