Сегодня я поймал себя на том, что вот уже несколько лет безбожно лгал самому себе...

О чём?

Стоп, стоп. Себе лгал, а по секрету всему свету Интернету правду скажу? Не-е-ет!

Сделал эту запись - так, на память - и пошёл дальше в себе разбираться.

Увидимся!

Себя берегите,
Себе вы не лгите.
(Эт постскриптум.)

© Copyright: Александр Некрот, 2011

Хто «солов’їною» співа,
Тьохтьохнути про нього – мусить.
Дніпр стогне, вітер завива,
А автор – всюди вислоусить.

Й по селах-бо – не лиш містах –
Стирчать тараси, як боввани.
А поклоняються їм так,
Мов справжнім ідолам погани...

Та я що про кумира втну –
Чужий язичникам писака?
Переспівати Бузину –
Заримувати «Вурдалака»?

Процитувати весь набір
Фраз Кобзаревих богохульних?
За сотні мовити докір
У бік царів лайок огульних?

Розбити тезу в прах і пух,
Що «москалі – чужії люди»?
(Хто написав таке – лопух
Чи дійсно Каїн та Іуда *...)

«Михайль, – сказати, – Семенко
Палив «Кобзар» навряд чи здуру **,
А я ось також не дурко –
Цей том несу в макулатуру»?

А може, цінне і нове –
Назвать одну з причин вагомих,
Чом в Україні так живе
Народ, як нам усім відомо:

Бо не кого, а Кобзаря
Підступно, підло та жорстоко
Дали нам за поводиря ***
І батька-генія-пророка.

Під спів тужливий кобзарів
Про давню та минулу славу
Збудуєш скількись хуторів,
А не передову державу.

Навіки слава – козакам,
Трипільцям, «украм», антам, скіфам...
За майбуття гроша не дам
Того, хто віддається міфам.

А ще ж Шевченка твори вчать
Річками лити кров ворожу?
Тут краще вчасно промовчать,
На що така наука схожа...

Й розлитись повінню хвали,
Що з чудо-віршами Тараса
З країн розвинених прийшли
Успішно ми до Гондурасу.

_______
* «[Тарас Шевченко] был русским Каином и Иудой в одном лице. (...) Этот человек, делая перед смертью выбор между Богом и сатаной, добровольно перешел на сторону последнего, чем повторил поступок Иуды. По справедливости его можно назвать и Каином, потому что в своих стихах он призывал убивать своих православных братьев, всех, кто не козак, всех «москалей». Для него любой, кто не козак, – не человек», – http://rusk.ru/newsdata.php?idar=181764
** «Чоловіче! Я хочу тобі сказати, що в сі дні, коли я от се пишу, гидко взяти в руки нашу часопись. Якби я отсе тобі не сказав, що думаю, то я б задушився в атмосфері вашого «щирого» українського мистецтва. Я бажаю йому смерті. Такі твої ювілейні свята. Отсе все, що лишилося від Шевченка. Але не можу й я уникнути свого святкування. Я палю свій «Кобзар»,  – з авторської передмови до збірки Михайля Семенка «Дерзання» (1914 р.).
*** «Пробач їм, бо вони не знають, що творять, бо вони не знають, великий Тарасе, що тебе ніхто не приватизував, що ти геній, Кобзар і поводир для всього народу», – Ганна Герман на мітингу-реквіємі на Чернечій горі 22 травня 2011 р.

Джерело

Тема сисек

© Copyright: Александр Некрот, 2011

Иллюстрация - отсюда.

Постовой
Блог Олеся Бузины: "Femen" — реклама проституции

Эти слова написаны рукой президента Национальной академии наук академика Бориса Патона, 27 февраля сего года отметившего 50-летие работы на посту главы данной академии.

Внимание, вопрос!

ТОЛЬКО ЛИ УЧЁНЫЙ должен помнить о конечной цели своего труда и его пользе для общества?

Нет, не так.

СУЩЕСТВУЮТ ЛИ ПРОФЕССИИ, где думать об этом не надо?

Ответ утвердительный.

И что из этого следует?

А МАЛО ЛИ ЧТО...

Постовой
Долгожительство Легенды, или Полвека во главе Академии: путь Бориса Евгеньевича Патона в науке, достижения, интересные факты о выдающемся учёном.

В горах родилась йолочка,
В Карпатах и росла.
Имея 30 метров ствол,
Гигантская была.

Страной же правит добрый Дед,
А может быть, Папан –
Решил отправить йолочку
В понтовый* Ватикан.

Срубили это деревце,
Вцепив под вертолёт...
Его щас автопоездом
Словенец в Рим везёт**.

А в прессу двинул уточку
Не знаю чей агент,
Что йолку папе римскому
Свезёт наш президент***.

Сейчас опровержение
В Сети висьма висит,
Но "евроинтеграция
Forever" – Дед твердит.

Видать, не Януковича
С семьёй его вина,
Что "синим" православная
Во власть дана страна...

Великой Божьей милостью
Гарант едва допёр,
Что лично папе йолочку
Везти – большой позор.

Надеюсь, что она к нему
Без Фёд'рыча придёт,
Но Ганне Герман радости
Хоть каплю принесёт.

_______
* В Ватикане находится понтифик – значит, понтовый!
** Подробности – по УРЛу: http://www.mtu.gov.ua/uk/news/2011-11-22/24765.html
*** См., например, здесь: http://www.versii.com/news/244523/

За традицією, 23 листопада, у День народження Блаженнішого Митрополита Володимира, в Трапезному храмі Києво-Печерської Лаври звершується урочиста Божественна літургія, на яку прибувають архієреї Української Православної Церкви, численне духовенство та миряни.

Цього разу помолитися за богослужінням зібралося ще більше віруючих, адже Предстоятель уже майже місяць перебуває в тяжкому стані в лікарні, і йому як ніколи потрібні наші молитви. Тож, незважаючи на робочий день, і великий лаврський храм, і трапезна палата були переповнені.

Як розповіла 67-річна Марія, яка приїхала на Літургію з київського села, вже майже 20 років поспіль вона щороку приїздить до Лаври в день народження Предстоятеля нашої Церкви. «Я співала в храмах 16 років, і завжди в цей день приїжджаю на богослужіння в Лавру. Але про одужання нашого Блаженнішого постійно молюсь, - розповіла вона. - За таку блаженну людину треба молитися не кожного дня, а  щосекунди. Лице його завжди сяяло в благодаті і до людей, і до Бога. Будемо вірити, що він одужає і сяятиме ще. Я день і ніч прикликаю Пресвяту Богородицю: «Укріпи його, Пресвята Богородиця, стань у помочі Блаженнішому Митрополиту Володимиру, полегши його немощі...».

Традиційно, і сам Блаженніший Митрополит Володимир був присутній на богослужінні в День свого народження. І хоча за станом здоров’я він не зміг прибути до Лаври, Божественну літургію безпосередньо в лікарняній палаті звершив його секретар архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр. За богослужінням Предстоятель причастився Святих Христових Таїн.

Коментуючи стан здоров’я Предстоятеля, владика Олександр зазначив, що до цього часу Блаженніший Митрополит Володимир знаходиться в реанімаційному відділенні. «Його дихання напіввентиляційне - напівсамостійне. Поступово виходить із цього стану. Лікарі дають обнадійливі прогнози, — зазначив він. — Стан тяжкий, але ніхто цього не приховує. Будемо вірити, що всі віруючі люди, незалежно від конфесії, об’єдналися сьогодні в молитві. І ці молитви допоможуть Блаженнішому Митрополитові Володимиру повернутися до своїх справ».

Джерело: Православіє в Україні


От пользователя НеКрот: хочу - републикую на русском, хочу - на мове; и какая разница, что я думаю о последней...

Впрочем...
Постовой
Московский Патриархат – за насильственную украинизацию?

В русской украине русский народ
Более тысячи лет обитает,
Но украинским себя он зовет
И «москалей» третьим сортом считает.

В русской украине русский язык
В школе, рекламе, кино – под запретом;
Кто говорит на нем, «раком» привык,
Правильным даже находит всё это.

В русской украйне от веры своей,
Как от чужой, отреклась часть народа –
В массе конфессий (синоним – «церквей»)
Ищет без русского духа приходы.

В русской украйне мошенник и вор
Нынче у власти и сотнями тыщи,
Взямши себе, переводят в оффшор,
Ну а народ – обокраденный, нищий.

В русской украине русской души
Должен лишиться народ к энной маме,
Злобу к России всем надо внушить,
Русским – себе самим – сделать врагами.


© Copyright: Александр Некрот, 2011

Учитывая пожелания трудящихся пользователей I.UA, сегодня Некрот Александр Анатольевич поменял прежник ник nekrot, ассоциирующийся у части "свидомого" контингента с некрофилией, на НеКрот.

Более кардинально менять не буду: фамилия у меня такая - Некрот, и ник ей будет соответствовать.

Потому что я пишу то, что считаю нужным, в открытую, не прячась ни под псевдонимами, ни под псевдониКами. И писать буду.

(А когда мне за это "стихи" посвящают  - то лишь поднимают настроение.)

Благодарю за внимание.