Із кринички сонечко умивалося, Рушничком-травичкою утиралося.На всі боки яснеє обернулося, Світу чисто-білому усміхнулося.Із малим горобчиком привіталося, До калини пишної пригорталося.В піжмурки погралося із хлоп'ятами, Бавилось з маленькими жабенятами.Золоте лиш ввечері спохватилося, За ліси та гори закотилося.А на щічках хлопчика, у Василечка, Залишило сонечко ластовиннячко.[Приєднана картинка]

«А что же вы не берёте его к себе, в свет?» — спросил Воланд. «Он не заслужил света, он заслужил покой», — ответил Левий Матвей.Колише небо місячну колискуВ безмежжі зорянім, нічнім.І начищають янголи до блискуБліді зірки у мреві золотім.Пірнають вниз стрімкі метеорити...Пульсує й до сьогодні шал в мені.Та, тільки, як прекрасна Маргарита, Не продаю я душу сатані.Мені, як Майстру, спокою не треба, Бо прагну ...

Читати далі...

На площі, у самОму центрі міста, Малює осінь золотом картини.Перехопило дух від того хисту:Не звикла-бо творить наполовину.Серед стандартів фарб і супокою-Осінній вернісаж як спалах дива.І мліють люди від краси такої:Художниця у згардах так красива!Працює панна майже до знемоги, ВизнАння осені натхнення додає.Летять червінці панночці під ноги, Вона ж автографи на пам'ять роздає.[Приєднана картинка]

Серед пишнот і блиску Ренесансу, Шляхетності осіннього вбрання, Як виклик - танцівник брейк-дансу, Бродяга вітер хуліганить навмання.Лиш порух - і зникають злитки кленів, Злітають згарди літніх горобин.І осідають у його кишеняхПрості намиста, зірвані з калин.А через хвилю полетять пожитки(Хандра вселенська чи осінній сплин?).З кишень посипляться скарби і злиткиНа прядиво доріг, вузьких стежин.І заіскриться світ лимонно-жовтим, Багряним і бурштиново-черленим.Який же пречудовий місяць...

Читати далі...

Змагають одне одного знайомці - Свята і будні... Так минають дні.Народжується в лоні сонцеІ визріває осінню в мені.Пори цієї менше світла:Дощі в роботу дружно запряглись.Хай злегка сонечко поблікло - Тай менш ймовірно стало обпектись.Хтось скаже: "Світить, та не гріє!" -Тепло дарує сонце й восени!І тріпотить в душі надія:Поволі зріє осінь у мені![Приєднана картинка]

Відбула сніги ти і міцні морози, І січневу хугу, люту заметіль.А весна вернулась - покотились сльозиНа купоннолисту трав'яну постіль...Ти не плач, берізко, не тужи, рідненька, Ждати вже недовго - згинуть холоди.Подарує серги квітень-місяченькоІ покриє листям - це надасть снаги.Зацвітуть кульбабки - зарояться бджоли, І запахне медом сад, ліси й луги.Ну чому ж ти плачеш, сестро білокора?Витри свої очі - гарно ж навкруги! [Приєднана картинка]

Так хочеться бути твоєю, Сказати, як щиро люблю.Я стану для тебе зорею, Серпанком стежину встелю.Щоб бачити, чути щоденно, На пташку стрімку обернусь, Щоб біди не гризли буденні, Я Богу вночі помолюсь.[Приєднана картинка]Без мене не зможеш заснути - Очей моїх збудять ковші.Щоб голос не зміг мій забути, Сопілку зроблю із душі.У гості мене дожидайся - Зорею прилину згори!Ти тільки мене дочекайся, Ти тільки мене позови.[Приєднана картинка]

Краплини по вікну блукають.Сиджу, закутавшись, у плед.Ковточками смакую кавуІз самотою тет-а-тет.Я відчуваю твою близькість.З тенет звільнившись супокою, Моя душа - чуттів колиска -Бажає зустрічі з тобою.Громи удалині гуркочуть, Тривожать стомлену ріллю, А дощ за вікнами шепоче:"Люблю тебе... люблю... люблю..."[Приєднана картинка]

Від літа залишились хризантеми -Терпкі цілунки стиглих кольорів.Вкривають землю задубілі клениЧерленим листям від стрімких вітрів.Вітри шматують небеса на клапті, Птахів женуть на південь табуном.А за вікном палахкотять багаття...Огудиною пахне... І вином...[Приєднана картинка]

Колись ми не знали ні дня супокою, За місце під сонцем боролись навік.В затятім сімейнім невпиннім двобоїШукав неземної земний чоловік.А я так хотіла лише притулитись, Відчути тремтіння, тепло твоїх рук.З очей темно-сірих любові напитись, Та очі сталеві окреслили круг.Роки пролітали удаль журавлями, І я уже в осінь, і ти до зими.І я битим шляхом, і ти - манівцями...Що ж вдвох наробили, де ділися МИ?Як хочеться зараз вернутися в весни, Та я розумію: любов невловима.Й мене не поділиш, і крига не...

Читати далі...