Дружба ситуативна, чи всі вони однакові?

Вчорашній візит до Донецька Президента України Віктора Ющенка був, як завжди, неординарним. Перш за все, до самого кінця була не відома головна мета цієї робочої поїздки. З програми роботи Президента в столиці Донбасу, анонсованою Донецькою обласною державною адміністрацією, витікало, що основний упор буде зроблений на Всеукраїнську нараду «З любов'ю і турботою до дітей: Рік національного усиновлення.

Але президентська прес-служба, у свою чергу, заявила, що «головною метою поїздки Президента є ознайомлення з ходом будівництва стадіону «Шахтар», який буде однією з арен проведення Євро-2012». Планувалося, що під час відвідування стадіону, що будується, Глава держави наочно обговорить з відповідними посадовими особами план дій щодо розвитку всієї інфраструктури міста (аеропорту, готелів, авто- і електротранспорту, автостоянок і тому подібне) згідно з вимогами УЄФА.

Разом з Ющенком до Донецька прибув міністр у справах сім'ї, молоді і спорту Юрій Павленко, гуманітарний віце-прем'єр Іван Васюник, а також секретар РНБО Раїса Богатирьова і міністр МВС Юрій Луценко.

Поки Президент проводив нараду, на будівельному майданчику нового стадіону ФК «Шахтар» його чекали народні депутати України Рінат Ахметов і Борис Колесников.

Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко несподівано з'явився на стадіоні в захисній касці. Спершу, міністр обнявся і поцілувався з Ахметовим, а після цього відбулося рукостискання з Борисом Колесниковим, - повідомляє «Острів».

 
 
Нагадаємо, раніше Борис Колесников неодноразово звинувачував Юрія Луценка в організації фальсифікації кримінальної справи, через яку нинішній народний депутат три місяці просидів у київському СІЗО.
 
 
«Все не можу Вам віддати найціннішу нагороду. Не знав, що Ви будете на стадіоні. Але вона Вас чекає в Києві. Там я обов'язково її вручу Вам», - сказав міністр Колесникову.

Потім приїхав Президент, і журналісти не змогли уточнити, що ж за нагороду таку приготував Луценко для Колесникова.

 
 
У свою чергу, Ющенко не проявив до стадіону, що будується, особливої уваги. Огляд спортивної арени зайняв не більше 10 хвилин.
 
 
Глава держави відмовився надягати ні помаранчеву, ні білу захисну каску, а під час нетривалої екскурсії довго розмовляв по мобільному телефону. Потім довгожданий гість поїхав. На цьому офіційна частина візиту Глави держави України до Донецька завершилася. Чого не можна сказати про частину, так би мовити, неофіційну – покидаючи стадіон, Віктор Ющенко традиційно сам сів за кермо, а як пасажир до нього в «Мерседес» підсів Рінат Леонідович Ахметов.

 
Із стадіону Президент з Ахметовим виїхали близько 18.00. З Донецька Віктор Ющенко відлетів близько 21.00. Де знаходився Глава держави близько трьох годин після закінчення офіційної програми візиту до Донецька?

За інформацією джерел «Острова», цей час Віктор Андрійович провів у гостях вдома у Ріната Леонідовича.

Джерело:«ForUm»

Влада громадянина

Досить цікаві статті для роздумів про місце громадянина у сучасній державі. Я не згодна з деякими тезами статей, але задумка і погляди автора загалом підтримую. (Не плутати з моєю підтримкою політичної сили автора!).

Тож пропоную до Вашої уваги:

Заклик до революції

та Влада громадянина

Вчитель-формувач світогляду дитини. Або чого навчають у школі...

Як в одній школі на Донеччині вчитель історії пояснював учню, що таке УПА.


Учень: Ви казали, що український народ був таким, що не готовий виступати проти своїх загарбників?

Вчителька: Нет, конечно.

У.: А от у 19-х роках що це було, що всі українці пішли в УПА?

В.: А тебе нравится УПА? Ты бы пошел в УПА?

У.: Да, може.

В.: Ну, ты пойми… Это армия… Пришел на Украину Гитлер. У него был план «Барбаросса», согласно которому должны были убить всех украинцев, не взирая, сколько им лет.

У.: Німці ті хотіли, а комуністи вивезли майже все населення Західної України до Сибіру та в інші місця.

В.: Правильно, но слушай дальше! Западная Украина в 40-м году, как раз за два месяца перед войной (???) вошла в состав Украины советской. Они не жили в Украине, они не были украинцами. Они вступили в сговор с Гитлером и стали расстреливать украинское население. Своих односельчан, деток, всех семьями. Они договорились с Гитлером, что он их не тронет и они после победы Гитлера и уничтожения всего украинского народа, вот эти украинцы, которых ввели только за месяцы перед Отечественной войной в состав украинского народа, они будут господами на всей западной Украине, что это будет их территория.

УПА возникла во вторую мировую войну. УПА это пособники Гитлера, которые хотели уничтожить твоих прабабушек, прадедушек, расстрелять их в крематории сжечь. А на месте этой территории жил бы Ганс какой-нибудь и выращивали картошку и редиску и посылали ее в Германию!!!

У.: А чего вы на меня орете?! Ведь я просто спросил вас, чтоб знать это.

В.: Это меня переполняют эмоции. Меня удивляем такая позиция, когда восточная Украина, не зная истории, ві думаете, что УПА это прекрасно, может Гитлер это тоже хорошо?

У.: А я вам за Гитлера что-то говорю?

В.: А УПА это пособники Гитлера. Бендера убегал вместе с Гитлером, он знал, что его убьют, как предателя и советника, вернее союзника Гитлера. А они сказали: «Пошел вон, собака, ты свой народ предал и нас предашь». И его «кокнули», Бандеру!


Аудіозапис цього діалогу маємо, з координатами школи, та прізвищам вчителя і учня. Учень може усе це підтвердити.

Джерело: "Майдан".

Научиться любить

До недавнего периода я не задумувалась, что любить-то оказывается еще и уметь нужно. Мне казалось - я люблю, и ничему мне учиться не надо, ведь моя позиция всегда правильная, и вообще - по жизни я не очень люблю критику и поучение менятакойхорошей...)) В итоге в личной жизни у меня оказалась ситуация, полностью противоположная той, какую я бы хотела иметь... Так продолжается уже больше полугода (в смысле - вообще никакой личной жизни), я все это время пыталась найти выход из ситуации, но как теперь это видно - не там.

Я давно искала источники, где найти ответы на мучившие меня вопросы взаимоотношений между мужчиной и женщиной… Друзья оказались плохими советчиками, поскольку не могли вникнуть во все нюансы проблем, которые у меня были, и кроме того - опыт и мудрость приходят с возрастом. Статьи и форумы во всевозможных интернет-изданиях давали только поверхностные ответы… Но вот я нашла наконец источник ответов на все мои вопросы – выводы и изречения мудрых людей. Мысли мудрецов о любом  жизненном вопросе – наилучший способ получить ответ
на мучивший тебя вопрос.

Прочитав множество мнений на тему "что такое любовь" я пришла к выводу, что любить то я и не умею… Потому что я позволяла себе по отношению к объекту моего чувства такие нехорошие вещи, как ревность, раздражение, гордость, иногда даже злословие… Тогда как надо было всему верить и доверять, молча и уверенно переносить все трудности… Жаль, что я поняла это только сейчас, но очень хорошо – что вообще поняла, и теперь не допущу непоправимого – продолжения пути в никуда, мучения и давления на моего любимого человека.

А почитав сегодня блог Коринфянина, окончательно убедилась, что с сегодняшнего дня я начинаю жить по новому.


Чего и Вам желаю – мудрости и разрешения всех Ваших проблем!

Про весну, дружбу і вічні цінності

Ввечері повітря як ніколи таке пахуче, і зараз, у розпалі весни воно п’янить, як молоде вино… В такий час треба не за комп’ютером сидіти ввечері, а серед природи, сторожити її пробудження та милуватися неповторною швидкоплинучою красою… Але я лише мить шкодую за цим, по дорозі додому, оскільки проводжу позаробочий час не даремно, а у спілкуванні з цікавими і неординарними особистостями, спілкуванні  відвертому і щирому, і тільки про головне… І нехай я не бачу і не чую їх, але мережа міцно поєднала мене з ними і вони вже є невід’ємною часточкою мого життя, втрачаючи яку на короткий час – маю порожнечу у куточку мого серця…
Мені пощастило жити в один час з дуже талановитими і прекрасними людьми. Мені пощастило, що я зустріла їх на цьому порталі і маю нагоду стати їх другом тут, а з де ким – і в реальному житті… Кожен є яскравим і  талановитим у певній сфері, кожен – у своїй:
-   FredCat - поет, дуже гарні вірші пише, почитайте його блог!
-   Pantera466  – фотограф, її фотографії можуть конкурувати з роботами провідних фотографів (а може, вона сама – провідний фотограф)... подивіться її фотоальбом - і усе зрозумієте!
Тарас Токар, Gudzon, Mamay_, kоНопЄLькІn, banderos_xxl - справжні патріоти своєї країни, які не сидять склавши руки у ці нелегкі часи, займаючи активну позицію у громадянському житті країни.
vItAlIySh - заслуговує на окрему увагу, як я помітила - він різносторонньо
розвинута людина, з багатьма захопленнями, що можна побачити в його
блозі і фотоальбомі!

Я люблю своїх друзів тут і дуже пишаюся ними, обраним ними шляхом, життєвою позицією, вони є уособленням майбутнього моєї країни, а тому я впевнена, що у неї незабаром обов’язково настануть кращі часи. Адже з такими людьми, які творять її обличчя зараз (може і не помічаючи цього – але це так!) – воно може бути лише найкращим.

Найкращі люди – у найкращій країні!



P.S. Вибачте ті мої друзі, кого я тут не згадала! Але я  написала про людей, з якими останнім часом найбільше спілкуюсь, під враженням від найбільш яскравих особистостей. Коли роздивлюся когось більше – напишу продовження! ;)

Росіянам дуже подобається Донецьк

Тому на міжнародному форумі "Мегаполіс – 21 століття", що проходив у Москві, Донецьк одержав диплом "Найкраще місто СНД".

Про це сьогодні на прес-конференції повідомив Донецький міський голова Олександр Лук’янченко.

За його словами, 3 і 4 квітня в Москві в рамках міжнародного форуму пройшло підбиття підсумків першого в історії СНД огляду-конкурсу міст на звання "Найкраще місто СНД". І саме українське місто Донецьк (не Київ, Харків, Львів, Одеса, Севастополь, Ялта і т.д....) отримав високе визнання.

Лук'янченко зазначив, що Донецьк одержав призовий диплом "За розробку і реалізацію стратегії розвитку міста, забезпечення активного розвитку малого бізнесу".

Серед тих, хто підписав диплом - міністр регіонального розвитку Росії Дмитро КОЗАК і мер Москви Юрій ЛУЖКОВ. Справді - високе жюрі для достойного нагороди...

Дивно, чому Полтава не перемогла? Адже наш мер став лауреатом премії "Людина року-2007" як «Міський голова року», наряду з Ялтою і Феодосією... Але з Москви воно, напевно, видніше... І хто кому що цим показав?

 


5%, 2 голоси

69%, 27 голосів

18%, 7 голосів

8%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Кабмін та "Майдан" розсекретили "секретні акти" Януковича

Кабмін Юлії Тимошенко та "Майдан" розсекретили "секретні акти" Януковича!

Cказано "стукайте і вам відкриють". Активісти "Майдану" та інші небайдужі
громадяни, що хочуть жити у правовій державі, а не в корумпованому
"пост-совку", стукали з 2005 року, вимагаючи від урядів та від різного
керівництва Міністерства юстиції зняття незаконних позначок "не для
друку" та "опублікуванню не підлягає" з урядових актів та розкриття
текстів таких актів, зокрема, виданих урядом В.Януковича1.

Раніше ми повідомляли (http://maidanua.org/static/news/2007/1206259654.html) про рішення уряду Юлії Тимошенко щодо зняття незаконних позначок обмеженого доступу з численних урядових документів.

Сьогодні ми можемо повідомити про нову спільну перемогу - разом з листом від
24.03.08 №41-С-045964/26 заступник Міністра Кабінету Міністрів України
Павло Кондик, "розглянувши за дорученням Прем'єр-Міністра України"
Ю.Тимошенко відповідне звернення правового радника ВГО Альянс "Майдан"
Олександра Северина, надав копії 13-ти раніше "секретних" ("не для друку") актів, виданих урядом Януковича.

Найближчим часом "Майдан" оприлюднить ці документи у відсканованому вигляді. Слідкуйте за повідомленнями у нашій рубриці "Право на Правду".

Відтак, ми можемо констатувати, що пані Юлія майже успішно пройшла наш тест для неї:
http://maidanua.org/static/news/2007/1203851775.html

Ми були б раді прибрати в цьому повідомленні слово "майже", але нам не дає
це зробити прикрий факт видання урядом (як свідчить сайт Верховної Ради
України) 19-го березня розпорядження №500-р під незаконним грифом "не
для друку": http://maidanua.org/static/news/2007/1206597646.html

Відтак, сподіваємося, що це порушення буде виправлено або самим урядом, або
судом і принагідно ще раз дякуємо всім, хто брав участь у нашій кампанії проти незаконних грифів обмеженого доступу2 - без вас нічого не було б. Разом всіх нас дійсно не подолати.

Примітки:
1 "Хроніки секретомахії" читайте тут: https://maidanua.org/static/mai/1204984673.html
2 Кампанія "Для друку!" у рамках постійного проекту "Майдану" за право на
інформацію триває і триватиме до повної перемоги - на сьогодні
залишаються нерозкритими багато документів під грифами "не для друку"
та "опублікуванню не підлягає", виданих різними державними органами та
посадовими особами. Тож далі - буде!

Джерело: "Майдан"

Держдума Росії заявляє, що Голодомор не має ознак геноциду

За повідомленням УНІАН, Державна дума Росії заявляє, що Голодомор 1932-33 років не має міжнародно встановлених ознак геноциду.

Як повідомляє інформагентство «Росбалт», про це сказано в заяві Держдуми «Пам`яті жертв голоду 30-х років на території СРСР», на підтримку якого висловилися 370 парламентаріїв.

Депутати, зокрема поділяють з народами колишнього СРСР скорботу «у зв`язку з 75-річчям страшної трагедії — голоду 30-х років, який охопив значну частину території Радянського Союзу, народи якого заплатили величезну ціну за гігантський економічний прорив тих років».

У заяві наголошується, що жертвами голоду стали представники різних народів і національностей, що проживають здебільшого в сільськогосподарських районах СРСР.

Разом з тим російські парламентарії підкреслюють, що «немає ніяких історичних свідчень, що голод організовувався за етнічною ознакою». «Тому трагедія не може мати міжнародно встановлених ознак геноциду і не повинна бути предметом сучасних політичних спекуляцій», — заявляють у Держдумі РФ.

Віддаючи данину пам`яті жертвам трагедії, депутати рішуче засуджують режим, який нехтує життям людей заради досягнення економічної та політичної мети, і заявляють про неприйнятність будь-яких спроб відродження в державах, що раніше входили до складу СРСР, тоталітарних режимів, які нехтують правами і життям громадян.

Як Вам таке???

Герої не забуті!

Під цією назвою розпочинаємо цикл публікацій про українців, які залишили свій слід в історії України. У роковини національних героїв ми окреслюватимемо хоча б основні віхи з їхнього життя.
Отже,

БУДИТЕЛЬ ДУХУ НАЦІЇ

"Те, що бракує українській ідеї,
це
“цілком новий дух”.
Наша мандрівка по пустелі ще не
скінчилася тому, що були в нас
тисячі воль замість однієї,
і сотки туманних, замість однієї, яскравої
думки, що лучила б усіх в одну цілість.
Бо що є нація, коли не скупчення мільйонів
воль довкола образу спільного ідеалу?
Ідеалу панування певної етнічної групи
над територією, яку вона одержала
в спадщині по батьках і
яку хоче залишити своїм дітям...
...України, якої прагнемо, ще нема,
але ми можемо створити її в
нашій душі."
Д.Донцов "Націоналізм"


Дмитро Донцов  народився 29 серпня 1883р. у місті Мелітополі, що на Запоріжжі. Вступивши до Петербурзького університету, навчається до 1907р. на правничому факультеті, але після двох арештів за революційну діяльність емігрує за кордон, закінчує у Відні студії і одержує ступінь доктора права. З того часу і починається його активна теоретично-публіцистична діяльність. Виходять твори “Модерне москвофільство”, “Мазепа і мазепинство”, “Підстави нашої політики” та ін.

Розуміючи крайню необхідність вироблення нової української ідеології   - Великої Української Ідеї, “яскравої, виключної, всеобіймаючої” доктор   Донцов   повністю присвячує себе надважливій справі; засновує газету “Заграва”, а з 1922 року у Львові за редакцією Д.Донцова виходить “Літературно-Науковий Вісник” (“ЛНВ”), з 1931р. – “Вісник”, навколо якого згуртовуються молоді націоналістичні сили. Поетів, письменників та науковців, котрі були   постійними авторами та дописувачами часопису назвали “вістниківцями” До них відносимо Олену Телігу, Юрія Липу, Євгена Маланюка, Юрія Клена, Олега Ольжича та багатьох інших.

Основна праця Донцова – “Націоналізм” (1926) стала певною мірою євангелієм для молодого покоління українських патріотів. Саме з ідей “Націоналізму” зродились легендарні чини лицарів УВО, ОУН, УПА та їх послідовників. Донцов є тим, чиє Слово родить Чин, Слово – “твердая криця”, “кличний дзвін”.

Неперевершений Майстер слова, блискучий публіцист, Д.Донцов дав нам твори, значення яких переоцінити неможливо. Його слово гостре, стиль пристрасний, мова лаконічна, означення влучні і чіткі, аргументи переконливі і незаперечні. І цим він страшний для ворогів України. Його вони панічно бояться і ненавидять і зараз.

Серед інших праць варто виділити “Дух нашої давнини”, “Хрестом і Мечем”, “Росія чи Європа”, “Московська отрута”, “Дві літератури нашої доби”, “Туга за героїчним”, “За яку революцію”, “Правда прадідів великих”. “Клич доби”...

Помер д- р Донцов 30 березня 1973 року в Канаді. Похований в Америці на кладовищі Бавнд-Брук. Ми ще не спромоглися перевезти прах Донцова на рідну землю, але нині Донцов повертається в Україну в своїх безсмертних творах і він, “невтомний сурмач волі” і сьогодні у боротьбі. У перших лавах.

Станік повертається в КС

Верховний Суд України поновив Сюзанну Станік на посаді судді Конституційного Суду.

Як повідомили УНІАН у Верховному Суді, 25 березня була проголошена резолютивна частина рішення ВСУ, яким остаточно вирішено питання щодо поновлення Станік на посаді судді КС.

Рішення є остаточним і оскарженню не підлягає.

Водночас, у Конституційному Суді вже видано відповідне розпорядження про поновлення Станік на посаді на підставі зазначеного рішення ВСУ.

Як відомо, президент Віктор Ющенко своїм указом від 1 травня 2007 року звільнив Станік з посади судді Конституційного Суду у зв`язку із порушенням присяги.

Станік оскаржувала це рішення в судовому порядку. Чекатимемо, коли її нагородять орденом "За заслуги" 1-го ступеня і грамотою за правосуддя...