[Приєднана картинка]чи надія то в безнадійностіаберацією хроматичноюллється в лінзи очей барвистістю,різноколірною хаотичністю.і не видно, немає різкості.в вищих сферах позірним зміщеннямзаляпкована істин істина - віща вічністю майже знищена,перекручена різно змінами.і структурно в потворній стрункостісловославиться в мові лінкосній,розповзається лунко лунамиі желе мов спадає клубитьсяпроменево крізь зоряне сітцево -в фіолеті з безмежжя цупкості,з недосяжності тьмяно світиться.і очам вже і ...

Читати далі...

а на місто спадає дощі полоще простори площі будинки, завулки теж... -і немає цій зливі меж.очі вирячені вітринсяють полисками сльозин -їх в далекі несуть краї невгамовані ручаї.в дощ уплетений срібний снігтане, падаючи до ніг.мерзнуть в крапельках ліхтарів цій зимово-осінній грі... -там у променях безліч фарзлива в райдузі суперстар,у лелітки вдяглись авта,пада усмішка на уста;і не віють вітри від віт,парасолевий різноцвітприкрашає дощу печальу осінніх в зимі прощань;і стікає вода зі стріх,із...

Читати далі...

[Приєднана картинка]...ройяль і саксафон...у спогад лине сутність -ми бУли тут удвох,в кафе твоя присутність.вечірній пізній час,букетик із трьох лілій -кохання поміж нас тут раптом оселилось.і саксафона співв мелодії неспішній -я погляд твій зустрів,не сполохнути б ніжність.сплелися пальці рукі поцілунок довгий,і млость солодких муку порухах і слові -ми були в самотіпобачень і прощання...а вже мела метільна вулицях кохання.і танув сніг на скліпрозоро і барвисто...у суєтній імліпередсвяткове...

Читати далі...

іду крізь парк немов крізь злам у часі[Приєднана картинка]між днем оцим й минулим по межі -самотно тут, печально в одночасі,тут обрис твій за краплями імжі.вагомо листя жовкле з віт спадає,сковзає тихо у веселі дні -минулі дні...вже й спогаду немає,як наче ти наснилася мені.а серце в грудях так щемить і ниє!з чого? чому?...і звідки ця печаль?!чи то вже дощ такий журливий нині,у прохолодний у вечірній час,в осінній час, у невимовний смуток...я смуток цей у спогади візьму.

вирішуються долі всі без насі зустріч кожна оповідь прощання...а я про тебе думаю весь час -на терезах розлук моє кохання.між нами відстань, відстань наче крик!печальних дум не зміряти ніколи.до болю в серці я давно вже звик,але не звикну до душі без волі.відчуджено стою серед стихіймарнот і днин на зламі існування.крізь пил і дим я бачу погляд твій,привітний жест і усмішку вітання -та знаю я на терезах надійлише самотність і вага чекання...

47. самотний сталкер.а час іде, життя триває...біда схитнула метроном,трима на ниточці, хитаєтвій світ, в якому злам і злом.віднині ти самотний сталкер -шукаєш стежку між руїн,каміння де, прути з металустирчать в іржі з бетонних стін.з"їдає очі дим ядучий,що від згасаючих вогнів... -прямуєш вперто і рішучов таємний схрон від ворогів.а в завтра знов ввійдеш понурошляхом, який і пил, і прах -не озираючись в минуле! зола і мор зворотний шлях.ідеш спираючись на костуркрізь дим і попіл...

Читати далі...

9. шлях у падінні (двовірш).вЕсна рання так схожа на осінь стару у дощахвітер зниділий шепче жалі-протиріччя гілкам,слота сивою падає сіткою вод по дахахі калюж каламуть дріж в уламках дзеркал хідникам.і розхитує місто у холоді подихом бриж,що заблуканий сплутаний сіткою крапель сльоти.і у небі овальний іржею покоцаний спижледь висвітлює шлях від самотності до самотикрізь лінивощедротний нудотний з небес водоспадвесь скорючений йду...і бездумновнікуди мій рух.а цей вітер з дощем у весні наче...

Читати далі...

цей світ яскравий -звідки він?..чи стало що?..чи то хмаркИ поспішно таку тінь ховаються у нОчі?чи то лиш вітерполоще інеємволося, вкрите сивиною,й жбурляє в очі зорі всі?..але у тьмі цій баезпросвітнійнастирне світлов серце б"єі переплутує з нудьгоюнестерпний більі жаль за втраченим,згортаєусе минулеу вогняну сліпучу дзигу,яка гудить, летить і падамов куля в омахах з небес,подібна місяцюна мене...і в мить оцю я прокидаюся,від жахумені обличчя захололо... -а то лише на менедивився місяцьі...

Читати далі...

[Приєднана картинка]46. в осінній оповіді біль...так кажуть, все йде по спіралі...куди ж нас виведе крива?..у смерть і злидні зараз граєм,золою мокрою слова.ця у вибоїнах дорога -куди веде? ніхто не зна.іржаво-чорна від порогазникає в темряві вона.і хмарне небо із землеюзійшлися обрієм на згуб.уздовж дороги, понад неюдими палаців і халуп.і брязкалами жовкле листягримить на розі всіх стихій,з гілля злітає наче з вістряяк фатум, сполох в долі злій.і дощ спаде холодний мжею,з вітрами сіє на окіл.а ...

Читати далі...

45. буденне.1.вітер бавиться барвистим листямраз по раз виблискує промінь сліпучийзаполоненого хмарами сонцяобіцяючи день без дощупташиного співу не чутиа чути гармати за містомто одиночніто залпи... -війна.зрадникиряжені козачкизайди-москаликиі бандюкиграються у визволителівзахисниківі діячівграють в державністьі наче у картив республіки -звичайне знущання над Україноюця вітчизняна війнарозпочатапаранойїком і ксенофобом з кремля.жорстока буденністьі проза буттяповсякденність...

Читати далі...