Десяту, ювілейну, дегустацію вермішелей/локшин швидкого приготування хотів відкласти на наступний рік, бо й так перебрав щорічну норму споживання. До того ж, новинок не було. Але знімати більше нічого. Плюс — новинки підігнали. Тож доведеться наближати виразку шлунка... А чому 9-й номер, якщо дегустація десята? Все просто — один звіт назвав по-іншому, бо там були зарубіжні та реекспортні найменування. Сьогодні ж — вітчизняне.

Не думав, що коли-небудь доведеться робити огляд сухпаїв. Правда, і повномасштабна війна у XXI столітті здавалась чимось фантастичним і безглуздим, але, як бачимо, все можливо.

В принципі, в дегустації сухпаїв немає нічого дивного — раніше сталкери полюбляли їх оцінювати за відсутності вилазок (напевно, через те, що їх було зручно брати в похід або на сталк). Тож чому б і мені не спробувати? Тим паче, від початку повномасштабного вторгнення рашистів набори індивідуального раціону харчування дегустували і письменники-історики, і мотоциклісти, і блогери розважального жанру. Ну і, звичайно, кожен чоловік в країні може зіткнутись з таким продуктом, оскільки у нас триває війна і запросто можуть призвати на військову службу (хоча такі набори дають лише на виїзних навчаннях або завданнях, бо у військових частинах є їдальні, а на фронті — польові кухні). Крім того, це — продукти швидкого приготування. Так що маю повне моральне право спробувати сухпай. Заодно, враховуючи специфічність такої їжі, додаю новий тег "сухпай".