А так промОвисто мовчиться...

Не мовиться, не кажеться, не спиться,
В сполохані грудневі вечори.
А так промовисто мовчиться,
Коли здіймаю руки догори...

Не чується... А може, з недовір'ям
Звертаюсь надто тихо до Небес...
І мабуть, так мізерно мала віри,
Що прогнівила, Господи, Тебе...

Тобі ж відомі всі мої проблеми:
Від дріб'язку до "жити чи не жить"...
Але чомусь мовчить сьогодні Небо -
Занадто вже промовисто мовчить...

Останні статті

Дух СТИХов. Мысли о том, что мы делаем.
06.04.2007, 13:26
А что если завтра...? Читать фсем!:)
28.01.2010, 19:03

буги-вуги-потенуза
08.05.2023, 17:25
про рыцарей
15.04.2023, 16:31
Богу слава, що ти в мене є!
30.10.2022, 22:14
...під гул сирен...
28.06.2022, 16:30
Цінність буття.
24.06.2022, 19:44

Коментарі

Акварель

17.12.13, 02:54

Страшна то річ - самотність, Сонечко... І мовчання, воно мене іноді з розуму зводить... А ти ТАК пишеш, що от нагадуєш все це, і сьогодні особливо...
Знаєш, саме читаю ессе Ушакова про самотність і усамітнення. Дуже близька тема, в мене вчора такий день був саме, коли не спалося, не розмовлялося, а саме тільки думалося на самоті...
Ти там поменше такого - житя воно яскраве насправді

tallmud

27.12.13, 08:56

"Звертаюсь надто тихо до Небес..."
Значить треба гучніше.

gelo66

37.12.13, 08:57

black-victor

47.12.13, 09:12

Красиво писано!

фарм

57.12.13, 09:26

На все воля Божа...Але...все буде добре. Спокою душевного тобі і всім нам!

doktor_khaos

67.12.13, 09:28

Сполохані грудневі вечори...

такі відчуття

sonce-33

77.12.13, 09:32Відповідь на 1 від Акварель

Доброго ранку, Акварелько! У житті людини бувають такі моменти, що щось зовсім не складається. І ти звертаєшся до Господа, просиш розради й допомоги, але все одно проблеми не відступають, оточуть з різних сторін і починають давити морально. І думаєш: може, не так живеш, не так щось робиш, чимось прогнівив Творця - шукаєш вихід...

sonce-33

87.12.13, 09:32Відповідь на 2 від tallmud

може, й гучніше...

sonce-33

97.12.13, 09:32Відповідь на 3 від gelo66