Збирався таки підготувати звіт, однак клятий фотохостинг відмовлявся працювати. Ну, що ж, тоді продовжу щоденникові записи.
У попередній
пост забув написати про перебої з електрикою. Протягом тижня-півтора вона була
вісутня двічі. Але якщо першого разу світло було відсутнє
півгодини-годину, то другого разу електропостачання не було декілька
годин.
В останні вихідні березня відбувся перехід на літній час. Що тут такого
незвичного? Лише зайва морока з переведенням годинників, які не
підлаштовуються автоматично. Єдиний плюс — за літнім часом вечоріти
стало пізніше.
Тиждень тому гатило нещадно. Напевно, щось і до нашого міста прилетіла
знову. На
міській сторінці в соцмережах нічого не пишуть (звісно, не можна). Але в
новинах розповідали про авіанальоти. Потім затишшя. Тільки зібрався
прилягти — як бабахне. Одним словом, виспатися не вдалося. З середини
тижня по ночам стало спокійніше. Хоча б можна виспатись. Навіть снилися сни! Орків відігнали
від столичного передмістя. Втім, під ранок щодня чути гармати.
Через темряву постійно стукаюсь то об двері, то об шафи. Просто не хочеться зайвий раз світити ліхтариком. Чесно кажучи, набридло вмазуватись.
Мама ні в яку не хоче думати про від'їзд. Мовляв, хвора і стара. Довгі
переїзди же не для неї. Але чого чекати? Поки буде гаряче? А можливо,
старим людям набридає жити? Чи просто фаталізм: що буде, те буде? Хоча з
середини тижня стало спокійніше. Так, вибухи чути, однак по ночам можна
спати. Місто повертається до життя: відкриваються магазини і
підприємства, в супермаркетах порожніх полиць стало набагато менше,
повертаються мешканці, запускаються міські та внутрішньорайонні
маршрутки, а з наступного тижня ще й приміські маршрути.
Була можливість проїхатись по місту: якщо не враховувати блокпости і непрацюючі світлофори, то все майже так, як було до війни.
Природа теж оживає. Посеред тижня була теплинь до +17. Зараз полоходало і задощило,
але зацвітають квіти, зеленіє трава, розпускаються бруньки.
