Хотілося вчора написати щось як ессе, щоб витримати розмірність, настрій, змусити задуматись.. Тим більше,що вже досить давно крутиться тема, про вміння бути щасливим і бачити прекрасне наче дитина тоді, коли тобі давно не сім рочків. А вчора ще й хорошу таку замітку прочитала, про небо без хмар... Та все часу немає.

  І от вчора вночі отримала копитом по коліну, слава богу тільки чиркнуло по внутрішній стороні, але боляче було так, що аж до сліз . І в цей момент розумію, що нічого так не хочеться, як щоб хтось подмухав на коліно і сказав, що зараз перестане боліти 

  Ми всі десь там , далеко, діти всередині. І тільки ти сам чи сама маєш це розуміти і дозволяти отій маленькій дитині всередині тебе бути собою, а не сидіти мовчки подалі і не заважати жити. І небо відразу стане неймовірного синього кольору, і трава цілим казковим лісом, і калюжа морем... 

  Хай це не ессе, а просто думки тут і зараз, але для мене вони багато значать.

  Невеличкий , але дуже хороший лайфхак для неодружених чоловіків, які шукають хорошу жінку - придивлятись до незаміжніх дівчат найкраще саме восьмого березня - якщо вона поспішає додому увечері з букетом квітів це майже стовідсотково свідчить, що в неї є робота, а значить вона зможе після весілля прогодувати чоловіка 

 Можете не дякувати 

***************************************************************

†**************************************************************

 

Сьогодні стоячи в новомодній черзі перед дверима невеликого магазинчика мимоволі слухала передсвяткові розмови жіночок в "строю", явно навіяні вируючим поряд стихійним квітковим базарчиком з тюльпанами і мімозами та списками закупок, бо збирались вони по молочку зайти. І от одна з них задумливо сказала - Масляна цього року починається восьмого березня, так я не знаю - хто повинен налисники робити? 

  От!. 

П.С.  До речі я, як виявилось в результаті  однієї цікавої розмови, махрова феміністка

 

 А ви всі тут про що думали буде?

  Нічого вам, дівчата, там робити, розбещувати місцевих парубків своєю заокеанською красою! 

  П. С. Вибачаюсь за якість картинок 

  

  А ви, мущіна, нічого в струнких жінках значить не розумієте, от! 

  Щойно одна близька мені людина запитала - а чим пахне щастя?

  Для мене кінським потом, першою весняною травою, пилом літнього вечору і сторінками улюбленої книги. Ці речі спали мені на думку першими.

  А іншим чим? 

  Останні років 12-ть я ні одного дня не переймалась питанням ваги і дієтами, оскільки є страшенно енергійною особою і живучи у власному будинку з певною к-тю прибудинкової землі і домашніх тварин, яким треба догляд, як не крути - дозволяла завжди собі все, і тортики, і добавку.. Але зараз трішки хворію, взагалі років п'ять, але останні два роки важче, минулого ледве викарабкалась, зараз тримаю ситуацію стабільно. Але довелось різко знизити активність, а от харчування лікар урізати заборонив (( тому вперше за ці роки набрала аж п' ять кіло. В принципі вони ніяк не погіршили моє життя, таки не 50, та навіть щічки в мене не з'явились)) але є два мінуси - перший це сприйняття себе. Я свого часу схудла на 22 кілограми, і те, що зараз набрала так багато тисне трохи психологічно, я ж "комсомолка, спортсменка, відмінниця", а тут така оказія.. Другий мінус в тому, що ці +5 кіло це якраз плюс один розмір одягу, а тут весна й літо!!))) а весь гардероб стабільно зібраний на мою постійну вагу й розмір, тому мені банально небагато що навіть вдягнути є коли потепліє, і оце засада...)))

  Тому мої друзі знають, що я трішки худну, з упором на збільшення руху. Навіть купила напольні ваги, правда стоять вони у батьків в квартирі, щоб не дуже до них бігати)))

  Дієта, до речі, дається з трудом - я вдома не казала, що худну, але мої як зговорились - тортики й пироженки через день. Важко))

  Але боженька добрий, і вирішив мені допомогти - вже два дні температура і тошнить, все, що можу з'їсти - хрусткі дієтичні хлібці і тепла вода з лимоном. Думаю - прогрес буде))))

 

  От дрібниця, а приємно - купа днів пройшла, а одну баришню, с етой її работой, й досі третій місяць крутить в носі від того, що я не погодилась з її думкою, що істина можлива тільки в її думці . Замітку он написала, яка я бяка... Тільки ця замітка більше розповідає про її власні думки і бажання, які сильно відстають від можливостей. А хотілось би... 

  Ну що я скажу... З поганої вівці хоч куделі пучок, яке не яке, а визнання, в певному розумінні, мого довгого і незговірливого язика. 

На вихідних кожна хороша господиня має побалувати свою родину, але часто не вистачає уяви чи фантазії, і тяжко придумати щось таке, щоб і смачно, і здивувати. Тому, от, рекомендую 

 

  І всім не забути з доброю посмішкою побажати приємного апетиту!