Здобуте серце

Серце сили, серце болю

Моє серце опуло.

Я прийняв його, як долю,

І воно аж загуло.

Воно ходило, підбирало

Собі хазяйна по душі.

Рази три мене минало,

Бо шукало в чужині.

А я тут, ось тут стою,

Подивись на мене.

Вирвав я тебе в бою,

Бо моє скажене.

Я здобув його із книги,

З доброї уяви.

Все було неначе з криги,

А воно – з Багами.

Дивуються усі із мене:

„Звідки я такий узявсь?”.

Я скажу вам не по темі –

В Україну закохавсь.

Ось воно сидить у грудях,

Б’ється, рветься та стриба.

І озветься воно в людях

Як нестримана душа.

Воно гукне їм людським болем,

Народну пісню заспіва.

Полетить, як птаха полем,

І впаде в людські серця.

Я хочу сказати про мрії свої,

Про думи, про силу і волю.

Я хочу сказати про канони Твої,

Про радість, любов і про долю.

Моє серце кричить та палає.

Воно ломить решітку грудей.

 Може в душу до вас завітає,

Тихим словом озветься полей.

Там, де вітер тихесенько віє,

Там, де плаче дівчина одна,

Там, де сонечко світить та гріє,

Там, де ллється струмочком вода.