Про співтовариство
Прочтите "Цели и правила сообщества". Стоит важной заметкой.Я знаю, что почти все пишут стихи.Зачастую просто*В стол*. И у вас есть стихотворения любимых авторов.Многие пришли к этому через какую-то стихию, что наталкивает на жгучее желание выразить себя в стихах.Мне интересны ваши стихи.И я верю, что каждый человек уникален.Надо разжечь эту искру поярче.Пусть мы у неё согреемся.
Шукати в архіві
Все добре (здається)
- 11.09.15, 21:16
Ходімте в сад. Я покажу вам сад,
Де на колінах яблуні спить вітер.
А згорблений чумацький небопад
Освітлює пахучі очі квітів.
М.Вінграновський
Заходьте на вогник, маркізе де Сад
І Захер Мазох (хто іще вас запросить?)
Гайда у промінням пронизаний сад
Де снить літургієй вже ледь тепла осінь
Ходімо до нас, Мопасане і Сартр
Де схід розгорта синіх мап небосхили
Не знайдеш в них контури індій, суматр
Там всі магелани і дрейки безсилі
Підсуньтесь панове, я вам покажу
Як час дзебенить поміж ніжних пелюсток
Як серце стрибає між легких зажур
І човників листя посохлих і хрУстких
Не треба трагічних і пафосних фраз
Що квіти зайшлися чи плачем, чи болем
В саду достига винно-жовтий топаз
З брунатного листя встає статний голем
Вже лементу досить. осінній хижак
Їм ввів найсолодший з знеболення ядів
В повільних зниканнях чугайстрів і мавк
Вони чують кращі канцони й рулади
До сонць - навпростець, і уже завдали
На плечі із спокоєм повнії торби
То ж нумо глядіти (ще видно коли)
На квіти щасливі - у них вже все добре
12
Сезонное.
- 10.09.15, 00:56
Стихи про осень пишут все,
Кто, собственно, писать научен,
И за звездою по росе
Бредут до самых до излучин.
Не так все плохо...ну...пока,
Уйди-ка с удочкой в сторонку.
Сверкает сказочно река.
Запечатлю ее на пленку.
Сейчас не бросишь ты меня,
Бесшумны ноты листопада..
Как после летнего огня,
Приятна влажная прохлада.
И повод по нежней обнять,
Роскошно, очень осторожно,
Листву ведь не спешат ронять.
Сны перестали быть тревожны.
Бывает перед штормом штиль,
Чтоб сил набраться, нервы склеить,
Захлебываться будет киль,
Дрожать, качаясь, мачты, реи.
Мы осенью уйдем в запой
Своих иллюзий и идиллий,
И каждый стих, как золотой,
Это кого писать учили....
27
К осени
- 09.09.15, 22:57
Безвкусно-ржавый драндулет
На перепутье на былинном,
Пошто тебе куют сонет,
Слагают стансы, рэп и гимны?
Рифмопроходцы всех пород
Поют хвалу кастратов хором,
Как может этот жирный рот
Речь про очарованье взоров?
В тебе все ищут острых драм
И чувств надрывных (так напрасно)
С гундосым пеньем харирам
Ты метишь винограды красным.
Плебс жаждет утр прозрачных гжель
И листопадов блюз пригожий,
Ты приготовила уже
И мешковину, и рогожу.
И в воспаленных головах
Неизъяснимую усладу
Таит синхронный желтый взмах
Дней-негодяев меднозадых.
Я вижу всю тебя насквозь
(Как говорил Иван Четвертый).
Твоих программ несменный гвоздь -
Лишь увядания офорты.
И коль восторженный поэт
Красоты зрит в зияньи брешей.
Я знаю, ржавый драндулет,
Он выдумщик, он просто "брешет"
11
осіннє...
- 09.09.15, 15:33
...мелодія пісні в неспокої вітру -
симфонія мови осіннього листя,
танок що танцюють у спогади літа,
кружляють у злеті висОко і швидко,
лягають у зморі на землю у сні...
віддалено літо в минуле імлисте -
у казку, над обрій, в імжу, за тумани,
симфонія мови осіннього листя
виспівує пісню в холодне світання,
фортецями хмари пливуть в вишині...
хитаються сумно до осені віти,
кричить у відлунні невидимий крук,
журливою пісня в неспокої вітру
і золотом листя спадає в зорю...
симфонія мови осіннього листя,
танок що танцюють у спогади літа,
кружляють у злеті висОко і швидко,
лягають у зморі на землю у сні...
віддалено літо в минуле імлисте -
у казку, над обрій, в імжу, за тумани,
симфонія мови осіннього листя
виспівує пісню в холодне світання,
фортецями хмари пливуть в вишині...
хитаються сумно до осені віти,
кричить у відлунні невидимий крук,
журливою пісня в неспокої вітру
і золотом листя спадає в зорю...
7
На стихотворение Алисея.
- 06.09.15, 17:02
Корни ее и в молочных зубах.
Сеет ее неуемный патриций,
И в телевизорах ужас и страх.
Выше, она поднимается выше,
Он вечно носит на ручках ее.
Двое, не видя, не зная, не слыша,
Словно забыв, что : "твое " и "мое".
Родина, кто ее режет ломтями,
Крошит, ну вот и повестка пришла.
Не удержала губами, руками,
И оторвала два белых крыла....
14
* * *
- 06.09.15, 14:54
Старость жизни подводит черту
и дает осознать все ошибки,
но исправить их поздно,
к чему?
исправлять жизни прожитой пытки.
Жизнь прожИта...Прощенья проси
У друзей, и любимых, и близких,
Чтобы с легкой душою уйти в мир иной
не жалея о прожитой жизни.
10
А Вы смотрели за стекло.....
- 06.09.15, 02:31
А Вы смотрели за стекло,
Словно один на целом свете.
Там буйство леса все росло,
Легко мохнатя сушь планеты.
И где-то леший там ходил,
И колыбель качал Вам Гений.
Размереннее всех кадил,
И чище всяких песнопений.
Любовь, могильною плитой,
Чтоб слезы насмерть задушили....
Неведома. Здесь все покой.
Как озеро.В коронах лилий.
Склоняюсь, парадоксов друг,
Над каждой интересной строчкой.
Мне тоже близок лес и луг,
Но с окон сорваны замочки.
18
Всім писати! Я сказав "писати!"
- 05.09.15, 23:35
І скроні сонцем змучених каштанів
Святково вже прикрасила іржа
В намистах і плащі, пістрявих штанях
По-павиному входить, як раджа,
Осінній перший гордовитий місяць
І промовляє до піїтів: «Гоу,
А нумо прославляти смак кориці,
Що на губах залишила любов
У шелесті шафраннім днин гаїних
Вставляйте свій підроблений п’ятак
І шурхотіть по листю в колір глини
Замацаними римами. Це так
Природно набивати вату в плечі,
Шукати хоч якихось теплих слів
В повільних мандрах листя і картечі
Хто ж скаже словоблудству тверде «ні»?
Нехай замовкли щирість і природа
Не каже муза свій кирпатий ніс
Аж ось і я. Календаря нагода
Накапати в блокнот цнотливих сліз.
Я ж розумію. В рольових цих іграх,
Де кожен прикидається «поет»
(Невизнаний? відомий?), є епіграф:
Як осінь підійшла – строчи сонет
Нема ідей, і думки десь забігли?
Життя-то особистого чортма?
А тут рудим влітає осінь біглем
У засіки пусті і «закрома»
Сторінок у нотатнику. І радий
І самопроголошений піїт
Заплескає, як посіпаки в Раді,
Щоб заглушити тиші гострий дріт.
Заквецяти щоб болісне мовчання
Мазками, що кричать на ґвалт, як кіч,
І шляхом хірургічного втручання
Повидаляти з себе глупу ніч»
То чом би й ні? І як сказав би рабин
«У чергове сторіччя війн і скрут»
Піду дивитись, як згасають трави
У колір снів річкОвого піску
11
