І ЗНОВУ: «ЗДРАСТУЙТЕ!» ЗНО 2015


Блок 1. СКОВОРОДА - ОЗОНОВА ПЕЛЮСТКА

 Тема власного висловлення: “Людина – істота соціальна, а тому їй не властиво надовго залишатися на самоті. Разом із тим багато хто впевнений, що саме самотність допомагає індивіду зрозуміти себе, проаналізувати своє життя. Вони заперечують думку, що тільки оточення може дати об’єктивну оцінку людині, її діям і вчинкам. Наскільки людині варто дослухатися до думки оточення про неї? Викладіть ваш погляд на проблему».

 

1     Люди бояться залишитися на самоті, тому що це змусить їх думати.

2.      Монахи займались аскетичним способом життя.

3.      Завдяки груповому життю ми розуміємо свої помилки.

4.      Є багато гнилих представників своєї раси.

5.      Есхіл, що все життя прожив у бочці, біжучи скрізь поспішаючого натовпу, голосно кричав: «Я не бачу людей! Я не бачу людей!»

6.      Треба пам’ятати: після дощу ЙДЕ радуга.

7.      Взяти, наприклад, ДІОГЕНТА, людина, яка все життя провела в бочці.

8.      Шевченко казав: «Щастя – просто бути в злагоді: Хай ти людинка, травичка чи жабка».

9.      Герой «Інтермецо» уїхав до лісу, був на самоті, наслухався, за той час, як там був, співання птиць, журчання річки, йому все подобалось!

10.   Довго перебувати НА САМОТНОСТІ погано.

11.   Мій друг – кришталева людина з білою душОю.

12.   Люди завжди бажають зробити тобі якусь пастку, щоб ти чогось не зміг добитись.

13.   Існує багато способів передачі усної інформації: діалоги, монологи, розмови, плітки.

14.   Сковорода став ОЗОНОВОЮ ПЕЛЮСТКОЮ на дереві роду українського, компасом у лабіринтах життя.

15.   Людина – це повсякденний персонаж.

16.   Людина  це окрема лічность яка буХає різна.

17.   Можна привести приклад на прізіденті нашої держави.

18.   Кожна людина, тварина й істота може сказати: «Я ідеальна!»

19.   Кохайтеся, чорнобривці, та не з москалями!»

20.   Здебільшого нейтральні думки у пофігістів так званих.

 ( орфографія та пунктуація робіт абітурієнтів збережена)

 

Фарбую будні

Сьогодні - як вчора... І так дні за днями...
Даремно вдивляюсь в життя об'єктив.
Жонглює юрма не м'ячами - словами.
Де сірість в фаворі - зника позитив!

Здається мені: щось я ємне втрачаю,
І хочеться час зупинити на мить.
Ще вчора - було, а сьогодні - немає...
І тоскно на серці, і в грудях саднить.

Про ницу буденність згадала усує.
Де ж настрій подівся, що прозою став?
Беру пензля в руки - світ в жовтий фарбую,
А потім - в блакитний. І  він засіяв!



Любов

Її не назвати проектом,
Таким феєричним флешмобом...
Полями бреде - не проспектом,
Присіла спочить край дороги.

Вона безнадійно стомилась
Від поглядів ласо-масних.
І ниють натруджені ноги,
І серце потроху саднить.

Та сліз на очах не побачиш,
Всхміхнеться - і вирушить в путь.
Як стрінеш  коли, як побачиш -
Обняти її не забудь.



О бажана сонячна мрія...

Туніс: Карфаген чи Махдія -
О бажана сонячна мрія...
В печерах нас ждуть троглодити,
У парках -  вольєри відкриті.
Лелеки в узвишші літають.
Рожеві фламінго  кружляють,
Як манить пісочок біленький,
Шезлонги моргають м'якенькі!
На пальмах плоди екзотичні
Бентежать думки хаотичні.
Вітають нас мавпочки хитрі,
Витає там пристрасть в повітрі.
А хвилі все б'ються об берег...
Не треба європ чи америк...
О бажана сонячна мріє -
Туніс: Карфаген чи Махдія!



Туристическая компания "Лига Спб": Теплое море и белый песок Туниса ждут Вас в Санкт-Петербурге десконто.ру

Вона - весна!

Ластовинням вкрилася весна -
Усміхом хлюпочуться кульбабки.
Над ставком, прозора і ясна,
Майорить-танцює ніжна бабка.

Ластівочка в'є гніздо вгорі,
Джмелики гуртуються у квітах.
Гупотить їжак в густій траві,
І стрибає білочка у вітах.




Біля мого будинку)

Два світи, погляди, дві долі....

                 Моя любов сягала неба,
                 А ти ходив ногами по землі.
                                    Ліна Костенко


ЇЇ любов "сягала неба" - 
Обранця  вабили "грошІ":
Блудив, бо, так вважалось, "треба" -
На два двори, на дві душі.

Два світи, погляди, дві долі...
І правда в кожного своя.
Лиш жаль: учора було двоє -
Сьогодні два окремі "я"...

Й чотири зболені зіниці,
Чотири стомлені руки...
І дві спустошені криниці -
На місяці чи й на роки...


Как пережить расставание с любимым

Дорівнятися... хоча б до себе....

                               ...а тільки смутно, що не можеш ти
                               своїм життям до себе дорівнятись.
                                         Леся Українка. "Лісова пісня"


 Від слів стомилась, що стримлять у горлі,
Від тиші, що поволі мозок тисне.
Від вчинків, що розстрілюють "сьогодні"
Й лишаються луною на узвишші;

Одноманітності затертих буднів,
Впокорених у звичні рамки "треба"...
І стерти хочеться з душі полуду
Та "дорівнятися"... хоча б до себе...

Якась незрозумілість

                                                          

Якась незрозумілість підсвідома
І недосказаність прожитих літ....
Чи заморозки в липні, чи утома,
Чи погляди впокорені на світ?

А зазирни лишень в душі криницю -
Німим докором стиха промовля:
- Тримаєш у руці дрібну синицю,
А мрієш в снах про диво - журавля!"



Природа не підвладна людині


Гриміли літаки, гули машини,

Де в муках народився  чоловік,  -

Внизу ж асфальт довбала комашина

І равлик свій будиночок волік.

 

Людина бомбами трясла планету,

Саднили вирви – рани ножові.

Та гупали в садах важкі  ранети

І схлипували коники в траві.

 

Вона не жде визнань і нагороди.

Подібно сонцю, небу і зіркам,

Одвічна мудрість сивої природи

Людині  не підвладна  і вікам!


 Планета людей. - Страница 3 - Форум Politicon. Новости Украины, России, Беларуси

Пробудження

Так дихається вільно на роздоллі,
Весна гаптує за стіжком стіжок.
Кульбабиться стежина в чистім полі,
Запрошуючи в гості ластівок.

Лоскоче душу заметіль колишня -
В пробудженні своїм знаходжу суть.
Вже зовсім скоро в млості схлипне вишня
Й хрущі басами пісню заведуть.

Й така полегкість у мені настане,
Бо я пізнаю  сутність таїни:
Ще будуть вірші, зорі,  і тумани,
І в травах невгамовні цвіркуни!

Картинка В поле на телефон (фотография) (#16700)