Місяць самоізоляції (з 13 березня) вже позаду. Але, як мінімум, попереду очікує ще стільки ж. Спочатку думаєш: ну і шо, шо карантин? Пересиджу. Книжки почитаю. Передивлюсь порнушку відоси на Ютубі. А потім починається істерика.

Вчора сиджу ввечері, нікого не чіпаю - починяю примус розмовляю по телефону... І раптом помічаю, що лампи починають мерехтіти. Ну, думаю, скоро перегорять. Або струм в мережі падає. Тільки про це подумав - комп вирубається і вмикається. І все б нічого, якби ж одним разом обмежилось - однак напруга продовжувала стрибати, а комп то вимикатись, то вмикатись. Напевно, напруги було недостатньо для роботи компа. Отож вирішив його вимкнути. А потім, інтуїтивно, пішов до іншої кімнати і помітив блакитно-зелене зарєво за вікном. І тріск. Здавалось, що збоку перед вікном - кульова блискавка. Але побачив, що над високовольтною підстанцією хмару від електричного замикання. Побачене шокувало. Розбудив батьків, які встигли влягтися. Взяв фотокамеру. Та, як кажуть, «найкращий кадр це той, який не вдається сфотографувати» - поки підбіг із фотіком, все скінчилось. А на частині міста стало темно.