Жив-був король у Туле,

фіял успадковав-

коханой подарунок,

та скоро померла.

.

Круль хмілю не цурався,

хиляв одним ковтком;

а келих доливався

надміцним перваком.

.

Прийшла пора вмирати.

Круль землі роздавав-

усе пішло на спадок-

а келих заховав.

.

З усім своїм каґалом

востаннє відгуляв

в батьківській красній залі

на тлі приморських скал.

.

Підвівся мочиморда-

і вихилив фіял,

жбурнув його у море

з високих чорних скал.

.

Упав фіял у море,

ковтнув- и десь пропав.

Упав гуляка-кОроль

и далі не хиляв.

(переклад з німецької....................................Терждимана)

.

Труд від рук моїх, щоденний

щаслив буду ,ся завЕршить.

Най у праці не зомлію;

не порожні сподівання:

стане деревом гіллЯчка,

тінню втішить, плід посіє.

(переклад з німецької Терджимана).....................................................................

.

Природо пишна,

світлА даруй!

Як Сонце блиска!

Сміється лук!

.

Бурляють соки

землі в гіллі.

Пищання ,скоки,

в кущах пісні.

.

Бруньки як перса:

текуть- смокчіть.

О, Земле, Сонце!

Блаженство, хіть!

.

Любов-як обрій:

до позолот.

Де хмари жовті-

Сонцеворот!

.

Даруєш мЕні

незм`ятий діл,

цнотливу чемність

а соки злив.

.

Любов дівочу

віддячу я.

Відводиш очі-

кохаю тя.

.

Так любить жайвір

пісні, вітри.

Ранкові квіти-

вологу тінь.

.

Кохаю тебе-

палає кров-

З тобой веселий

і юний знов.

.

До танків нових

мене тягни,

бувай здорова,

живи, люби.

(переклад з німецької  Терджимана...................................................)

......................................................................,для всех, но РАди Васъ -прим.перев.)

ЧАСТЬ ПЕРВАЯ

СЦЕНА ДВАДЦАТЬ ПЕРВАЯ(окончание)

"Вальпургиева ночь"

Мефистофель(на миг являясь дряхлым стариком):

Созрев, омолодился люд, а я

в последний раз на Лысую взбираюсь,

отстоем из бочонка проливаюсь:

конец тебе грядёт, Земля.

Ведьма-ветошница: Не проходите мимо,господа,

                                  оказии своей не упустите!

                                  внимательно прилавок оцените-

                                  из выбора чего-то вам продам.

                                  Суть много всячин в лавке,

                                  таких на свете не сыскать:

                                  тут всё годится до булавки

                                   урон мірскому причинять.

                                   Любой стилет тут кровию омытый;

                                   любая чаша брагой ядовитой

                                   травила плоть здоровую до дна.

                                   Любой убор достойная жена

                                   оплачивала честью. Меч проклЯтый

                                   противника рубил по самы пяты.

Мефистофель: Гадюка! вы на ладите с годами:

                          что мИнуло не воротится.

                          Лишь новое теперь созвучно с нами.

                           Нас новизна влечёт и всем годится.

Фауст: Поток гостей влечёт толкучих кверху:

            толкач несом толчками на поверку. 

Фауст: Кто это там?

Мефистофель:     Кто?

Фауст: Да ты всмотрись получше!

Мефистофель: Лилит.

Фауст: Она...?

Мефистофель: Не трожь ея простоволосья.

                          Коса- Лилит единственная крАса:

                          коснувшегося помутится разум.

                          С собою мУжей вдовушка уносит.

Мефистофель: Адама первая супружка.

Фауст: Присела парочка: старуха да молодка-

            отпрыгали своё, на пару сотка.

Мефистофель: Нет, не до отдыха сегодня тут:

                          затанцевали все. Ступаем вместе, ну!

Фауст(танцуя с молодкой): Однажды подарил мне сон

                                               престройный яблоневый ствол-

                                               два красных яблочка на нём.

                                               я влез за милыми путём.

Красавица: Вам хотца яблок невтерпёж,

                    да чтобы райских на "даёшь"!-

                    я радостно возбуждена:

                    в моём саду таких не два.

Мефистофель( танцуя со старухой): Приснился мне предикий сон:

                                                                увидел я щелИстый ствол,

                                                                одну из дыр узнал:............

                                                                 - она мне нравится, о да!

Старуха: Копыта милый кавалер,

               вам поцелуйчатый респект:

               .........ой готова услужить,

               коли ........... вас не страшит.

Проктофантасмист(*-  см.прим.): ПроклЯтый люд, как вы посмели!

                                                      Неужто вас не поучали:

                                                      пусть ноги вырастут вначале-

                                                      потом пляшите, в самом деле.

Красавица(танцуя): Зачем явился он на бал?

Мефистофель: Э! Да он всюду побывал.

                          Коль не танцуют, он плюётся:

                          всяк шаг слюною отдаётся,

                          а коль не обьяснит фигуру,

                          то отрицает всю натуру.

                          Идём вперёд- он злится: лучше б

                          кружились как его ветряк.

                          Родится критиком добряк

                          коль вы поклонитеся злючке.

Проктофантасмист: Неслыханно: да вы всё ещё здесь!

                                 Исчезните! Я объяснил вам весь....!

                                 Ветряк- не бес, что без разбору мелет.

                                 Хоть мы умны, чертями славен Тегель(**- см.прим.)!

                                 Сколь долго освещал я предрассудки,

                                  всё ни к чему: темна не ночь, а сутки.

Красавица: Так сгинь во мрак, чтоб нас не раздражать!

Проктофантасмист:  Я говорю вам, духи, тет-а-тет:

                                   засилью вашему ответ мой- "нет".

                                   Не терпит вас моя душа.( пляска продолжается)

Сейчас впустую все мои потуги,

но я пройду дорогу до конца,

надеюсь, до лаврового венца,

чтоб покорить писателей и духов!

Мефистофель: Гляди, он вот и сядет в лужу,

                          таким макаром обретя покой,

                          пиявок кровью выкормит дурной

                          и духовтанец да испустит душу.(Фаусту, что прекращает танец)

Как, ты красну девИцу упустил,

что хороводила тебя да пела?

Фауст:               Ах, рот красотки мышку породил-

                          и песня оборваться не посмела.

Мефистофель: Да всё путём! Не всматривайся слишком:

                          пусть красная, не серая ведь, мышка.

Фауст: Ещё я вижу...

Мефистофель: Что?

Фауст: МефИсто, видишь: там-

            дитя, бледна, мила да одинока,

            она едва ступает, прямо к нам

            как будто на ногах ея колодка.

            Мне след дознаться, мне сдаётся...

            Окликну "Гретхен"- отзовётся?

Мефистофель: Оставь её! Истратилась- не выйдет.

                          Она лишь тень ,бездушная, что идол,

                          с ней встреча не сулит добра:

                          остынет кровь от взгляда-топора-

                          ты обернёшься камнем.

                          Медуза- её знаем.

Фауст: И вправду- очи ея стылы.

            Ладошка лЮбящая веки не прикрыла.

            Да, это тело Гретхен мне дарила.

            Да, эта плоть, она былА мне мИла.

........................................................................

(окончание не уместилось, набью с 22-й главой----прим.перев.)

................................................................................................................

(перевод с немецкого Терджимана)

..........1 ..................................................................

Я мріяв про далекий листопад,

моря глибокі і ліси безмежні.

Лунали урочисті словеса...

Я не збагнув зпросоння ,в чом був сенс їх.

.

Я мріяв про високий зорепад,

неясних хихотань блакитне ехо,

німих очей безсилий напввзгляд...

Я не збагнув зпросоння, в чом був сенс їх.

.

То листопад, то зорепад

надходили, тривали, нескінчені.

Відлуння слів, душі таємний знак....

Я не збагнув зпросоння, в чом був сенс їх.

.

............2 ....................................................

У дзеркали душі моєй таємной

пливуть моря ,небачені, туманні,

контрасти фарб наз занавіссю темной,

краї ґотичні , кинуті, незнані.

.

В душі моєй тремтить пурпурне небо

напоєне шаленими сонцями,

сади незбирані, сп`янілі, терплять

засуху самогубчих ароматів.

.

Душі моєї темні ґрані,

фраґменти небезпечной ночІ

пробуджені незнаними пісням,

що силу стало точать.

.

Душа моя у спогадах зникає;

в усьом і вся нанОво ся знаходить;

уходить в ніч, із моря виринає;

пісні глибокі, нескінчені повнить.

...........3 ..........................................................

Я бачив фортеці вогнями пожерті,

і стоси мерзотні укладені часом,

народи на порох і ґравій розтерті,

і все, що існує, щоб скоро зникати.

.

Я бачив богів занурених в ніч,

тендітнії арфи побитиі ґвалтовно-

и новотвори рвались через гній,

нове життя тянулось до сонця.

.

Удень ропухнуть- згинуть в ночі-

траґедия як мир стара...

Відтак заграймо, не змовчим!

.

Життя, несамовитий обіг,

красу і славу укрива

вінком іронії терновой.

 

(переклад з німецької-------------------------------------------------------------------------Терждиман)

......................................................................................

.

Паскудний кущ у місячному світлі

заворожив гойданням гілок мене-

і я відчув ся зв`язаним, підбитим,

на шабаші відьмачим свідком-жертвой.

.

Пекельні жарти, ґоцалки нечисті

у серці розпалили ватру хтиву.

Мій ріт прияв досвідчені язиччя:

вони війшли в гортань мою сп`янілу.

.

Тропічних висп гурток , чумних тюльпанів

моім губам підставився, піддався.

По пелюсткам слина пахуча лилась.

.

Одна із тих, разючая менада,

взяла мене за плать м`яку, гулялу

і, заголивши, дико закусала.

(мій переклад з німецької-------------------------------------------------------------------------Терджиман)

-----------------1.-----------------------------------------------------------------------------------------

Я через кинуту кімнату йшов.

...Блакитна ніч.Зірки мерехкотіли.

У полі десь собаки гучно вили;

а вітер злий наскоком дручив холм.

.

Та ось, нарешті!  Лихоманка пне

із рота моєго криваві рожи;

тичок росте, тремтить, на жало схлжий;

і крапля крові падає. Паде.

.

Із задзеркальной змієвой порожні

встає лице незнанеє, тотожнє.

У скроню б`є сакральная печать.

.

Колишеться плисована портьєра.

В вікно заглянув Місяць- свідок мертвий.

Нас двоє тут живих. То морда час.

-------------------- 2.----------------------------------

Чоловічки, бабва, нещасненькі потвори-

в блакить і рожи зойко горнете-

прискіпливі, ще й повні непокори,

аж доки смерть паяцтво прибере.

.

Ось тіні ваші- гнівнії прокльони,

а ви- опецькуваті як кущі.

Осінній вітер дме жалобні дзвони.

Палахкотять невдалості свічки.

.

То ваша жисть- омани, борюкання:

Піхвяний Бог хіба благословить.

Зостануться в міжзоряном тумані

останніх слів блукаючі хвістки.

 

(мій переклад з німецької-------------------------------------------------------Терджиман)

Почула по радіо бідная Женя

пісеньку московську "Простиє двіженья",

питає у матоньки :"Що то за рухи?

Чи варта уваги расєйська порнуха?"

А мати Марія доньцІ одповіла:

"Осьо о ганчірка, а туточки мило.

Помию цю раму- за іншу візьмУся,

а ти надолужуй, рідненька Женюсю.

Учись на "відмінно", тримайся у формі,

дивись, Тимошенко почала приборку:

таргани-кучмісти від капця тікають;

вишні терикони донбаські квітчають;

на півдні -куточокок, назвали йо`Кримом,

морями оточен, а влада- немита!

По радіо слухати надочки казки:

"Ґринджоли", "ВВ", БЕерезовський, Бортнянський"

...Прозореє скло, біло-синенький хмарчик,

а сонечко святле як той помаранчик.

Матуся із донбкою вимили раму,

а Юля здолала Проґраму Державну!

................................................................................................................,Юлія Володимировно ,пробачте мені попередні пасквілі! ----Терджиман)

.

Тебе пішлють у Відень дипломатом

або- лічити списи в Бурунди:

зайди туди, де в кабінеті мапа

и олівцем Хоружівку знайди.

.

Відстав бокал з фуршетовим шампанем,

лівицею москита віджени...

таки примовкнуть неґри, австріяки-

і зірочку малесеньку черкни.

.

Коли оркестрик вальса знов заграє,

мурин почне шмагати у тамтам,

ти ностальґію разом подолаєш:

зростеться міцно тимчасовий злам.

.

До шницеля пасує гірка кава;

росте важкими гронами банан;

вона- твоя, невдалая. корява,

а ти- її, неґазда, небажан.

..................................................................................................................

Грає Вітька Янукович

по вівторкам в кошиковку,

по суботам пілку копа,

в понеділок штангу штовха,

.

а у середу -контрольна:

"Януковіч, снова кол вам!".

Записався у боксери:

"Всюду бить жєлаю пєрвим!"

.

Бути хочеться здоровим,

хутко бігать і стрибать,

бити першому по морді.

якщо треба- здачі дать.

.

Вітькін татонько- кєровца,

тепловоз та й сто ваґонців.

Вітькі мама -медсестра,

штрикалка з  термометра.

.

У неділю сонце миле

помаранчем накотило,

запалило зимним ранком

біло-синії фіранки.

.

ТАК! прокинутись ПОРА!

Марить вітька:"ВИ_БО_РА..."

Мама каже: "Синку, спи ще.

Ти здобудеш таки вищу.

.

Вчителька- дурна кобіта-

Є "житєйская" просвіта-

най бурчить, свариться, зойка-

шистко єдно: буде "тройка".

.

Тато борсався з ваґоном:

заморився, руки чорні,

каже:"Ми- звичайні люде,

хай собі навчені блудять.

.

Ми невчені, роботящі-

у кишені гроші пляшуть.

А учітєлька твоя

не імєєт нікуя".

.

Вітька бачить дикий сон :

він -у боксі чемпіон,

космонавта помічник,

ниво, закусь, гоп та й смик.

.

Де поділись дехвіцити!

Покупається просвіта:

хочется- проффесором?

"Пріходітє в сємь сорок"

.

"Мама, я хачю как Брєжнєв!"

"Вітя брєдіт: пєрєгрєлся".

Хлопчик бачить Україну

вільну, щАсливу, єдину:

.

ті -на мерсиках ганяють;

ці- пляшки в смітті збирають.

Кинеш оком- всюди барви;

хопиш вухом - співи жваві.

.

Ті- бадьорі та зубасті;

ці- живуть як в Бухенвальді.

Всі у джинсиках пом`ятих

пиво напоказ хиляють.

.

Бачить вітя власну морду

на галімому біґборді.

Церква б`є в московські дзвони:

"Съ нами Богъ и Януковичъ!"

.

Тількі вільні українці

не бажають влади ницой:

"Постривай, начальнику,

дам тобі по чайнику...

.

Покажи своє лице-

я поб`ю його яйцем.

Вивертай, ґаздо, кишені-

диктохвона маю в жмені"

.

Вітя в імпортом костюмі

просторіче вищі думи:

"Хрєна сієл, кваску б папіть,

рєдькой руской закусіть...

.

Будєм жить у триєдінствє,

нє в Європє, срєді свінства,

лапті рускіє таптать,

бульбу в салє потрєблять..."

.

Назбиралося студентів

як у ста долярах центів...

"Нєдовольниє скавчать-

будєм палкамі навчать.

.

Заженемо в армію-

нащо тії пари їм?

Двісті гривеньок окляд-

животій тихенько, брат.

.

П`ятдесят- стипендія.

Ти чєвота блєдная?"

Вітя чує: у кишені

дзеленчить якась нікчема-

дістає мобільника...

"Што ета за мильніца?!"

.

-Заполняйте цю анкєту.

Бить хатітє Прєзідєнтам?

- Я хачю бить Брєжнєвим!

Дам січас па чєрєпу!

.

Написати "окодємік"

або "дайтє кучу дєнєг"?

Вітя смокче олівця...

(Дістає Студент яйця...)

.

Матюкається незнайко...

(підійма Студентик яйко...)

Кажуть мальчіку :"Прастітє,

ету кнопочку нажмітє,

там, гдє чорна дудачка...

Мутіт ілі пучіт вас?"

.

Дивиться на "мильницю",

чухає потилицю,

на руці уздрів часи

небувалої краси,

.

"Хто аз єсмь?"-пита гайдуків:

"Бидло, бля, казляри, сукі!"

"Пане Вікторе, Прем`єр Ви!

Бєрєгітє сваї нєрви"

.

(Голодаючий Студентик

затулив в руці презентик...)

Янукович кнопку тискав:

"Здраствуй, Барсік, ета Кіска.

.

Чєм тєбя би паддєржать?

Газу дьошево прадать?

Как там твой надутий рєйтінґ?"

(Яйцемет насилу терпить...

.

Пузо хоче попоїсти;

мозок оком дико блиска;

серденько вагається:

прагне, а лякається...)

.

(Шепче Бідная Студентка:

- Не їси, назву опеньком.

Я тебе не поцілую,

як не трафиш цього Х.....)

.

Всі студенти виють хором:

"Віва, Віктор Янукович!

(втім, бурмочуть дружненько:

"Оберемо Ющенка")

.

На трибуну вліз Пацан...

Ахтунґ, ахтунґ ! Рев яйця...

Навкруги усі завмерли-

а воно стрімить ракетой,

.

а воно блищить титаном

як татарський гість незваний,

як ц гирлі риб`я кістка.

"Фак! Об`єкт савсєм уж блізка!"

.

Яйко мужністю палає.

Путін Вітю озиває:

"Барсік, толька что званілі

будта Юща атравілі.

Дастайот мєня Берьоза.

Вишлі свінскава навоза.

Буш ласкал мєня на ранчо.

Плюнь на етіх памаранчєй..."

.

 Вітю, чуєш: згусток гніву

в серце черстве просто вцілив?

Вітю, віриш: ми- не бидло,

нам безправ`я остогидло.

Вітю, ти махатись вмієш,

накачав бичачу шию.

Що ти в дідька за прохвесор,

не читаєш навіть пресу.

Згриз на палець олівця,

завалився од яйця!

Ми тебе не оберемо-

їж соломи оберемок!

Не дамо ті бюлетня-

ба, розстебнута матня!

Ти не станеш Президентом-

не свари студента ментом!

.

Пан упав.

Ся син прокинув.

Мама дивиться, змарніла.

Тато зошита гортає,

Вітю лагідно питає:

"Ти когось облаяв, синку?

Теревенів без упинку!

Попрошу бєз етіх "бля":

ми з матусей- ВЧИТЕЛЯ.

.

Глянув Вітя у віконце...

Ген, весна: сміється сонце.

- Скільки можна в ліжку спать!

Я пашол мяча ганять!"

- А города хто копати?

А корову годувати?

Гній у курнику зчищати?

Теореми научати?

.

Хлопця тягне на російське...

- Ми же- щирі УКРАЇНЦІ !!!

Де ті рідні терикони!

Хати ,вишні, свині, кони.

.

Любі хлопчики, дівчатка,

поцілуйте маму, татка,

подивіться перед сном

у чарівнеє вікно:

що покаже телевізор-

то і станеться(насниться?).

Живемо у Конотопі-

маєм мешкати в Європі.

Мама -Хавієр Солана;

батько рідний- Буш-молодший;

ми сильніші разом з НАТО,

ми в Європі переможні!

...................................................................................................................

присвячую річниці Помаранчевої Революції, бажаю всім нам здійснити змарновані кумотою й проффесурою наші сподівання власними руками та головами----ТЕРДЖИМАН "Слушайте музыку Революции!"(с)