[Приєднана картинка] В своїм стрімкім,сліпім коханні я Тебе я відчувала не душею - тілом. Навпомацки любила, навмання, Взаміну небагато і хотіла. Ні, не палаців, райдуг чи квіток - Бажала щастя й щирої любові. Не в спраглий день води ковток - Щоденної водиці у госпОді. Та за роки зневодніла криниця, Змуліла, стала гірклою вода. Як жаль, що каламутної водиці Я відрізнити не могла від джерела...

[Приєднана картинка] Перов В. Плач Ярославны О Боже мій, Боже, О Господи милий, Шукала подобу Твою у людині... Хотіла так мало: довіри між нами... А що тепер маю? Болючі зализую рани. Мій любий, єдиний притулок знайшов, Залишив цю землю, у інші світи відійшов. Від того кохання зосталася пам'ять, Ядуча самотність, що ятрить, що ранить. Мені усі твердять: "Одній бути гірше!" Обрала самотність... Принаймні, чесніше...

[Приєднана картинка] http://blog.i.ua/community/53/1041406/ Мы в зоне комфорта неплохо живем: Гуляем по полной, курим и пьем. Отворачиваемся, глядя из тупика, От слабого, убогого иль старика. А время-автобус везет нас вперед, Тасуя, как в картах, за годом год. И вдруг понимаем: остались одни, Без жены, без детей, без семьи. Чтоб любовь от других получать, Нужно в жертву ее и самим отдавать. Начинаем искать идеалы - их нет... А вдруг попадется счастливый...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Если друг не смеётся, ты включи ему солнце… Я йду сьогодні до сонця в гості Доріжкою, вкритою білою млою. З-за тину вітаються соняхи-хлопці, Схиляючи голови переді мною. Дівчатка-жоржини, струсивши росу, Дарують наснагу і дрібочку світла. Іду я у гості - дарунок-горнятко несу З настояним вранці цілющим повітрям. Ось сонця господа. Постукала в двері: - Привіт, дорогеньке! Поглянь у віконце: Із чистими намірами йду до оселі, Я теж трішки...

Читати далі...

[Приєднана картинка] В полон забрали сонце грізні хмари, Проміння ж лізло крізь небесне сито. Десь там, далеко, били у литаври, Від переляку яблука в траві принишкли. Бабезні хмари насувались ближче, І ось вже місто опинилося в пітьмі. А курява здіймалася все вище й вище. У гніві грім, неначе дикий тур, ревів, А небо блискавки на клоччя шматували - Запахло страхом, пилом і озоном. Я милувалася бенгальськими вогнями. І подумки раділа, що знаходжусь вдома...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Між вербами, де губляться будинки, Де захлинаються від співу солов'ї, Біжить, біжить стрімка стежинка І губить слід у вечоровій млі. Протоптана рибалками в брилях, А може, буслами, що бродять в лузі, Стежина слухала, як дихає земля, І бачила закоханих у радощах і в тузі. Колись тут юнака шалено покохала, Прощалась в сутінках, рахуючи зірки. А потім стежка навпіл розірвалась - Назавжди з ним розстались, навіки... В...

Читати далі...

Малинове проміння пестить огороди, І мліють на осонні круглі гарбузи. В повітрі пахне чарівним настоєм Любистку, чебрецю, нагідок, лободи. [Приєднана картинка] Смугасті кавуни росою вмились, Пишаються красою в заметілі айстр. Лелека аж до хмар піднявсь журливий Й на землю скинув тихе "прощавай"... [Приєднана картинка] А павучок малий (знайомий ритуал) Ліхтарики на деревцях засвічує червоні. Вже літо-літечко відходить на вокзал - Мені хустинкою махає на...

Читати далі...

[Приєднана картинка] http://rutube.ru/tracks/3948527.html Складалось враження: сам Бог Благословив на гру ці сильні руки. Поза кордонами часів, віків, епох З'явилися на світ предивні звуки. Пливла, і струменіла, посилала згуки Мелодія, й складалися із слів вірші. Вона будила слух і простягала руку Моїй самотній, зболеній душі. Вливалася у мене, заповняла вщерть - І ось уже уся в її стрімкім полоні... Та змовкла музика... І стихло все...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Людське життя -лише мала хвилина, Яка в безмежнім хаосі стікає... І стукає, і стукає життя годинник Чиїсь літа безжально відміряє. Дивись: гніздо лелека вив на хаті І знявсь, далеко до небес злетів... Зоря горіла в небі, ясно і завзято, Тепер потухла - вітер затушив... Так і життя людське: поволі жовкне І під кінець зрівняється з землею... Земля приймає всіх у своє лоно, А ми - піском чи птахом, чи ріллею... З землі...

Читати далі...

[Приєднана картинка] "Учення, онучко, - як жінці намисто, - Казала бабуся в дитинстві мені. - Розумна людина - цікава і чиста, Яскрава і світла, як сонце в пітьмі. А треба загрозу в житті подолать - Приходить на поміч тут розум холодний. Навчайся, дитя, не вершечки хапать, Докопуйся далі - дивися у корінь. Нічого, що корінь учення гіркий, Достигне і стане солодким твій плід. Перед розумом ворог німий і сліпий, Він зникне назавжди під силою слів...

Читати далі...