[Приєднана картинка]Кошлаті хмариська нахабно ввірвались, Просіявши сонце крізь сито небесне.Обурене море ворожим здавалосьПід силою буйних вітрів безтілесних.Далеко у Чорному морі крихку каравелуРозгнівані хвилі хотіли зламати.Мов чайку, самотню, сумну, невеселу, В тенета свої намагались спіймати.Неначе кораблик дитяий з паперу, Стрімка каравела в пучині крутилась.Та вирвалось сонце з полону рожеве - Вітриська ущухли й назад відступили.Впокорена, стихла мінлива стихія -І біла вперед попливла...

Читати далі...

[Приєднана картинка]У серпні наш потяг швидкий захотів наздогнатиПолуденне сонце, що звало людей подрімати.Попереду ясне котилось, п'янке від задухи, А соняхи в полі знімали услід капелюхи.Розгніваний потяг свистів,булькотів, стукотів, Здогнати завзято малинову кулю хотів!Змагались до вечора - вирватись сонечко хоче - Позаду розжарений потяг сталевий гуркоче.Стомилось світило - за обрій поволі сідало ..Небеса позіхнули - і сонечка зовсім не стало.Надворі стемніло&nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Ходімо зі мною, коханий, в наш сад, Поведу я тебе у глибини небесні.На колінах у вишні заснув виноград, Тихо, наче в раю, вітерець не шелесне.Ходімо зі мною, коханий, в наш сад, Тут старесенька хвірточка рипає тоскно.В нім прудкі кажани, мов гранати, висять, Бо заплутались в сивому неба волоссі.Ходімо зі мною, коханий, в наш сад, Тут квітки визирають до нас ізокола.Гупотять їжаки - темна рота солдат, Пахне щемно любисток, зове матіола.Ходімо зі мною...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Всем друзьям в Инете, с которыми сдружиласьУхожу - чтоб потом возвращатьсяК самым близким мне людям - друзьям.Не желаю в толпе затеряться, Ненадолго отчалив к чужим берегам.Лучший стих мой еще не написан -Прикоснусь к вашим душам стихом.Вы дождитесь меня. вы дождитесьИ во след на удачу махните платком... &nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Через асфальт, твердий, мов кремінь, Тендітний пагін до людей пробився.Наївно-великодніми, відвертими очимаНа світ Господній зокола дивився.Повз нього байдуже снували люди, Обличчя відсторонені, усі в собі.А він, щасливий, роззиравсь повсюду, Чемнесенько вітався, усміхаючись юрбі.Вже скоро подорожника не стало:Загоїв рану чи... була ж якась причина...На тому ж місці, під асфальтним шквалом, З'явися інший пагін - з великодніми очима.І ти, мій друже, в...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Тут все про тебе нагадає:Музей речей, парфумів, фото.Твої уста, як зараз пам'ятаю, "Кохана" в пристрасті шепочуть.Багаття розпалив посеред суші -А я метеликом туди, де спопеляє.Даремно сподівалася на зустріч, Бо вирок вже тоді я прочитала...В душі твоїй птахи не заспівають, В моїй душі я загасила свічі.В ній янголята більше не літають -Тут вибиті шибки, гуляє вітер... [Приєднана картинка]

[Приєднана картинка] Запитати б тобі треба, Як мені жилось без тебе. Знаєш, я без тебе й не жила... Ночі довгі - я не спала, Опустила руки, склала Білих два стрімких крила. У віконце виглядала, Серед натовпу шукала - Та ніде тебе я не зустріла. Часто в місяця питала, Образ забувати стала, Віру у любов згубила... Думала, що то крильцята Заважають міцно спати - І два крилечка своїх відтяла. Але потім зрозуміла : Крил позбутись - то півділа, Гірко, що надію туга ...

Читати далі...

Не шукайте у вірші себе - вірш має реального прототипа [Приєднана картинка] Ще здавна жив на світі чоловік, Ходив на мамонта, приносив їжу. Дружина поралась біля вогню, І кожен з них жив без принижень. А зараз у дружини і зарплата вища, Вона і на роботі, й вдома - скрізь. А в чоловіка у кишенях вітер свище, Ледачим став і інфантильним чоловік. Купи йому із кашеміру светрик І дорогий парфум, квиток в кіно. Сплети із вовни голубі шкарпетки І відпусти ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Народився ранок в синіх росах, Умивався, чепурився, личко мив. Заблукав у буйних травах і покосах, Там ключі від неба синього згубив. Ясне сонечко міцненько спало, Хмарки сизі гралися із вітром. Айстри зачудовано шептались: "Де це сонце? Чом воно не світить?" А прудкий, свіженький ранок Кинувся: немає сонця в небі! "Лишенько! Лиш тільки народився - Пам'яті й не стало! Оце ж треба..." Яблуні старі услід йому...

Читати далі...

Що кому болить... Розгніване сонце палило безжально - Скрутилося листя, пошерхла трава. Асфальт тихо плив, в'язкий і негарний, Пташкам у дворі, певно, снилась вода. ЇЇ, живодайну, у лісі просила звірина. Водицею марили ще не достиглі жита. Дощик був би й справді спасінням, Бо й ріки маліли, і сохли грузькі болота. А сонце оговталось: що ж наробило! Та задки назад - і за хмару сховалось. Зітхнула земелька - і ось воно, диво: Важка, щедра злива на землю упала...

Читати далі...