[Приєднана картинка] А хотілося мати свій дім, Підперезаний сміхом дитячим, Щоб віконцями глипав у двір, Де немає жіночого плачу... Молоді ми були... Будували мости, А затим ці ж мости руйнували. Замість того, щоб дім берегти, Його дружно удвох спопеляли... Малі доні без батька росли, Сумували, страждали... Я знаю... Мені важко сказати: "Прости...", А ще важче сказати: "Прощаю..." &nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Говорите, що не люблю Вкраїну, Бо вірші лиш пишу про очі її сині, З жалем оспівую її давно минуле, І лиш малюю образи й картини? А хто, скажіте, судді всеочисні, Що знають те, якою має бути Ота любов до рідної Вітчизни, Що світом і людьми забута? І на яких аптечних точних терезах Ви важите, чия любов міцніша? В того не вистачає двадцять грам, У іншого вона на двісті більша? У кожного із нас своя Вітчизна, І кожний віддає...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Приїде подруга із миром, Мене приємна насолода жде. Спечу я пиріжечки з сиром, До них сметанка, кава і т.д. Катюшка опус прочитає, Який накрапала в селі, Можливо, і мене згадає, Не все ж хохли та москалі! [Приєднана картинка] Забуду я про все на світі, Порину у веселі байки. Розв'яжемо торбину сміху. Ох, насміємось я і Катька! Так легко з подругою стане - Не треба ждати ніж у спину. І, як звичайно, наостанок Промиєм кісточки...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Відповідь на M@I О НРАВЫ - грязь инета Коня кують, а жаба й собі лапу підставляє. Народна мудрість Буває й так: коли старанно Коня золотогривого коваль кує, Якась з болота жаба незугарна Й собі тоненьку лапку подає. &nbsp...

Читати далі...

Не говори мені, не говори нічого: Майбутнього не мають почуття. Як з'ясувалось, різні в нас дороги І до минулого немає вороття. Були в стосунках кульмінації і крапки, Заходили з тобою двічі в річку. Та на сьогодні згасло вже багаття, Тому задуємо любові свічку.... Не зможем встОяти на перехресті довго, Червоне світло - блимає сигнал. Ти ж знаєш, любий, що за епілогом В романі неминуче йде фінал... Ми підем я направо, ти - наліво. Не озирайся, бо й мені не ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Ранок розтулює квітці повіки, Ніжно струшує слізку-росу. Усміхається сонечку квітка, Віддає аромат і красу. Та з'явилась у лузі людина І побачила квітку: "Зірву!" Понюхала диво предивне - І жбурнула в високу траву. Квітка зірвана швидко зів'яла, Голівка поникла - душа відлетіла... Густим пелехатим туманом Заплакав ранок осиротілий...

[Приєднана картинка] Коли світ поринає в пітьму, Наступає божественна тиша, Місяць зірку вмикає ясну І вірші закоханим пише. Допоки годинник всесвітній Хвилини рахує на пальцях, Рядочки кладе місяць світлий, Неначе стіжочки на п'яльцях. Гаптує,не в силі спинитись, Одвічний кохання буквар. Лягають зірки-дивоквіти На ніжний небесний муар. Ми вкупі з тобою, коханий, Вглядаючись в зорі німі, Чи то вірші у небі читаєм, Чи то зорі рахуєм в пітьмі.

[Приєднана картинка] По стежинці , по дорозІ Літній дощик мчить на возі. "Тупу-тупу, коні, ніжками", - Підганяє коней віжками. А ті коні - стрибунці, Два прудкі зелені молодці, Не охочі зовсім до їзди, Тягнуть воза хто куди. "Тобі вдома не сидиться, Кидай свою колісницю! - Жабки обігнали воза, - Нам з тобою по дорозі". Дощик хутко пересів В жаб'яче швидке таксі. А ті вмить його домчали І до річки поскакали. Дощик краплями пролився,...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Ти учора мене цілував: Спраглі губи, і шию, й обличчя, І волосся, і плечі, і нижче... Ти учора мене роздягав, Скинув все до останнього клаптя - Я стояла німотна й заклякла... Ти учора мене милував, Віддавав усього до останку, Лиш на хвильку... Хотілось до ранку... Стрімко крила мені обтинав, Мій коханий, єдиний мужчино: Цілував, роздягав, милував... &nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Ілюстрація до вірша - Delta357, якій безмежно вдячна Білим птахом, стомлена, мила, Махнула крильми - й полетіла... Музо моя, чарівнице зваблива, Що ж з тобою я, люба, зробила? Заставляла писати, а ти не хотіла. Ти казала: серденько боліло... Я цькувала тебе, білу птицю, На ворон, на гієн, на лисицю... А ти прагнула затишку в хату, Друзів щирих хотіла багато... Нащо ж ...

Читати далі...