Останні статті
- Єгипет 2016. IV. Іще один день в Макаді
27.08.2016, 19:03 - Повернення в минуле
12.08.2016, 23:03 - Єгипет 2016. III. БОЛІВАР
16.06.2016, 22:24
Свіжі фотографії
Весна, друзі!
- 28.02.13, 23:35
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Доріжки, лавки, паркові альтанки -
Усе здається не таким, як вчора.
В прочинені віконця і фіранки
Влітають згуки із старого двору.
Поринув у пташине суголосся
І мружиться на сонці кіт-муркіт.
Заплуталась весна в моїм волоссі
І дзвоном срібним солодко тремтить.
Іще попереду бджолині каруселі,
Іще мурашки не будують дім,
Та я вже п'ю повітряні коктейлі,
Що струменять по жилочкам моїм.
Бабусині руки
- 28.02.13, 00:44
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Ці руки плекали дерева в садку,
В городі картоплю, квасольку саджали.
Долівку вбирали в чебрець, осоку,
Іконки на стінах любовно квітчали.
[ Читати далі ]
Вклоняюсь
- 24.02.13, 00:54
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Вклоняюсь вам, чоловіки,
Батьків, дітей захисники,
Що за країну йшли у бій,
І на ділянці вогневій
Ви полягли на чужині...
Далеко від дружин, рідні,
В чужинському зостались полі.
Вкраїнські верби і тополі
До вас приходять уві сні...
А вічні гріють вас вогні.
За вами тужать обеліски,
Солдати, що пішли у вічність!
Батьків, дітей захисники,
Що за країну йшли у бій,
І на ділянці вогневій
Ви полягли на чужині...
Далеко від дружин, рідні,
В чужинському зостались полі.
Вкраїнські верби і тополі
До вас приходять уві сні...
А вічні гріють вас вогні.
За вами тужать обеліски,
Солдати, що пішли у вічність!
Малює монограми дощ
- 21.02.13, 10:25
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
СполОхали синиці на дротах
Останні дні бентежної зими.
Вони почули у тривожних снах
Весняні, свіжі, провідні громи.
Хоча подекуди розлігся сніг,
Бринить в деревах молоде зело.
Ось-ось струмочки розпочнуть свій біг,
Чарівне березень візьме весло.
І попливе на срібному човні,
Квітчаючи і ліс, й луги, і ниви.
На мокрій шибі панночці весні
Малює монограми дощ щасливий.
Беззубе сонце
- 19.02.13, 22:25
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Старенька бабця, зовсім без зубів,
На приміськім задимленім вокзалі
Годує білих-білих голубів,
Розкришує хлібець черствий подалі.
Мелькають ноги в теплих чобітках,
Крізь неї дивляться байдужі очі.
Щоб кинути старій який мідяк,
Не так багато знайдеться охочих...
Дарує крихтами своє добро
Бабуся, примостившись на картонці.
А сніг сідає на хустину і чоло -
Всміхається пташкам беззубе сонце.
До Тараса у 2014...
- 18.02.13, 23:21
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Худ. Олег Шупляк. Картини з подвійним змістом. Кобзар
9 березня 2014 року моєму Тарасові виповниться 200 літ із дня його
народження. Мій дарунок геніальному Пророку - цей скромний вірш.
Мій пророчий Тарасе, пройшло двісті літ
З того часу, як ти народився на світ...
Над землею зійшла ясна, світла зоря,
Твоя, страдний Тарасе, зоря Кобзаря.
Мріяв ти, щоб прозріли сліпії раби,
Щоб з колін піднялися, зняли ланцюги.
Збудували б суспільство, де воля і мир,
У пошані був Бог, а не інший "кумир".
Де розвилися б ниви на місці пустель,
Полилася би пісня із бідних осель,
Де у шати зелені б убралась земля,
Де матуся б чекала свого трударя,
Свою дружну, і вольну, щасливу сім'ю.
Соловей би прославив кохання в гаю,
Де Вітчизна б твоя мала гідних синів,
Що любили б Вкраїну і друзів-братів.
Де б не стерся у пам'яті прадідів код,
Шанувалися б люди, бо вони є народ!
... О, якби, мій пророче, усе так і сталось:
Щоб і сором не пік, і чужі не цурались...
Думки старенького пралісу
- 17.02.13, 12:15
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Старесенький, неначе лунь, праліс
Укрився пледом із туману.
О, скільки від людей зазнав він сліз,
І горя, і біди, й обману...
"Де ж подівалися гірські стежки,
Повиті сонцем, споришами?
Чому сумні замулені струмки,
Грунти покрились кураями?
Чому вода у річечці гнила,
Ріка усохла і змаліла?
Чом риба у агонії вмира,
Дерева в лісі поріділи?
Чому людині зовсім не болить
Те, що природа поступово гине?
Рубає гілку, на якій сидить,
Немудра в забутті людина..."
Так думав ліс, старий премудрий ліс.
Ех, якби молодість вернулась...
Щоб більше не було біди і сліз,
Щоби людина врешті схаменулась.
Між літом і осінню...
- 15.02.13, 16:06
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Ми вже чужі... Кінчалось літо...
Вокзал... Перон... І ти стоїш...
Уста іще теплом зігріті -
Вже сум на роздоріжжі тиш...
Мій потяг рушив... Стало тоскно...
Сльота, куди не подивись...
Запахла яблуками осінь.
Немов на Спаса... Не спастись...
Ще трохи... Зовсім недалеко...
- 13.02.13, 01:23
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Вслухаюся у стукіт крапель,
Що упокорили дахи.
А дощ все крапа, крапа, крапа,
Змиває всі мої гріхи.
Земля зітхає під снігами,
Їй в снах ввижається весна...
Мені ж так хочеться з птахами
Злетіти ввись під небеса.
Ще трохи... Зовсім недалеко...
Вбереться березень в зело.
Немолодий уже лелека
Запросить на своє крило!
