Від неба не існує запасних ключів

Народився ранок в синіх росах, Умивався, чепурився, личко мив. Заблукав у буйних травах і покосах, Там ключі від неба синього згубив. Ясне сонечко   міцненько  спало, Хмарки сизі гралися із вітром. Айстри зачудовано шептались: "Де це сонце? Чом воно не світить?" А прудкий, свіженький ранок Кинувся: немає сонця в небі! "Лишенько! Лиш тільки народився - Пам'яті й не стало! Оце ж треба..." Яблуні старі услід йому кивали, Співчутливо цвірінчали горобці. Соняшник ключі приніс в шершавій Зелененькій, лагідній руці. "Ось, тримай! Клади в торбинку! - Далі сонях повагом повів: Бо від неба, - це важливо, синку!- Не існує запасних ключів!