Раночку
- 13.10.25, 08:12
А оскільки ми люди, а не коти, то нам потрібно ходити на роботу, щоб було за що годувати цих самих котів.
Гарного вам дня, друзі!
Важливі замітки
Останні статті
- Для настрою
24.11.2025, 08:02 - Для настрою
20.11.2025, 08:02 - Для настрою
18.11.2025, 08:02
Свіжі фотографії
Життя в Нікополі.
- 11.10.25, 19:29
Жити в нашому місті - це як рулетка. Ніколи не знаєш, коли буде твій останній вихід з дому. І сьогоднішній день це вчергове доказав.
Сьогодні в одному з районів нашого міста, районі людному, ворожий дрон залетів у магазинчик. Невеличкий магазинчик розливного пива. Там була лише одна дівчина-продавчиня. На жаль, це був її останній вихід на роботу. 
Дівчині було лише 23 роки. Лише 23 роки!
Дівчині було лише 23 роки. Лише 23 роки!І таке відбувається щодня у нашому Нікопольському районі. І вже неодноразово я знаходила оптоволокно, яке звисало з дерев. виблискуючи на сонці. Бо і такі дрони до нас залітають. А що їм там летіти з протилежного берега?
Йобана рашка і все її населення. Ненависть до них вже досягла тої межі, коли більшої ненависті вже не відчуваєш, бо вона вже на максимумі.
Співчуття рідним тої дівчини.
Не змінююся
- 07.10.25, 17:58
Як цікаво таки виходить.
Сьогодні була дивна зустріч і розмова у мене з одною людиною в автобусі. І мене це змусило задуматися. (Хоча я й так знаю. що не змінилася.)
На зупинці "Технікум" я сіла в автобус, яким мала доїхати до "Стадіона". Оскільки їхати було не далеко, то я й сіла на перше ліпше вільне сидіння. Навпроти мене сиділа жінка десь мого віку. Симпатична. І вона заговорила до мене, почавши з того, що спитала чи не Ольга мене звати. Я відповіла "Так". І трохи в розгубленості перебирала в голові варіанти звідки вона мене знає. Одна з ідей - може через мої вироби з бісеру? Адже я роблю прикраси і часто виставляю їх в інтернеті, а в профілі стоїть моя світлина. Але ні, не через це. В ході розмови виявилося, що вона жила в сусідньому будинку і в дитинстві ми грали в одному дворі. (Мій будинок стоїть перпендикулярно до її будинку, тому діти з цього будинку частенько тусувалися в нашому дворі.) Але я її зовсім не впізнала. Навіть зараз, коли пишу замітку, й досі не згадала.
От я й задумалася - я зовсім не змінилася зовнішньо. Лише подорослішала і все. А риси обличчя залишилися ті самі. Та й колір волосся я не дуже змінювала. А як когось побачу з однокласників чи одногрупниць - не впізнаю, доки до мене не заговорять. От і думаю - чи добре, що я геть не змінилася? Чи як?..
Неприємна несподіванка
- 21.09.25, 08:32
Вітаю. мої хороші!
Зайшла я на сайт, подивитися чи написати у блозі. а тут сайт мені таке видає - викидую дурну рекламу про IQOS. І кожного разу, коли я кудись заходжу, щось дивлюся - ця дурна реклама сигарет вискакує. Це що, пропаганда куріння? Нав'язування куріння тим. хто ще не курить? У вас також так само?
Я обурена цим і дуже не задоволена.
Хоча, може у мене погано працює антиреклама?
Мандраж і школа.
- 28.08.25, 19:49
Цього року наш початок осені буде веселіший, ніж усі попередні, оскільки ми (тобто наша дитина) йдемо у перший клас. І усе було б нічого, все було б гуд, якби не один нюанс - навчання онлайн. Для мене, людини, яка з технікою на рівні користувача, який не дуже в ній тямить - це для мене трошки лячно.
Учора у нашому класі були батьківські збори і вже на них я стала відчувати, що всередині мене починається невеличка паніка. І чим ближче 1 вересня, тим більша паніка. І звісно ж усе онлайн. А чоловік у першу зміну, отим зумом, по якому займаються. я ніколи в житті не користувалася... Одним словом - рятуйте! 
Як я переживу оте 1 вересня?
Як я переживу оте 1 вересня?А ще я не уявляю, як мені дадуться оті ранні вставання вранці. Я так звикла вставати не раніше 7 години ранку. Загалом, для мене не проблема рано встати. Але я останнім ччасом вранці відчуваю себе так, наче не спала, а працювала вночі.
Та нікуди подітися. Треба.
#трохи_позитиву
- 19.08.25, 08:46
Доброго раночку мої хороші!
Ось вам одна маленька вправа для хорошого настрою.
Дивимося на цих милих котиків-собачок. Заплющуємо очі і уявляємо, як ми цих милесеньких створінь обіймаємо, жамкаємо і занурюємося в їхню пухнастість.
Уявляємо до тих пір, поки не відчуємо приплив позитиву, радості і хорошого настрою.
Гарного вам дня, друзі
!
!
#трохи_позитиву
- 18.08.25, 13:07
У наш час, такий нелегкий і страшний, варто цінувати навіть найменші дрібнички, які змушують нас хоч трошки усміхатися. Адже ми варті хорошого і позитивного.
Нікополь
- 16.08.25, 15:06
А вони знову б'ють з артилерії по моєму місту. І знову їхні снаряди летять у чийсь будинок, у чиєсь вікно, руйнуючи чиєсь мирне і спокійне життя.
Сьогодні я проходила повз п'ятиповерхівку, в якій на першому поверсі жила хрещена мого брата. Я не знаю чи живе її чоловік там чи виїхав, але те, що я побачила... Розбиті і скалічені вікна і балкони. На землі купа битого скла і частини балконів, віконних рам... і вирва від снаряду. Я вжахнулася, бо знала, що цей прильот був учора. Ми його чули, але не знали куди він прилетів.
Це страшно.
Хочу на море...
- 05.08.25, 20:52
Де б його узяти таку пігулку. Якби вони існували. Береш одну, ковтаєш і через 15 хвилин тебе переносить на море. І щоб дія такої пігулки тривала 10 днів.
Солодкке божевілля...
- 28.07.25, 22:20
Здавалося б, усе було так давно, мала б забути усе - і його, і те, що з ним пов'язано... Та вона усе пам'ятала, берегла в душі, перекладаючи в пам'яті ті спогади, як старі фотографії. І мріяла... Мріяла, що колись вони з ним знову зустрінуться, подивляться одне одному в очі, він її обійме, а вона дозволить йому поцілувати її. Так минали роки. Іноді вони списувалися і спілкувалися до якогось моменту. А потім знову вона "лікувала" свою душу від його присутності...
Та нарешті вони зустрілися. Спочатку так несміливо, наче мало знайомі. А потім... потім вже не було тих років, минуле майже стерлося. Вони почали писати нові сторінки своїх спогадів. Їхні зустрічі - радість з присмаком гіркоти. Їхні поцілунки - такі ж жадібні, як і раніше. Його доторки, рухи, його "Я тебе хочу"... Він доводить її до божевілля... до солодкого божевілля.
І кожна наступна зустріч може стати або останньою, або найкращою за всі роки...
Але поки що вони насолоджуються тими зустрічами і одне одним...
