Так сказав нам улітку 2013 року один із монахів
Свято-Георгіївського Балаклавського монастиря на околиці Севастополя.
Ніби-то таке одкровення прийшло одному з монахів.
Вийшло ж навпаки — до 2015 року Русь фактично роз’єдналася, причому скоріш за все надовго. Судячи з того, що пророцтво не збулося, воно могло прийти від офіцерів ЧФ РФ, чия військова частина є поряд. Монахи мали тоді яскраво виражені монархістські проросійські погляди. Під час Кримнаша монастир приймав у себе сербських націоналістів-четників.
Можливо, був якийсь план на президентські вибори 2015 року — із Медведчуком, наприклад. Але все пішло трохи не так.
Чесно кажучи, маю суперечливі почуття.
З одного боку, не хочеться втрачати нашу державу, яку б калічну форму вона зараз не мала. Бо відродити її з нуля буде ще важче, ніж спробувати її поступово переробити у близькому майбутньому. Тому дуже радий, що Україна як формально незалежна держава з усіма атрибутами на даний момент існує, попри елементи зовнішнього управління з боку США.
З іншого боку, прикро, що деякі особи та організації реально посварили нас із росіянами — принаймні, років на 30-50. Замість того, аби мати нормальні сусідські й навіть братні відносини, тепер обрубуємо взаємні зв’язки. Причому якщо росіяни з часом охолонуть (особливо якщо їхні ретранслятори поміняють платівку) і скажуть "давайте дружить", то ми ж ніколи не забудемо. Навіть якщо пробачимо, то не забудемо й остерігатимемося "москалів". І дітям розкажемо.
Тут би помиритися з деякими своїми співгромадянами, які так чи інакше вписалися в орбіту Москви. З кимось таким (зі звільненої території) вже спілкуюся, але рідко, дуже стримано й не так відкрито, як до війни. Що вже казати про росіян, які ментально стоять набагато далі й уряд яких почав війну.
Чекав закінчення 2015 року, аби зробити цей короткий допис.