а на місто спадає дощ...

а на місто спадає дощ
і полоще простори площ
і будинки, завулки теж... -
і немає цій зливі меж.

очі вирячені вітрин
сяють полисками сльозин -
їх в далекі несуть краї
невгамовані ручаї.

в дощ уплетений срібний сніг
тане, падаючи до ніг.
мерзнуть в крапельках ліхтарі
в цій зимово-осінній грі... -

там у променях безліч фар
злива в райдузі суперстар,
у лелітки вдяглись авта,
пада усмішка на уста;

і не віють вітри від віт,
парасолевий різноцвіт
прикрашає дощу печаль
у осінніх в зимі прощань;

і стікає вода зі стріх,
із дворів і із вулиць всіх,
легко зстрибує з парасоль
і пірнає у море доль... -

так на місто спадає дощ
і полоще простори площ
і будинки, завулки теж...
і немає цій зливі меж.