Досліджуючи український автопром доводиться руйнувати стереотипи. Причому, не лише стосовно автомобілів сучасності (з 1990-х), а й радянських (довелось гуглити, щоб відповісти на коментар). І виявляється, що між різними моделями і модифікаціями відмінностей майже нема. Крім того, власники роблять "збірну солянку", поєднуючі різни елементи декору, оснащення і двигунів, чим ще більше заплутують і ускладнюють ідентифікацію автомобіля за роком виробництва.
Отже, те, що вважається "канонічним" зразком якоїсь моделі, насправді є образ автомобіля певного періоду виробництва. Наприклад, Москвич-408 асоціюється з раннім кузовом сімейства 408/412, до 1969 року. А Москвич-412 — з рестайлінговим, від 1969 року. Хоча по факту і 408, і 412 виглядають однаково. Так було і зі сприйняттям Ланосів. Я в ЖЖ і на Дрімі писав, що рестайлінговий кузов Т-150 повинен бути з новою решіткою з горизонтальною смугою. А насправді... відмінність лише у задній частині з новими вертикальними ліхтарями. А інша радіаторна решітка — всього лиш фейсліфтинг. Так що те, що писав раніше не зовсім точне.
І ще з цікавого. Навіть коли йде мова про "викруткове" складання зарубіжних машин, в Україні існували власні комплектації. Звичайно, переважно, то дешманські версії, але фактично це відмінність, і про це майже не пишуть.
Одним словом, дослідження вітчизняного автопрому — захоплююче (за цей рік дізнався багато нового і деякі автомобілі можу ідентифікувати за роками виробництва). Правда, позбуватись стереотипів важко.
