Мовні діаманти учасників ЗНО 2013 (ексклюзив) - 2

  • 16.06.13, 15:59

Тема твору:  "Чи збереглося значення книги
в нашому інформаційному суспільстві?"

1. Анна Кареніна щоб не думати об коханці, читала книжки.
2. Я важаю, шо обійтися без книжок ніззя.
3. Я знаю дуже багато книжок, напрімер, ендиклопедія.
4. Папа Карло продав своє пальто, шоб купить Буратіні книжку.
5. Кажуть, що руські - це погано: "Там руській дух, там Русью пахніт".
6. Це можна зробити за допомогою елінтронної книжки.
7. Раніше книжки були як навіс золота.
8.Не даремно ввижаєтся, що когда у людини багато кних, вона образована та розумна, а не тоді, коли в неї багато компютерів та прочої техніки.
9. У багатих людей велика бібліотека, а у бідних  - великий телевізор.
10. Людину, яка читає серйозні книги, називають ботаном.
11. Ще з дитинства мати заклала мені кохання до книг.
12.Дворяни мли великі бібліотеки. Цим вони зображали свої знання та кохання до книг.
13. Це змінить думку зору. (А: у минулі роки було "крапка зору")
14. Книгу у моїй сімі люблять і читають як рідну.
15. Ми забуваємо, що таке книга і яка вона навпомацьки.
16. Маруся (баба Кайдашиха ) багато читала, чим приваблювала панів.
17. Любов до книги прив'язали мені батьки.
18. Якщо людина раз на кілька днів буде перечитувати вірш, повість, роман чи новелу, то кількість аварій, самогубств, розлучень, захоплень шкідливими звичками зменшиться.
19.Також письменникам із-за книги доводилося переживати не дуже приємні моменти. Так Тарас Шевченко ховався в бур'янах,  а Леся Українка часто і довго хворіла.
20.Коли людям немає чого робити, вони читають книги.

Далі буде.



Мовні діаманти учасників ЗНО 2013 (ексклюзив)


Тема твору:  "Чи збереглося значення книги
в нашому інформаційному суспільстві?"

1. Я думаю, без книг нікуда.
2. Коли читаєш книгу, то в людини дуже велика проявляється фантазія і ти стаєщ дуже розумним ніж був.
3. А напослідок я скажу...
4. Як писав Шевченко: "Тобі дано і вірити й кохати. А що мені? Які такі кущі?"
5. Книги - океан, в якому можна потонути і не винурити.
6. Книга - це святе насіння.
7. Будучи малим хлопцем, батько Володимир не брав його в походи, бо син був кволий.
8. Ярослав Мудрий написав велику кількість творів, оповідань, новел, романів...
9. І в наш час дорослим і малим потрібно стремитися до таких соратників, як: Ярослав М., Володимир В., у них не було      комп'ютерів, вони писали книги на спеціальних паперах, обгорнених в медвежі шкури.
10. Книга вчить, як на світі ходить.
11. Ось і видно роль книги у сучому суспільстві.
12. Ось і у дітей, і у людей буде розвиваться луче пам'ять.
13. В моєму житі газета, журнал, книга - грають важку роль.
14. А якщо не буде книжок, от куда появиться розум?
15. Я прочитав одну книгу: "Легкий спосіб, як бросить курити".
16. І правильно роблять письменники, що пишуть книжки і роспечату.ють їх!
17. Той, хто хоть шось читав, труду мав досить, ніколи не був без діла.
18. Шевченко знав 14 мов.
19. Ще багато люди читають у вільний час. Чому я так вважаю? А тому що на вулицях нашого міста ходять більше інтелігентні люди, ніж дурні.
20. Кожний раз, коли він був з новою жінкою, він ставав на новий соціальний прошарок.
     Отже, міняти жінок - це найкраще для самовдосконалення.



(Далі буде)



Втрата часу - найтяжча...



"З усіх утрат втрата часу найтяжча." (Г.Сковорода)
Безтілесні німі дзеркала
Чують в тиші годинника кроки.
За віконцем пташина мала,
Мов горішки, видзьобує роки...

Розлузала іще один день -
Під ногами багато лушпиння...
А мені б повернути назад
Час, який пролітає невпинно...

Я ж іще не устигла, життя,
Заспівати ту пісню найкращу...
Наодинці шепне каяття:
"Втрата часу, людино, найтяжча..."

Вишенька-черешенька



Вишенька-черешенька в маминім садку...
Уродили ягідки - жбаночки медку,
Мов дівочі перса, купола пругкі,
Золотаві сонечка, ясно-пломінкі.

У зеленім листячку грає вітерець,
Пестить тугі ягідки бравий молодець.
Запашні черешеньки соком налились,
Так до рота й просяться... Вийди, подивись!



Турбувати я тебе не стану



Турбувати я тебе  не стану,
Музо упокорена моя,
А раненько-вранці завтра встану,
Щоб послухать співи солов'я.

Защебече він про Україну
Мовою незайманих полів,
Про її небесні очі сині,
Що всміхнуться з-під колосся вій.

Заспіває він про світлі далі,
Що зовуть у світанковій млі.
Соловейко милий нагадає:
Я  комусь потрібна на землі!



Удаваній подрузі

Зовеш даремно ти до броду:
У каламутну з гниллю воду
Я більше входить не бажаю.
Де серденько бере початок,
Не стану в чоботах пускати.
Де дружба, бруду там немає.

Підміна слів, ерзац стосунків,
Жахні іудині цілунки
Чи снитись будуть, чи ввижатись.
Ти підеш - я ще  довго буду
Від заздрощів і пересудів
Паркет ретельно відтирати...




                     

Ти зливу ввечері приніс

Ти зливу ввечері приніс,
Дзвенять краплини в тиші лунко.
Розверзлись небеса навскіс -
Підставлю щоку для цілунку.

Гуркоче громовицями весна,
Пускає вогняні спіралі.
А я прокручую у снах
Стосунки наші нетривалі.

Збирає блискавиці ніч
У мокрім шумовинні трав.
Найголовнішого мені
Сьогодні так і не сказав...





Гріхи. Заздрість

Уже в Едемі не було людини,
Спокутувала гріх свій на землі.
Чи навесні тоді цвіла калина
І чи  роїлись над кущем джмелі?

А як, напевно, птиці щебетали
І теплий легіт музику творив!
Довірливий, не знав тоді ще Авель,
Що брат його уже приговорив...

Де заздрість чорна - Бога там немає,
Де розрахунок - там зника любов...
Від братньої руки хитнувся Авель -
І пролилась на землю чиста кров...

Спливло відтоді не одне століття,
Загрузло людство в соромі й гріхах.
І множаться, як гусінь на суцвітті,
Ті ж каїни на зрошених грунтах...




Парад геїв у Києві

http://blog.i.ua/user/4327582/1226377/

Хотіли європейського, плебеї,
Не вітчизняного, а екстра-класу?
Так нате! В Києві парадом геї
Цивілізацію несли у маси.

Дарма в пістрявий зброд жбурляли яйця
Й спиняли на колінах християни.
А мер рудий німецький дивувався:
Чому ж колеги з  Києва немає?!

Чи ляпас черговий, чи просто ж...,
А чи на збочення приходить мода?
Цинічно насміхалася  Європа:
"Немає стержня у цьогО народу!"



    

Фото з нету, збірні. Краще характеризують представників  "ображених" меншин.

Розмова з осінню

Ти, може, скажеш, осінь золотава
(Бо це мене бентежить як людину),
Чому одних вважають мудрецями,
А інші душу сушать на скорину?

Однакові ж усі, із плоті й крові,
Та лиш поглянь: не чоловік - гібрид...
І , в створеному для добра й  любові,
Зника навічно і наймення, й вид...

Який же генетичний код народу
Залишимо в доньках ми і в синах?
Вона мовчить, лиш душу ворохобить,
Настояна на тЕрпких полинах...

І, уже  традиційно, вірш-відповідь Ягуара 65
http://blog.i.ua/user/479006/1225994/

Споконвіків на нашім білім світі
І ситі, і голодні біч-о-біч.
Одні себе знаходять в оковитій,
І їхня гра давно не варта свіч.

Усі ми при народженні однакі,
У кожного є вибір у житті.
Одні стають духовно голосракі,
А інші щиро слідують меті.

І ось, коли закінчиться дорога,
У кожного спитають в судний час,
Коли в одвіті станем перед Богом -
Яку залишим пам'ять після нас?