Власник Dream Town іде на вибори. Мабуть.

Продовжуючи тему шкідливості суїциду для суїцидуючих...

Скачати можна тут. Обережно -- є один матюк.

Узагалі дивуюся собі: ніби-то вже дорослий чоловік, глибоко за 30 -- однак не тільки вишуковую різну фігню в інтернетах, але ще й пропагую, так би мовити.  

P. S. Прогнозую в найближчому майбутньому трансформацію свідомості українців -- за аналогією до пост-чеченської Росії -- в бік цинізму, агресії, ображеності на весь світ, бажання надавати всім люлєй. Тому цей гіпотетичний гімн гарно би вписався в загальну ситуацію.



P. P. S. До речі, новий гімн Криму від цього ж гурту (ХЗВ) зі словами (серед іншого) "вам [поганим росіянам -- Прим. аффтара] в душу и в сердце и в ж... и в рот" теж натякає на радикалізацію. Ці двоє гарно відчувають суспільні настрої й рефлексують на злобу дня.



P. P. P. S. Хто вважає, що я мудак, має десь туди ж віднести супермодний нині серед, так би мовити, київських, так би мовити, інтелектуалів дівчачий гурт Dakha Daughters, який не погидував заспівати з ними разом на Гогольфесті-2014.

"Поезії слово -- то зброя могутня", --
Вмостився у ліжку щасливий поет.
Заснув із думками про світле майбутнє --
Прокинувся з думкою про туалет...


За цей шедевр високого поетичного стилю приблизно 2005 року одна поетеса мені жартома порадила вбитися об стіну. Але я вирішив, що не буду цього робити. Самовбивство -- це гріх. Живу з надією написати щось геніальне.

Заміжня співачка-трансовичка Наталія Тищенко (Крижанівська) з Херсону вміє й медляки лабати.

https://soundcloud.com/suandamusic/snd065-roman-messer-feat

Тут на сайті ДРДА пишуть, що завтра будуть слухання про забудову парковки навпроти Хати Рибака.

На сайті відповідного департаменту КМДА є багато картинок:









Мої зауваження висловлю тут, а сам не піду, бо це не дуже мене торкає.

1. Вони обіцяють зробити біля японської заправки сквер. Але там і так є скверик, упорядкований, мабуть, силами мешканців ХШ 56. Маю підозру, що це -- оформлена за правилами прибудинкова територія цього будинку з ОСББ.

2. Вони обіцяють за свої гроші добудувати корпус до школи 105 (і підземний перехід), аби дітям було де навчатися. Міг би повірити, але вони навіть не знайшли гроші на фотографа, а насмикали на Panoramio фоточки з невільними ліцензіями (в т. ч. мою, причому підписали неправильно: то не ХШ, а Ревуцького).

3. Вони обіцяють, що не будуватимуть над каналізаційним колектором (на плані -- блакитний). Але один будинок буде стояти буквально впритул, і хто дасть гарантії? Тим більше, що там поруч уже проривало й фекалії спеціальною трубою скидалися прямо в озеро.

4. Куди дінуть усі ці машини? У двори? Про паркінг там ні слова. За озером є недобудований, але то за озером, і там є свої бажаючі. А про нього -- ні слова.

5. Поряд -- заправка. Бензинові випари, підземне сховище вибухонебезпечних речовин.

6. Через дорогу -- Дарницьке кладовище. Хрести, могили і все таке. Якщо вірити забудовникам, там усі можливі відстані до спеціальних об’єктів (озеро, кладовище, колектор, заправка) -- буквально на межі дозволених.

7. У тому кварталі є кафешки, та ж стоянка, кілька СТО. Їх спитали перед тим, як зносити?

Йа все сказав.


P. S.


Фоточки.


P. P. S. Поряд хочуть будувати нову (більшу) версію правосланого храму УПЦ (МП).

1. На тому місці зараз пустир, тобто нічого зносити не треба.

2. Але там поряд уже маленька стара версія храму. Вірян стало більше?

3. Але за 700 м є більший храм. Щоправда, він належить іншому благочинню УПЦ (МП).

Порівняно з потенційною забудовою стоянки це взагалі не страшно. Але цікавить, чому майже синхронно хочуть забудувати поряд дві ділянки.

Война ради мира: “ДНР” готовит Украине еще один ”Иловайск”

Прошу вибачення, якщо когось налякала стаття. Сенс її такий, що може бути ще один котел, а потім -- мир на умовах лалала та донецьких олігархів.

Це типу замість матюка на букву Б?

Особисто не був, але знайшов через інет:



Хто не знав, знайомтесь: МИКОЛАЇВ.



Тут річка Інгул впадає в Бузький лиман Чорного моря (річку Південний Буг).

Навіть після побіжного ознайомлення можна провести багато паралелей:

1. Багато води, кораблів і кранів, різних заток і бухт, південний колорит, море (поряд). Бонус -- мости, багато мостів.





2. Місто чимале (500 тис.) і розкидане острівцями-масивами по великій території. Особливо віддаленим є Корабельний район.

3. Рік заснування сучасного міста майже співпадає, причому первинна архітектура добре збереглася.











4. У наявності також є музей флоту.



5. Зовсім поряд -- руїни давньогрецького поселення (Ольвія, Очаківський район).



6. Прорадянські-проросійські настрої великої частини містян.


Пропоную цінувати те, що ще є під суверенітетом України.

Іще з дитинства помітив, що трохи відрізняюся від більшості своїх однолітків. Намагався боротися з цим, але зараз вимушений визнати, що перебороти свою природу майже неможливо. І замість того, аби соромитися, буду цим пишатися. Таких, як ми, меншість. Хоча багато хто просто боїться визнати, що є одним із нас. Зазвичай ми є більш чутливими й чуттєвими. В нас добре розвинена інтуїція, й дуже часто ми передбачаємо майбутнє. В багатьох із нас виявляються неабиякі художні здібності та інші таланти.



* Розміщено на правах тролінгу.

Тут ось нас вітає "народний мер" Красного Луча. Прапор України й портрет ВВХ поряд -- Ви або хрестик зніміть, або труси вдягніть, пане "мер".




Вони (сепари) вітають, а Я НЕ ВІТАЮ нікого з цим штучним святом. Цією гарною книжечкою хто тільки не підтирався за час її існування.

О! -- Кравчук не підтирався, бо її тоді ще не було, тоді для цього існувала інша книжечка (Конституція УРСР).



Рівно два роки тому гуляв по центральній вулиці Леніна в Севастополі. На стовпах висіли різнокольорові прапорці, місцями навіть виднівся прапор України. У парку біля Графської пристані Партія регіонів проводила якийсь фестиваль пісні й танцю.



Де тепер Сєвас і місцева ПР? Туди ж хочуть і ці таваріщі з верхньої картинки, і значна частина їх підшефних. Але поки що не беруть.



Розмовляв із одним мешканцем звільненої частини Донецької області. Він зараз ніби-то філософськи дивиться на все це. Змирився з тим, що доведеться жити в Україні з меншими, ніж у Росії, але регулярними зарплатами. Тим більше, що Україна (як радянська, так і незалежна) йому дала багато чого хорошого в житті. Каже, що в ДНР гірше й там узагалі хаос. Радий, що його місто майже все ціле, окрім передмістя. Мабуть, дуже ображений на Путіна, що не взяв їх до себе в Росію. Але маю підозру, що так само він ображений і на Україну. Київ не відпустив Донбас так, як Крим, а чомусь (несподівано для декого) почав за нього воювати. Занадто сильно був інтегрований Донбас у загальноукраїнську економіку, й занадто багато там було прихильників України. Особисто я не сумнівався в тому, що буде боротьба (можливо, й військова). Але дехто мав ілюзії, що трах-бах -- і буде їм на блюдечку Росія.

Нам, злим на них, і їм, злим на нас, мабуть, доведеться якось жити в одній країні. Причому в нас не питатимуть, чи хочемо ми цього. Можливо, комусь не дуже хочеться, але доведеться. Є шанси, що років через 50 усе це забудеться, й наші нащадки зможуть налагодити відносини. Затягнуться душевні шрами. А можливо, й ні. Час покаже.