Масляна, Масляна, яка ж ти мила...

Історія свята

Масляна - древнє слов'янське свято, що дісталося нам у спадщину від язичеської культури, яке збереглося й після прийняття християнства. Масляна була сприйнята християнською церквою фактично як релігійне свято й одержала назву Сирного чи Сиропусного тижня, але це не змінило її внутрішньої суті. Масляна приходиться на тиждень, що передує Великому посту. Масляна - це, насамперед, ситна їжа. Тому немає нічого неправильного в тому, щоб у цей час поласувати, скуштувати щось смачненьке і не відмовляти собі ні в чому. У традиційному побуті завжди вважалося, що людина, яка погано і нудно провела тиждень, буде невезучою протягом усього року. Початок Масляної коливається від 3 лютого до 14 березня.

Масляна - це веселе проведення зими, осяяне радісним чеканням близького тепла, весняного відновлення природи. Навіть млинці, неодмінний атрибут свята, мали ритуальне значення: круглі, рум'яні, гарячі, вони являли собою символ сонця. Проходили століття, мінялося життя, із прийняттям на Русі християнства з'явилися нові, церковні свята, але широка Масляна продовжувала жити. Її зустрічали і проводжали з тим же нестримним молодецтвом, що й у язичеські часи. Масляну в народі завжди любили і ласкаво називали "цукрові вуста", "чесна масляна", "перепілочка", "перебуха", "об'їдуха", "ясочка".

Чому масляна називається масляною?

Є кілька пояснень появі назви свята "Масляна".

За одним із тверджень в основі появи слова "масляна" лежить традиція випікання млинців і пов'язана з тим, що люди як могли, намагалися залучити милість сонечка, умовити його побільше гріти замерзлу землю. Крім того, у селах об'їжджали кілька разів село на конях, прикрашали колесо від воза і на тичині носили його по вулицях, водили хороводи. Вважалося, що подібні церемонії "умаслюють" сонце, роблять його добрішим. Звідси й назва - "Масляна".

За іншою версією назва свята виникла тому, що на цьому тижні за православним звичаєм м'ясо вже виключається з їжі, а молочні продукти ще можна вживати - от і печуть млинці. Саме тому Масляну називають Сирним тижнем.

А якщо вірити легендам, то Масляна народилася на Півночі, батьком її був Мороз. Одного разу якийсь чоловік помітив її й попросив допомогти людям, зігріти та розвеселити їх. І Масляна прийшла, але не тендітною дівчинкою, що ховалася в лісі, а бабою з рум'яними щоками, не з посмішкою на вустах, а з реготом. Вона змусила людей забути про зиму, розігріла кров у їх жилах, схопила за руки і пустилася з ними танцювати до непритомності. От тому в давнину Масляна була веселим святом.

Масляна в різних народів

В Україні останній тиждень м'ясниць носив кілька назв - "Масляна", "Сиропусний тиждень", "Пущення", "Загальниця", "Ніжкові заговини", "Колодій". У понеділок - в перший день - влаштовувалися загальні ігрища, накривали столи із солодкими стравами. Діти ладили ранком солом'яну ляльку - Масляну - так наряджали її в каптан і шапку.

На другий день, у вівторок, дівчата та хлопці запрошувалися покататися на гірках, поїсти млинців. Тещі запрошували своїх зятів на млинці, гукали всіх рідних. На четвертий день возять опудало на колесі, співають пісень, проводять кулачні бої.

На п'ятий день зяті пригощали млинцями своїх тещ, іноді - і всю рідню. Зять зобов'язаний був з вечора особисто запросити тещу.

У шостий день розгульного тижня молода наречена запрошувала своїх рідних до себе. У цей день будували на ріках, ставках і полях сніжне містечко з вежами і воротами, потім ватага розділялася: одні охороняли містечко, інші повинні були силою взяти його.

Звичаї останнього дня Масляної пов'язані з культом предків, прощання з Масляною супроводжувалися різними обрядами. Солом'яну ляльку - "Масляну" - урочисто спалювали, а попіл від опудала розсіювали по полю, щоб додати сили посіву, майбутньому врожаю.

У неділю сусіди й родичі обходили одне одного й просили пробачення за образи. Вважалося, що саме в цей день має відбутися страшний суд, а тому годилося "помиритися з тими, хто на цьому світі". У такий спосіб народна звичаєва структура сприяла полагодженню різноманітних конфліктів між людьми.

У Шотландії на Масляну було прийнято пекти "пісні коржі". У складені разом долоні насипали жменю вівсяного борошна, потім борошно міцно стискали в долонях і занурювали в холодну воду, а отриману кульку випікали на вогнищі прямо в гарячій золі. Випічку млинців шотландці вважають важливим актом, у якому намагаються взяти участь усі члени родини: один змазує олією сковороду, інший ллє на неї тісто, третій перевертає млинець.

В одному з міст Англії вже багато років проводяться змагання з бігу жінок із млинцями. У 11.45 лунає дзенькіт "млинцевого дзвону". Кожна жінка біжить з гарячою сковорідкою і млинцем. Правила змагань наказують, що учасниці повинні бути не молодшими 18 років; на кожній обов'язково - фартух і косинка; під час бігу потрібно не менше трьох разів підкинути млинець на сковороді й піймати його. Перша жінка, що передасть млинець дзвонарю, стає чемпіонкою млинцевих гонок року й одержує нагороду - поцілунок дзвонаря.

У школах Данії в ці дні проводяться театральні вистави, концерти. Школярі обмінюються знаками дружби, передають своїм друзям через знайомих жартівні листи без зворотної адреси. Якщо хлопчик одержить такий лист від дівчинки й угадає її ім'я, то на Великдень вона має подарувати йому шоколад.

У Польщі існують свої звичаї відзначення Масляної. Горді полячки, приспавши вашу пильність оладками, пончиками і горілкою, на десерт неодмінно потягають вас за волосся. В останній день Масляної можна зайти в трактир, де скрипаль буде "продавати" незаміжніх дівчат.

А в Чехії в ці веселі дні молоді хлопці з вимазаними сажею обличчями під музику обходять усе село, везучи за собою оздоблений дерев'яний брусок - "клатик". Він вішається кожній дівчині на шию або прив'язується до руки чи ноги. Бажаєш відкупитися - плати.

У Югославії під час святкування Масляної вас неодмінно посадять у свиняче корито і потягнуть по селу. А на даху власного будинку ви можете знайти фігуру солом'яного діда.

В Російській імперії були свої звичаї зустрічі та проводів цього свята. У 1722 році, наприклад, з нагоди укладення Ништадтського миру після майже двадцятилітньої війни зі Швецією, Петро I запросив на святкування Масляної іноземних послів. Катання на конях імператор відкрив небаченим видовищем. Петро їхав по заметах на кораблі, у якому були запряжені шістнадцять коней. Слідом за ним рухалася гондола, у якій сиділа цариця Катерина, одягнена простою селянкою. Далі рухалися інші кораблі й сани, запряжені різними звірами.

Катерина II дуже любила катання з гори, каруселі, які влаштовували в Москві при Покровському палаці, куди імператриця любила в Масляну їздити всім двором.

А з нагоди своєї коронації, наслідуючи Петрові I, влаштувала в Москві на масляному тижні грандіозний маскарадний хід за назвою "Торжествуюча Мінерва". Три дні їздила по місту маскарадна процесія, яка, за задумом імператриці, повинна була представити різні суспільні пороки - хабарництво, казнокрадство, чиновницьку тяганину та інше. Процесію складали чотири тисячі діючих осіб та двісті колісниць.

А коли Катерина II дочекалася народження онука Олександра, якому потай мала намір передати престол, обійшовши нелюбимого сина Павла, імператриця на радостях влаштувала для своїх наближених воістину "брильянтову" Масляну. Тим, хто виявлявся у виграші в затіяних після вечері іграх, імператриця підносила діамант. За вечір вона роздарувала своїм наближеним близько 150 діамантів, що вражали своєю ціною і рідкісною красою.

В наш час на Масляну влаштовують ярмарки, фестивалі, концерти, святкові гуляння.

Для тих, хто прагне бути в курсі

ТвАй-Новини, записи на ex.ua
Якщо десь і можна дізнатись про новини України то тільки тут.
Відео постійно оновлюється. І нехай на день запізднюється проте без реклами та не відчувається огидна цензура.
http://www.ex.ua/view/12384009
Залишається побажати тільки добрих новин і приємного переглядуzombobox

Питання до тих хто лишився

1. Чому відвідувачі співтов-ва не можуть обрати модера шляхом відкритого голосування
2. Чому, коли таке голосування почало проводитись, воно було видалено, а
організатора було виключено з лав співтовариства. Хто це зробив і чому.

Напередодні 22/06 (в продовження "Помню горжусь" ).

Факти приховування інформації щодо кількості жертв ІІ Світової.
I.    Напередодні війни були введені медальйони . Однак 15 березня 1942 чомусь відмінені…
(Власник медальйону автоматично потрапляв у список Міністерства оборони, і наприкінці війни можна було порахувати напевно кількість страчених нею.)
II.    Медальйони відмінено, але на заваді стоять районні військкомати(РВК), які вели свою картотеку мобілізованих у ряди Червоної армії. З часом їх обов’язки майже повністю бере на себе НКВД(польові військкомати).  Які так «добре» проявили себе під час голодомору 32-33рр(кількість жертв якого й досі варіюється від 300тис. до 15 млн. )…
III.    На початку війни був указ про мобілізацію осіб тільки 1905-1918 року народження, через деякий час – 1895-1923 р.н.  Але ці укази не указ для НКВД, тому «защищают Родину» діти від 12р. (У русі опору на Харківщині у роки Великої Вітчизняної війни такими героями стає дванадцятирічний Гриша Перець – герой розвідки(КнП 11том.361ст.детальніше). Коля Зелений – розвідник підривник 14 років прикривав відхід групи після знищення складу. Потрапив до рук фашистів і був страчений  (КнП 3 том.374ст.детальніше)
IV.    Втрати від НКВС становять Харків 167,5тисючол, область – 342,0тис,разом 509,5тис. Більше півмільйона чоловік «пропав без вести» та «помер» невідомо де ,невідомо коли.
V.    Розглянемо кричущу невідповідність у даних, а точніше брехню державного масштабу на прикладі селища Андріївка Балакліївського р-ну Харк.обл.. Так ,на 30 жовтня 1944р.за данними Балакліївського РВК у ІІ Світовій війні армійські втрати склали 1821чол.. А селище Андріївка понесло втрати від НКВС щонайменше 1841чол ( в КнП Т.3 вписано тільки 886чоловік)
VI.    РВК окремо від НКВС рахують жертви ІІ світової. Але і у тих і у інших картотека  або «постраждала» або «не зберігалася» і так по всій Україні . Дивно ,чи не так: зберігають окремо,а втрачаються разом!?. Відомо,що картотеку РКВ забрала Москва,а НКВС картотеку і не заводив, як і не робив цього під час репресій і винищенні українських офіцерів до війни.
VII.    Відома кількість людей прийнятих до комсомолу та партію по роках. А кількість жертв  ІІ світової – ні.

Помню горжусь…P.S.

Великовітчизняний ажіотаж трохи спав. І поки наші харківські керманичі готуються до другого наступу на Львів 22 червня, аби «подарувати» свідомим свою пам’ять про ВО. То тут варто розібратись наскільки ця «пам’ять» основана на правді.
На дні гніву у Харкові до мене підійшов чоловік який власноруч зробив дослід на даних книзі пам’яті ІІ світової.
І ось які висновки робе пересічна людина якій в руки попалась ця книга.
Поміркуємо над інформацією яку надає книга пам'яті (КНП) щодо кількості жертв П СВ. – пише Віктор Леонтійович
Дані райвійськкоматів (РВК) щодо загиблих (ХарківськаКНП Харків т. 1)
Дзержинський район – 4062
 Жовтневий район – 4892
 КИЇВСЬКИЙ район – 7265
 Комінтернівський район - 1746
 КНП"Харків т.2 ст. 10
Ленінський район - 6350
Орджонікідзедський район-4165
Московський район - 2106
Фрунзенський район - 320
Червоно заводський район - 5500
Це означає, що армійські втрати у ІІ СВ. По м. Харкову склали - 36506 чоловік і військкомати видали 36506 похоронок в 1941 - 1945рр..
А органами НКВД було видано щонайменше - 167,5 тис.(204-36506) неврахованих (липових) похоронок на мобілізованих Польовими військкоматами (IIВК) на протязі 1946-1949рр.
Німецька армія втратила на території України 300 тис. чоловік. Втрати українців 20 млн., співвідношення у героїчній боротьбі 1 : 66,6. Книга пам'яті часто посилається на те , що втрати які несла Сов. армія часто були більшими в 2 а то і в 3 рази. Представники (ПВК) під час голодомору 1932-1933рр. блокували село і якщо голодомор, репресії - це геноцид, тоді чому ми вважаємо закінчення війни великою перемогою і святом, а не геноцидом!? Адже творцями історії були в усіх цих в трагічних подіях органи НКВД.
Розглянемо книгу пам’яті „КНП"- „ никто не забьіт ничто не забито". Книга пам'яті друкугться на підставі картотеки райвійськкоматів (РВК). Після друку, картотеку з усіх (РВК) відправляють в обл. архів (довідка РВК). Обласні архіви відправляють картотеку в Київ для того щоб розмістити її в музеї, що збудують (довідка з архіву). А чи була в (РВК) картотека?
Книга пам'яті в супереч указу президента друкується без біографічних даних. Рік народження або відсутній або вказаний приблизно, а дата смерті вказано в похоронці не співпадає з датою записаною в (КНП). А для того щоб роздути (КНП) одних і тих самих загиблих, вносять в списки сільрад по 2 і більше разів.
Книга пам'яті може бути доказом, що українці перебільшили свої втрати в рази, а може бути і доказом, що ІІ СВ. це - геноцид українського народу.

Висновок
Героїчна боротьба чи геноцид українського народу?
Львів не друкує Книгу Пам'яті України (КнП) він увіковічує героїв визвольного руху ОУН-УПА. Донецьк зрозумів неправильно і друкує, щось подібне до „КНП" наводить списки тих, хто повернувся з війни і які отримав нагороди.
Харків видає два тома "КнП" на 40 тисяч, в які вписує близько 15 тисяч Харків'ян, а решта збірна СССР і це при офіційних занижених втратах 204 тисячі. $ЛА?& А про села і говорити нічого, втрати деяких сіл 1,5,7,11 чоловік. І невідомо на підставі чого друкується КНП, якщо у всіх військкоматах України без винятку постраждала картотека до окупації і не збереглася після визволення.
Спеціальні дослідження 1993 що вийшли друком у Москві:" Обсяг безповоротних втрат Червоній Армії і флоту в період ВВВ (включаючи компанію на Далекому сході) 11 285 000 радянських воїнів " "КнП"Харків 2т.ст.54. Повіримо словам Путіна про 70% втрати російського народу визволителя це буде 7899500 чол. Решта республік;(національностей) 30% - 3,385,500 чол. Але українці отримали похоронок більше від кількості загальносоюзних втрат.
А як же рахували кількість жертв II С.В.? До списку втрат у ІІ СВ. потрапили тільки ті, на кого була видана "похоронка" з військкомату, на форматному бланку, з печаткою військкомату і підписом воєнкома. Військкомат видавав "похоронки" протягом 41 -45 років. А мобілізованих органами НКВД, без права на переписку, до втрат у П СВ. не враховували. "Похоронки" на них ~~ '
військкомат не виламав, цим займалися органи НКВД. їхні похоронки відрізнялися від похоронок військкоматовських і видавалися вони протягом 46-49 років, без підпису воєнкома, без печатки військкомату, на підробленому бланку із іншою нумерацією.
Ще раз зауважу, що Книга пам’яті - офіційний документ державного рівня! І «такої» пам’яті 17 томів(до речі, 17-й том повна копія 15-го!!!). Хочеться спитати у Харківських  активістів «Ось цією пам’яттю ви прагнути наповнити львів’ян?»
А може спочатку самі очиститесь від столітньої та наглої брехні самостійними пошуками правди ,як робить це Віктор Леонтійович!?
Бо якщо нема пам’яті, то не буде майбутнього. Мені стає страшно за майбутнє харків’ян,бо більшість з них лишили пам’яті, а вони  навіть
не прагнуть її повернути.

Лук’янов показав свою справжню суть та суть всієї ПР

Лук’янов,діти війни,ганьба,шустер live,відео-запис від 6/05/11,

Велика п’ятниця,чи то я просто п’яниця!?

Скоріше перше,хоча для когось є приємнішим схилитись до другого варіанту,бо при ньому сам він виглядатиме найдостойнішим.
Про що я?
Про нас грішних. А ви що подумали?
Людина!
Хотіла б я зватись нею та ще й з великої літери.
Співтовариство, в якому всі люблять Україну,але кожний окремо за щось своє,бо любов - це в першу чергу індивідуальність.
Ющенко теж любить Україну. Хтось скаже,з огляду на все що відбулося, любити замало. Чи то так?
Чи замало любити!?
Ні! Але близькі мають кожної миті підштовхувати нас на щось героїчне. І якщо поштовху нема,то не любові замало то ми такі недолугі у своїй казковості ЛЮБОВІ.
Звернення до своїх:
Досить гнівити Ющенка за те що не підбадьорювали його на героїзм у любові до України. Тоді,коли він погнав Юлю з прем’єрів. Треба було вийти й сказати  "НІ" ми обирали вас,а лишаєшся ти.
Де ми були в той момент, чому не збунтувалися.не озвіріли,бо то була величезна наглість з його боку.
А ми???
Далі все пішло по накатаній.
Наших поперли.
Мовчим,значить, і інші повідвалювались легко і просто. І сам Ющенко спаплюжився,з рештою.
Але то не його провина,як нам вигідно думати,а наша. Ми знов начхали на свої інтереси.

Я про майбутнє турбуюсь,бо завтра знов переможе "наша дівізія" але підтримати на рівні НАШОЇ ми знов не зможемо. Бо критикувати легше,.аніж допомогти людині бути кращою ніж такою якої їй зручніше бути.
А я хочу щоб того не було.
І сьогодні я не хочу ,щоб ще й помаранчеві ділилися на декілька фронтів,бо ми любимо Україну назавжди!!!

64%, 7 голосів

9%, 1 голос

27%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Роковини Чорнобилю

Як мені житиСеред людей?Бога гнівити,Тішити себе...Думкою – отрутою,Земною спокусою,Силою неправедною,Душею пустою...Знати, що ніхто не чуєЙ не розуміє,І ніколи того стануНе збагне...Приспів:Я давно не видів щастя,Коло мене люди плачуть,Їм нічого не порушує безумства думок...Я живу як усі, світа білого не бачу,Мене б’ють по лиці й пізнають на вулиці!Іноді мені здається, що невдовзі минеться,І я пробуджуся в іншому світі,Щасливий,Заспокоєний,Вродливий, закоханий,Ясний усім, впевнений в собі. Рибу в річках,Кохання в очах дівчатВижу я, сучкар від сучкаІз древа Чорнобиля...Ховаюся в натовпіУ великих містах,Лишаюся сам-на-самВ ефірному просторі...

Протези Віктора Вереітинова

Річ піде про, вже відомого вам винахідника, Віктора Вереітинова.  Того ж самого от тільки з іншою історією,життєвими переплетіннями і, звісно ж, винаходами. Окрім манії всього свого життя літати легко як птиці, у Віктора Івановича є ще манія бодай трішечки допомогти інвалідам не словом ,а ділом. У співпраці із лікарями Харківського інституту патології хребта та суглобів ім. М. І. Ситенка взявся за розробку протезів. А саме загорівся думкою, як зробити такий протез який би позбавив людей  фантомного болю їх використання (навіть найдорожчі німецьки(на сьогодні вони вважа.ться кращими) не дозволяють цього.
А  тепер про переплетіння: Чому німецькі кращі? Мабуть,через славнозвісні відмиви та відкати. Вибачте,але інше на думку не йде. Як ще можна пояснити ось такий  випадок з життя. Людина пройшла дві війни, лишилася без ніг. Він Герой,захищений Державною програмою мав всі «привілеї» та найкращі і, що є не менш важливим, найдорожчи немецькі протези. Так ось ця людина зустрілася з Вереітиновим, з небажанням приміряла його винахід. І знаєте яким було його враження – відчуття майже справжніх ніг! Перше що він сказав – Вікторе Івановичу , дозвольте мені піти в них на вулицю, мені схотілося гуляти. Фантомного болю не було, іноземний «гуманітарний» винахід поставлено у шафу..
http://video.i.ua/user/508185/51204/274242/
Вже вдвох вони пойхали на прийом, до, відомого всім вам, В. Семиноженку. Алгоритм дій чиновників відомий всім, але таке паскудство і начхатєльство в таких  серйозних життєвих проблемах багатьох – це просто «уму не постижимо»! Уявіть,тільки на хвилиночку яке б то було ДІЛО якби за це взятись на державному рівні! І ось як цей державний представник за це взявся: Він розводив руками, давав добро, виступив пару разів із гаслами щодо протекції різних програм допомоги інвалідам по телебаченню, відписав листа з пропозицією куди звернутись і там відповіли просто і зрозуміло«ми «продвинемо» такі протези давайте 7000$ і все окєюшки».
Так і хочеться запитати словами Вереітинова «Куда нас гонит бешеный прогресс?» .
А українці продовжують купляти за величезні гроші(за держ програмою) "іноземні палки" без шарнірів – адже важливим елементом у протезі Вереітинова  є  залучення шарніра у місці гомілковостопного суглобу, який значно підвищує функціональність стопи.
Ось такий український прогрес з безсовісними чиновниками-прогресистами і їхнею зневагою і презирством до ДОБРА.

Крило Вереітинова

понеділок, 28 березня 2011 р.
Навчаючись в університеті я була частим гостем бібліотеки,і не стільки технічних наук(і це було б логічно,бо це мій фах),скільки художньої літератури. Якось взяла томик віршів Микеланджело,нічого не було зрозуміло,доки я не спробувала прочитати спочатку його біографію. Я була захоплена його творами надовго і серйозно ,бо побачила переплетіння з реальністю всього того, що мені не давалось на гадку і навіть не клалось на риму.
*******************************************************
Людина про яку піде мова захоплюється польотами,простором ,небом, вітром. Це технік чи романтик? Це технік, бо присвятив себе авіаційному літакобудуванню,але він так само як і Мікеланджело пише вірші, і так само ви знайдете переплетіння його захоплення з його біографією. Чого коштує один його політ у два роки з третього поверху). А у дорослому, страшний діагноз лікарів – літати не можна!
Винахідник на ім’я Віктор Іванович Вереітинов
http://www.segodnya.ua/news/12070439.html (цікавий репортаж про нього)
Додаю відео про його безпечно крило з якістю 20,тоді як у дельтаплана 10 ,неможливістю входити у штопор,хоча для Ту 154 задрати ніс на 15 градусів є критичним. І ще дещо,щороку на малих летальних апаратах гинуть 100 людей. Бо всі вони літають тільки при розрахункових режимах польоту!  
Питання до аудиторії: Як і де,на вашу думку, можна використати такий винахід з найбільшою користю для людства. І ще дещо, є здогадки чому воно не знаходить визнання (ну звісно окрім того, що Табачники при владі вже багато років)?
І обов’язково задавайте цікаві  питання винахіднику передам.

http://video.i.ua/user/508185/51204/271409/