[Приєднана картинка] [Приєднана картинка]У журналі "Дніпро" , листопад 2013 р. надрукований мій вірш "Задивилось небо на дерева вниз". Можете ознайомитися. Вдячна сайту і друзям, завдяки Вам, Вашій підтримці мені пишеться. З любов'ю, Сонце-33.

[Приєднана картинка]Стара кав'ярня... Стиглі ароматиЛоскочуть ніздрі. Спогади бентежать...П'ємо латте - з вершками, як належить.Тону в очах - пронизливих агатах.За вікнами завія шаленіє:Мете й мете - і замітає слід.Знайомі ми, напевно, сотню літ, А до сих пір при стрічі паленію.Люблю за твоє серце небайдуже.Хоча живем на різних полюсах, Та присмак кави на своїх губахЩе довго відчуватиму, мій друже.

Майдан - не анархія! Значить, дістало.Це значить, що хліба й видовищ замало.Народ - не платформа для експериментів.Немає свободи - так геть президента!Пани депутати у Раді все скачуть,Одягнуті, вбуті з Європи, одначе.Для них лікування в Європі, пологи.Чому ж для народу немає дороги?А діти все бачуть і все розуміють.Максималісти... Брехати не вміють.Тому на майдані в них воля родилась, І совість, що в спадок від предків лишилась.Бо ж можна сидіти ще довго у хатіІ гибнути духом, ...

Читати далі...

Після прочитання вірша землячки Наталі Горішної :Я плакала, що ти такий старий, Що ти скоріше пара моїй мамі.Ходила із опухлими губами -Я плакала, що ти такий старий.Дивлюсь на ту закоханість згориІ світло заздрю: вже не буде з нами, Щоб плакати, що ти такий старий, Ходити із опухлими губами. (Н. Горішна)Ні, я не плакала, що ти старий, Була б з тобою поруч аж до смерті.Гортаю спогади, щемливі і затерті.Ні, я не плакала, що ти старий!Та розійшлись, на превеликий жаль, Твоя й моя навік-віки...

Читати далі...

Не мовиться, не кажеться, не спиться, В сполохані грудневі вечори.А так промовисто мовчиться, Коли здіймаю руки догори...Не чується... А може, з недовір'ямЗвертаюсь надто тихо до Небес...І мабуть, так мізерно мала віри, Що прогнівила, Господи, Тебе...Тобі ж відомі всі мої проблеми:Від дріб'язку до "жити чи не жить"...Але чомусь мовчить сьогодні Небо - Занадто вже промовисто мовчить...

Кожен вечір йому слалаТри зозулі із поклономІ у доленьки благала, Щоб ступив на поріг дому.Щоб хоч ніч подарувала, Черешневу ніч любові, Постіль їм приготувалаЗ зір і місяця уповні.Щоб не смів їх потривожитьПересудів гнівний вітер...Три зозулі із поклономПовертались без привіту.[Приєднана картинка]

Як метеликом та на свічечку...Звабив... Вабила зваба ця...Літо... Літепло... Теплим літечкомВже не звеш мене до вінця...Сплеску пристрасті не утримати - Сонцем... Сонечком... Сон це бач...Серце, сердечко моє вийняв ти, Взяти - взяв, а назад - пробач...В червні місяці, вчора, ввечері...Літ та літ, а неначе мить...Поверни мені, милий, сердечко, Бо щемить мені, бо болить...Поверни мені, бо не можетьсяЖити так, як колись жила.Може, молодість... Може, зможеться...Може, злюбиться... Не змогла.

В который раз ищу ответ:И как могло случиться -Тебя давно уж рядом нет, Ты перестал мне сниться...Ищу оборванную нить - Событий впалые глазницы...Нет, ничего не изменить:ТЫ ПОСПЕШИЛ РОДИТЬСЯ...

Ти не постукаєш у двері, І голос твій не забринить.На кухні вичахне вечеря - Душа від суму защемить.Не буде вранці поцілунка, Із молоком на таці кави.І серце не заб'ється лункоВід чоловічих рук ласкавих.В морозний захололий груденьЛюбов твоя - лише плацебо...До ранку бра горіти буде:Я все ж чекатиму на тебе![Приєднана картинка]

Життя...Народження. Колиска.Матусі очі. Близько-близько.Наука. Вибір. Смак пізнання.Реалізовані бажання.Життя...Кохання. Насолода.Політ. Падіння. Несвобода.Аналіз. Труд і перемога.Удаль протоптана дорога.Життя... Корекція. Спокута.Свобода, путами не скута.І боротьба. За свято й будні, Роки, щемливо-незабутні.[Приєднана картинка]