Вчера, подавала объявление о работе в местную г-ту, опять получила огромное удовольствие от чтения рубрики "Он пишет"! [ Читати далі ]

[Приєднана картинка]МАЛЬВИ. Лідія СтепановаВ долонях літо вичахло давно, І моросить слізьми печальна осінь.Розмита гама кольорів. Дивлюсь в вікно:Де й подівалась та небесна просинь..Тужливе "кру..." і до весни - "курли..." Куди, журавлики, мандруєте, в які краї?Кого ж несете ви, махаючи крильми?Либонь, Телесика від рідної землі...Чимало в дальній Ирій ринуло діток, Їм сняться мальви й чорнобривці...Холодний дощ змиває із шибокТужливі спогади, немов злинялі ситці.....

Читати далі...

[Приєднана картинка]Бабусенька, тоненька, наче свічка, Свою хатинку в айстрах колисала.А в серпні квіточки розкрили вічкаІ подорожнім людям око милували."Немов дитина, Варко, - їй сусідка, -Не посадила б ти картопельки ще трохи?А то вкладаєш свою душу...в квітки!Неси хоч на базар - заробиш гроші!"А бабця перед вереснем зробилаБукетики і роздала сусідським дітям.Нехай полум'яніють айстри миліВ руках школяриків осіннім квітом!А в грудні свічечки уже не стало -Так самотиною&nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Дощі перуть безперестанкуЗлиняле від печалі сонне небо.Важкі краплини стукотять по ганку, Нагадують про літо і про тебе...Здавалось, що знайомі сотні літ, В душі звучала музика вінчальна.Ти був для мене наче дивосвіт:Сміливий, мовчазний, брутальний.Мости кохання потім спалахнуть, Що нас єднали, ніби сушу й море.І вже не зможем більше перетнутьОдвічних наших траекторій. Минаючи обман банальних фраз, Навчив мене по...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Моє улюблене фото Майстра Кадета , яке надихнуло на віршЩе спить пташина. Небо ж зашарілосьЯсно-рожевим кольором цноти.Розплющивши від сну густі повіки, Цілує сонні верби та очерети.Густий туман, м'який, ліловобокий, Від озера навшпиньках геть іде.А сонце міниться, моргає оком До лісу давнього, що промені пряде.Воно вже скрізь: у полі на покосах, В густих очеретах, на небі і в озерці.В свічаді озера, і в прохолодних росах, І у волоссі верб, і в мене в серці...

Ніби вічність з тобою не бачились.Як багато всього нами втрачено...Раптом серце з грудей вискакуєІ летить до твого на побачення.Розсуває в душі твоїй темнії хмари - До твого потрапляє в обійми-лещата.Заніміли у подиві вічні стожари, Стих цвіркун у барвінку хрещатім.Тріпотять, в хвилюванні полощуться, Обіймаються, шепчуть дитинно.І така благодать в нас хлюпочетьсяВІд сердець, що злились воєдино!По тілам розлилася мелодія світла, Що початку не має й не має кінця.Снують люди повз нас...

Читати далі...

Звичайно, можна й поблювати, На все покласти і начхати...Повсюдний "випивон" і деградація.Псується генофонд - зникає нація!Верхи жирують, вони регочуть:Безвільні люди - маніпулюй, як хочеш!..[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Картинка с блога уважаемой baggirra http://blog.i.ua/user/3504345/1063383/Ты для меня - и музыка, и свет.Под утро ночь уходит прочь, нагая.В распахнутом окне брезжит рассвет, А запах кофе - мама дорогая!Уже не сплю. Как можно спать, Когда ты близко, совсем рядом..."На улице такая благодать!" - Меня ласкаешь теплым взглядом.Глаза в глаза... Мы кофе пьем, Ты куришь, безмятежно я молчу.И так нам хорошо с тобой вдвоем, Что возвращаться я в реальность не...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Мои года - как вешняя вода, Как белогривые серебряные кони.Бегут, минуя выси, города, И кажется, вот-вот меня догонят.О безрассудство и накал страстей, Вы можете остаться позади.А мне оставьте горсть любви моей, ЕЕ я бережно прижму к груди.Я чувства выпью все до дна, Так надоело безразличною казаться.О кони буйные - мои года, -Позвольте в зрелости остаться!

[Приєднана картинка][Приєднана картинка] Из Интернета