Профиль

Акварель

Акварель

Украина, Кременчуг

Рейтинг в разделе:

Свежие фотографии

Скукота

 Скучно щось на сайті останнім часом. Ось кілька днів не заходила - і нічого не змінилось. Жодної гострої цікавої замітки, яка б викликала в народу бажання поспілкуватись між собою. Ніяких дискусій, перегавкування, культурних і високоінтелектуальних дуелей розуму, просто розмов про життя, про відпочинок, про щось буденне, але небуденне...
Одним словом - де життя на сайті??

   
  Невже у всіх теж лінь і скукота, як у мене? Шановні блогери - напишіть щось епохальне, ну хоча б епохальне для цих вихідних чи тижня lol бо є егоїстичне бажання розважитись, але немає натхнення навіть смугастожопу тролити, хоча там взагалі пальчик покажи - вона сама і напише, і ще раз напише, і втретє, і станцює. Вже бідолашна не знає, що написати, то один мат пішов, словниковий запас такий малий, що закінчився lol одним словом - і тут скукота, щось вона мене не розважає останнім часом, дуже примітивна, хотілося б опонента з мізками, а вона навіть не знає, хто то такий.. 

Коротко?


  Щойно дзвонив давній друг, порозмовляли трохи, ну і дещо насмішив діалог:
 - як життя, що нового, що сталося поки я не дзвонив?
 - та нічого поки, тиша і спокій, ну оце постригтись хочу. А він мене не бачив давно, думав, що підтримую довжину до лопаток, а насправді зараз нижче талії. 
- коротко? 
- ну так, сантиметрів 25 мабуть відріжу 
-КОРОТКО??
І наступні слова насмішили :
- давай розповідай, що сталося! А то знаю я вас, ви ж зачіску міняєте тільки як атомна бомба впаде 
lol


Десь так і є, якби я дійсно хотіла зовсім змінити зачіску, то да, це якась катастрофа сталась,  кажуть же, що якщо чоловік щось радикально міняє в своєму житті, то щось в цьому житті в нього зламалось, а якщо щось зламалось в життіжінки-л вона просто змінить зачіску. А я всього лише хочу повернутися до звичного "каскаду", ледве це пояснила йому. 
Добре мати справжніх друзів. 

І трохи про гетеросексуальність


Сто років тому уявлення про те, що означає бути гетеросексуальним, помітно відрізнялось від теперішнього.

У Медичному словнику Дорленда 1901 року гетеросексуальність визначалася як "ненормальний чи збочений потяг до протилежної статі". Двома десятиліттями пізніше, в 1923 році, словник Мерріама-Вебстера трохи звузив значення - "хвороблива сексуальна пристрасть до однієї особи протилежної статі".


І лише 1934 року гетеросексуальність отримала визначення, з яким ми знайомі сьогодні - "прояв сексуального бажання до особи протилежної статі; нормальна сексуальність".

  Читаючи це відчула своє повне невігластво lol, і зрозуміла, що всі, хто обурився коли Зеленського назвали гетеросексуальним гомосапієнсом - люди значно освіченіші й начитаніші за мене tears

Жіноча мудрість дня



  Щойно почула розмову
  Брат - мама, дякую за сніданок, було дуже смачно!
  Мама - це обід, їж, бо до наступного "сніданку" ще довго.

  Тут же пригадалось, що кожна господиня знає, що обід буде тим смачніший, чим рідше його готувати podmig

"Водочка советская"


  На сайті така скукота, що з нудьги заглянула майже у всі замітки зі стрічки, і ніщо навіть бажання прокоментувати не з'явилось. А оце посиділа і весь час одна думка крутиться, слідами прочитаного. 
  Спирт має одну дивовижну властивість, відому далеко не всім - без різниці в якій тарі він зберігається, скло це, метал чи навіть термос, за рік кудись випаровується рівно сім відсотків об'єму спирту з тари. Так от - не хочу навіть рахувати, але думаю кожен сам може уявити, який відсоток спирту залишається при зберіганні горілки майже тридцять років.  І кілька разів чула "як м'яко п'ється, не той шмурдяк, що зараз роблять")))) 
  Тим, хто тут скаже, що бачив пляшку горілки тих часів і нічого там всередині не поменшало - про спирт мої слова це дійсно науковий факт, мені свого часу про це розповів один цікавий співробітник спиртзаводу, на моє здивування яка різниця коли вироблено горілку, бо що там може зіпсуватись)))) 
  Такі от думки на сон грядущий))) 

Доктор Ліптон, або Ефект плацебо


  Замітка не про чай, в таку то спеку, хто думав про щось креативне пов'язане з якимись складниками чи дією цього напою - молодці, але вам не сюди podmig lol
  Частенько посиджую в ютубі і само собою хочу чи не хочу, але доводиться дивитись і рекламу перед потрібним мені роликом. І тут мені накинуло цього доктора Ліптона, з промовою про безкінечні можливості людського організму, змову фармацевтів і те, що ліків насправді не існує, то все просто ефект плацебо. І тут я пригадала.
  З деякого часу познайомилась з таким цікавим ділом, як больовий шок якогось там ступеню, коли не падаєш замертво відразу, а просто недобре настільки, що хочеться померти, з повним набором цікавої симптоматики, починаючи від холодного реально поту при відчутті жару і до падіння температури тіла до 35.4. Дуже цікавий досвід, я Вам скажу. Відразу навіть і не розумієш, що таке, бо особисто я думала, що больовий шок це коли БОЛЯЧЕ так, що втрачаєш від цього свідомість, а насправді ні, біль посередній і фоновий, а от супутня реакція організму - оце жесть. Мені дійшло що це зі мною і що робити тільки коли температуру заміряла, і аж тоді зрозуміла, що треба знеболююче випити, бо взагалі було враження як при сильному грипі ніби, відчуття жару, слабкість, і все оте грипозне, коли й лежати важко, і ходити нічого.
  Пішла в домашній аптечці дістала знеболююче, випила. Повірте - небагато чого в житті мені хотілось так сильно, як щоб таблетка подіяла.
  Але коли сидиш, вмовояєш себе, що ось, зараз 20-ть хвилин і полегшення, а тоді ну хай 30-ть.. А потім кажеш - ну, за годину то точно подіє! А нічого не відбувається. Тоді в мене закралась думка про якість, і я суто з надії "а раптом", дістала ті знеболюючі, що ношу в сумці, бо точно знаю, що купувала ці в іншій аптеці, хоча той же препарат і зовні абсолютно одинакове пакування. І о диво - 20-ть хвилин і все як рукою зняло!
  А тут слухаю цього доктора Ліптона, і розумію. Он воно чьо, Михалич. Ефект плацебо. А я то "Фальсифікат, фальсифікат" ... То я просто слабо вірила! 

Думка тут і зараз



  Серйозні люди думають про політику, державу, про вічне, а в мене з самого ранку одна думка - востаннє їла смажену картоплю ще перед Новим роком, а це саме молода пішла, така апетитна лежить в корзинці, страшне хочу, і немає можливості . Якщо доживу до вечора і не помру захлинувшись слиною від цих думок - треба таки насмажити mmmm lol

І я, блін, теж)) БЕРЛІНСЬКИЙ КИРПИЧ


  В моєму дитинстві було кілька журналів, що любились і перечитувались від кірки до кірки. Обійду "Мурзилку" і "Вокруг света", і розповім про "Трамвай", який виходив десь в 90-х, і був взагалі епохальним, варто тільки дізнатися хто туди писав і хто ілюстрував, але мені тоді ці прізвища нічого не розповідали, а от зміст був чаруючим.. Та що казати, якщо й досі пам'ятаю ілюстрації і на пам' ять декламую віршики звідти і цитую тамтешні "розповіді".
  В студентські роки якось розговорились з одногрупницями на тему дитячих видань, і я з захватом згадувала саме про цей журнал, хоча він тоді вже давно не виходив. Ну і пару віршиків пригадала. А зі мною навчалась дівчина з Дніпра, Маринка, в якої було вроджене захворювання і вона щороку лікувалась в спеціалізованому санаторії в Саках. Санаторій цей був дуже популярним, до нього приїздили з Росії, Казахстану, Молдови... От восени зустрічаємо, і ділимось враженнями від літа, а Марина про санаторій згадала, засміялась і розповіла невелику історію. На цій "зміні" в їх групі оздоровлювалась дівчина-москвичка, і така гонорова й зверхня, хто що не скаже чи зробить, а вона щоразу так "фу, а вот у нас в Маасквєє...")). І все так, всі крім неї нічого не варті, тільки її московська думка і московські манери найкращі в світі і єдино вірні. Вже всім в печінках. І от сидять вони одного разу в їдальні, а столична штучка знову своє оте голосно "а вот у нас в Маасквєє... ", а Марині раптом згадався один з тих віршиків, що я розповідала, і вона голосно так, щоб почули всі, продекламувала

      В Москве на асфальте 
      Валялся кирпич 
      И думал что он - НАСТОЯЩИЙ МОСКВИЧ!

  Сміявся весь зал, а її попустило, і свою неймовірну столичну думку до кінця путівки вона з того часу тримала при собі. 

  До чого я все це.. Кирпичі всюди одинакові, в Києві, Москві чи Берліні podmig
  

Каг жить

Кожного року в кінці весни чи на початку літа, в залежності від погоди, в мене наступає момент, коли задумуюсь про вічне, і кілька бажань діймають своєю нездійсненністю
Вічне "як в 24 години втиснути те, що неможливо", " чого доба така коротка", "як взагалі встигати все, що хочеш", "чого в мене стільки справ завжди тут і тільки сьогодні", "чого ото воно мені взагалі все треба", "і все ж як все вмістити сьогодні, до вихідних і закінчити за місяць, максимум за півтора "
   Зрозумівши, що організм і мізки взяти і забити на все не хочуть, і я все це справді хочу втиснути в місяць, приходить головне питання - як не померти? lol

  Слава богу, сьогодні попустило і полегшало lol
. Але мабуть знову вдягну наручний годинник. Це завжди допомагає. 

За недорого



  Як всі жінки іноді страждаю наявністю вільного часу і інтернету на конкретному дивані увечері, коли раптом згадується давнішнє бажання мати конкретно літню сумку, щоб така, що тільки з джинсами можна, і щоб така, що навряд чи в кого ще побачиш. 
Ну, дурне діло не хитре, що їх там шукати 

  Тряпчані, великі, для мене розмір занадто, але як ідея хороші 

  З тої ж опери, але мімішно дівчача, гарнесенька 


Оця справді цікава, і виглядає для нас трохи смішно, як старі сумки з капронової сітки, були за союзу такі 


А отакі, в блискітках, взагалі завжди чудово вписуються в літні неформальні образи 


Такі от, блиск-метал, теж дуже насправді комбінативні, варто лише вибрати колір і модель, які вам особисто подобаються. Саме нещодавно переглядала пропозицію курточної плащівки в інтернет-магазинах - о, там є з чого вибрати!


Теж простий, легко зреалізувати, тим більше вибір тканини зараз величезний 


В мене років два тому була влітку хутряна сумочка, не такий тотал ведмідь правда, але всім подобалась страшне. 



А ось ці дві вже більш рафінований стиль, але я ціни не зберегла, щось тисячі по три, здається. 

  Так от що я подумала, переглядаючи ці сумки на сайті Зара, світовому виробнику мас-маркетіаських жіночих дрібниць і одягу. Це в усьому світі дешевий сегмент ринку, для всіх, як то кажуть. І я спеціально зберегла ціни під картинками, щоб показати, чи справді зарплата в 5 тисяч це не бідність. Це я не про власне ставлення до зеленого, а так, чисто з роздумів - що може дозволити собі звичайна жінка, а що чоловіком абсолютно справедливо буде сприйнято як "занадто"? Купівля в сезон, не на розпродажі, трендової модної сукні, НЕ дорогої, якщо пороздивлятись ціни в багатьох інших магазинах і тим більше прицінитись до брендового одягу, але вартістю десь в 1700 - 2500 грн - це от прямо багато хто в нас може собі дозволити? Тим більше в одній же весь сезон ходити не будеш.
  А тоді знову поглянула на ці сумки - а сумку за таку сумму? Я особисто стільки викласти за тряпчану одноразову сумку не готова, хай навіть якщо бережно ставитись вона прослужить від трьох до шести років.
А якщо врахувати, що більшість з них я можу відшити сама і в собівартості жодна не буде дорожчою за 500 гривень...
  Коротше кажучи - хоча я заробляю більше отого "не бідність", і часто добре більше, але бачачи такі ціни, я відчуваю, що я не дотягую навіть до світового рівня небагатих покупців мас-маркету