Враження дня


 Сьогодні пів дня проїздила в справах, і вперше за весь карантин і посткарантин провела майже весь час в масці. 
 Ну що я вам скажу... Вперше в житті відчутно залопушились вуха lol
  І ще мене не впізнали купа людей, що було значно приємніше dance

Немає слів ((


  В мене за триста метрів від будинку знаходиться стариця, великий шматок старого русла річки одним кінцем ще з'єднаний з річкою, така собі тиха заплава, прекрасне місце для нересту і малька. На початку зими вона замерзає раніше за річку, а коли весною можна тільки на вудку - в теплій воді завжди повно риби, через це і користується великою популярністю серед рибалок, хто по вудках. Дорога туди просто мимо мого двору, і щовесни споглядаю десятки машин, скутерів і велосипедів цих ентузіастів, що паркуються під деревами щодня. Там цілий движ)) Не знаю, що в цьому такого, ті карасі як на мене не риба взагалі, але ловлять, і азартно.
  А тут раптом хоп, і перестали їздити всі. Я аж здивувалась, до цього ні дощ, ні грунтовка нікого не спиняли, що могло бути, щоб отак раз, і нікого?
  Мій сусід, затятий рибак Тарас Іванович сьогодні пояснив. Якась сволота позавчора електропідсакою побила все (((, і велику рибу, і мальків, і черепах, і равликів з усіма козявками... В мене в голові не вкладається людська жадібність. Невже заради отого мішка карасів ВАРТО отак вбити все живе??
  Дикунство і тваринна природа (((

Невже випадковість?


  Літо почалось з понеділка. Хмм... wakeup

"Таємне зілля"

 

  Часто на ютубі не стільки відео дивлюсь, як читаю коментарі, буває дійсно неймовірне пишуть. 



  І тут мені пригадався старий анекдот, коли батько запитує зажурену доньку що сталося:
- Тату, мені вже 18-ть років, а ніхто заміж не бере!
- Та це дрібниці, візьмеш в матері зілля, піділлєш якомусь хлопцю що вподобаєш, так і захомутаєш.
- А що, в мами є таке зілля?!!
- Має бути, я на неї щодня вже двадцять років дивлюсь і іншої причини чому одружився - не бачу

  Ну да, а як же ще burumburum lol

"Грусть-пічаль"



  Я в реалі взуттєвий маніяк-колекціонер. Колись читала, що середньостатистична американка має шість пар взуття, француженка двадцять одну, тоді як жителька СНД всього три. Так от, я вже не пригадаю - скільки років тому в мене був "французький мінімум", а скільки маю зараз взагалі не знаю, років сім не рахую взагалі.
  Останнім часом навіть обходжу взуттєві магазини десятою дорогою, і роздивляюсь-міряю тільки тоді, коли заходжу по одяг, а там є взуттєвий відділ, не можу втриматись від цього, це така наркоманська штука)) але купила минулого року окрім чобітків і ботильйонів, що строго на сезон, чорні й повсякденні, тільки все на плоскому ходу, різноманітні балетки і сандалії з ремінцями, тепер маю чорні, коричневі, рожеві і білі, останні дві пари ще й зі стразами)) ужос, але краса і окраса мого літнього мінімалізму. А, ще ж купила неймовірної краси атласні лодочки з пряжкою під класичну модель Маноло Бланнік, давно шукала такі на мою нестандартну ступню, і коли трапились - звичайно ж купила. І все. Є бажання знайти хорошу пару яскравого кольору, синю, блакитну, жовту чи оранжеву, але це як трапиться...
  А так грусть-пічаль... Сиджу гортаю сторінки інтернет - магазину, дивлюсь моделі, є дуже заманливі... І знижки дуже хороші якраз.. І нічого не хочеться, бо все в мене є. Подумала про це і аж сумно стало. Хандра, чи що. Ужос, стаю щось я занадто практичною unsmile

Хм...



   Той момент, коли зустрічаєш невисокого дуже лисого дядечка міцної комплекції з помітним пузиком і зморшками, і він тебе впізнає, а ти тільки через пару хвилин зі здивуванням розумієш, що це - Юрка, твій шкільний однокласник shock

Давно хочу поні...


  
  Давно хочу поні до своїх красунь, але цей перспективний і помірної ціни жеребець чомусь викликає в мене якісь сумніви... wakeup

"Брошу всё, пойду в косари"





  Пару днів тому в мене сталося велике горе - зіпсувалась моя улюблениця - мотокоса. Горе неописуване насправді, особливо якщо поглянути навколо і оцінити, що саме час би трохи навести красу, бо як тільки дощик, то й ходити неможливо.
  Оскільки я ще минулої осені думала, а чи не купити нову, то тут вже й думати не довелось - замовили, і за дві доби вона ось, вже вдома. Зібрали, залили свіжої паливної суміші, поставили на обкатку двигуна, а сьогодні ось ця мить - кошу!!
  Довелось спочатку все відрегулювати під себе, і трохи звикнути до меншої ваги, і ось, стежинка до будинку вже є... 
  Вибачаюсь за якість фото, але сідаюче сонце інакшої можливості не дає (

І знову актуально

Після більше року неробства трохи втратила форму і в обід проглядала на ютубі різні відео, як би там прес трохи зробити ідеальнішим, щоб без дієт і різного. Поспівчувала дівчатам, пораділа їх результатам, а тоді задумалась. 



Хто знає, з цими вірусами й карантинами...