-Чоловік мій вже не п'є, 

Різко зав'язав. 

І спиртного майже місяць 

До рота не брав! 

-То це ж добре, нехай вяже, 

Як хист такий має, 

Увесь час перед очима, 

А не десь бухає!!! 

Ні дня я без рими не можу прожити, 

Фицає невтомний крилатий мій кінь, 

Тож щоб спастися від сонця і спеки, 

Сідаю писати під яблуньку, в тінь. 

А рими-мов бджоли, рояться тихенько, 

І ось вже рядочки лягли на папір, 

Знову з'явилося "нове дитятко", 

Гумор, пейзаж, про коханнячко твір. 

Легесенький вітер вгорі повіває, 

І листячко шепче щось ніжно мені, 

В ці митті про все я тоді забуваю, 

Бо зовсім зникають всі думи сумні. 

Коли чую," спасибочки!", 

Від когось лунає. 

Запитання вже відразу 

В мене виникає: 

-А із чим же тії бочки, 

Можете сказати, 

Що потрібно терміново 

Їх порятувати??? 

Дзвінкий голос в телефонній трубочці лунає: 

-Ало, ало!!!- мале дівча до мене гукає. 

Швидко час так промайнув нашої розмови, 

Увесь день у мене був настрій пречудовий. 

Ніжну іскру запалило це миле дитятко, 

Як щиро розмовляло, ніби ангелятко. 

Стоїть дівчина на трасі, 

Й каністру тримає. 

Зупинилося авто 

І водій питає: 

-Що у тебе в тій каністрі, 

Горілка чи пиво? 

Посміхнулася до нього 

Дівчина щасливо: 

-Прихопила я з собою, 

Дядечку, пальне! 

-А навіщо?-той патає- 

Адже це дурне!!! 

-Не кажіть, бо був випадок 

В мене неодин, 

Біля лісу закінчується... 

Завжди ваш бензин!!!