Прости, моя бабусечко Прости мене, прости. Прости, моя матусечко За все мене прости. За те, що за життя зробив Прости мене, прости. За те, що слухатися не хотів За все мене прости. За те, що я тебе не розумів Прости мене, прости. За те, що їздити до тебе не хотів За все мене прости. За те, що шкоди наробив Прости мене, прости. За те, що люстру я розбив За все мене прости. За те, що не свідомий був Прости мене, прости. За те, що хто ти є забув За все мене прости. За те...

Читати далі...

Ох, ця мені проблема вибору! Як я її не люблю. Не люблю не тому, що це взагалі проблема чи ще там щось, а тому, що вона звучить по-філософському. А я філософію взагалі терпіти не можу, разом з критикою, за якою пишуть твори-роздуми, разом з скороченим поданням творів та водянистим прославленням людини, коли пишуть її біографію. Я це все терпіти не можу. А як важко мені доводиться на уроках зарубіжної літератури, де я це знаходжу скрізь та поряд: на уроках філософія, твори-роздуми списуються...

Читати далі...

Ти не бійся, хлопче, праці, А іди робить на луг. Не вхиляйся, небораче, Все одно ставать за плуг. Не цурайся, дівко, праці, Хоч-не-хоч, а треб` робить. Дай ти приклад небораці, Що вже звик тютюн курить. Ще не сповнилося десять, А цигарка вже в зубах. А батьки твої там теслять, Ніж тримаючи в руках. Ти не будь таким дурненьким, Що життя так будеш жить. Все воно саме не прийде: Його треба заробить. Все тобі не подарують Зрозумієш це одраз, Коли злидні все вполюють. Так...

Читати далі...

Валя ждёт его во дворе до двенадцати И не хочет верить, что он уже с другой А он сидит себе дома и просто ботанится Но Валя не хочет мирится с судьбой Вот он просто проходит мимо Ей сказав лишь слово: "Привет" А она ему шепчет: "Дима! Неужели скал ты мне нет?" Он приходит домой и садится Побыстрее уроки учить Но она всё равно не смирится Всё равно продолжает любить За наукой он жизни не видит Не стремится пойти погулять С пацанами не хочет он выпить И...

Читати далі...

Чи справді найвище уміння Почати спочатку життя? Бо ж не бачачи всієї картини, Не побачиш й всього полотна. Ти кидаєш рідну хатину, І ідеш ти далеко у світ. Покидаєш свою рідну країну І батьківський тихий повіт. І ось ти пішов на світанку Туди, де є краще життя. А рідні стоять біля ганку І хусткою машуть здаля. Та ось обернувся востаннє І оком окинув свій дім. А душа, вона вся в розтаванні, Та швидше, їй-богу, ходім. Крокуєш в столиці Європи, А, може, ідеш в Новий світ....

Читати далі...

За Тичину я стану горою, За Тичину я на смерть піду, За Тичину я зстрінусь з бідою, За Тичину я пекло пройду. І отримаєш ти по заслузі, Бо ти рота на нього розкрив. Наче так було легко у плузі Так і ти своє слово втулив. Наче маєш всевидюче око Серед світу ганебних падлюк. Наче ти ідеальний, небого, О, „Великий” Євген Маланюк. Наче мало себе він картає, Наче мало він в світі страждав Щоб в зеніті високої слави Ти його на весь світ обплював. Наче ти ідеальна людина, Наче Богом ...

Читати далі...

Спалили нашу Братиславу, Згоріла вся вона в огні. І аж далеко за Варшаву Вчувались крики ще її. І різні крики ті були: Один про допомогу, інший – болю. Там порох й попіл трупи замели, Ну, а живі ще здобували волю. Там бомби палко вибухали, А міни землю розрили. Тварин там всяких поїдали, Бо іншу їжу не знайшли. Летить граната з рук фашиста І розірвало на куски Ще молодого машиніста, Що палко бився із нудьги (бо потяг знищили вони). Спалили нашу Братиславу, Спалили, кляті ...

Читати далі...

Це є народ, це правда, сила, Це є любов, і радість, й доброта, Це є твоя кохана – ясна, мила, І твоя мати – рідна й золота. Це є те саме незбагненне, Що квапить чудеса творить, Це є те самеє натхненне, Що змушує весь час робить. Це є та щирість та відвертість, Що поряд із тобою йде. Це є та сама незалежність, Що її кожен береже. Це є та цілість та єдиність, Що міцно так народ трима. Це є та сама справедливість, Що у тобі замість керма. Це є твоє кохання незрадливе, Якому...

Читати далі...

Серце сили, серце болю Моє серце опуло. Я прийняв його, як долю, І воно аж загуло. Воно ходило, підбирало Собі хазяйна по душі. Рази три мене минало, Бо шукало в чужині. А я тут, ось тут стою, Подивись на мене. Вирвав я тебе в бою, Бо моє скажене. Я здобув його із книги, З доброї уяви. Все було неначе з криги, А воно – з Багами. Дивуються усі із мене: „Звідки я такий узявсь?”. Я скажу вам не по темі – В Україну закохавсь. Ось воно сидить у грудях, Б’ється, рветься та...

Читати далі...

О, скільки я вже нашу зустріч передбачив І ось нарешті я тебе побачив. Та то не ти, то лиш зрадлива мара. За що мені така господня кара? За що, за що мене Ти так караєш? Та знай, що волю мою не зламаєш. Що я її однаково знайду, До милої своєї я знов таки прийду. Чи скаже ні, чи, може, скаже так (Вмовлять на “так” її я завжди був мастак). Та буду знати я усе, що маю знати, Щоб далі міг я жити чи страждати. Ніколи я не здамся на поталу долі, Ніхто не одбере в мене бажання й волі...

Читати далі...