«Альтруїзм, - думав він. – це дуже погане почуття. Можливо, навіть гірше, ніж жадібність чи гнів. Бо хоч людина і робить усе, здається, на благо, та при цьому зовсім не жаліє себе. І врешті-решт сама стає вичавленою і немічною і потребує допомоги – тоді вже ті, кого не так давно вона сама жаліла, мусять жаліти і піклуватися про неї, забувши про себе. Замкнене порочне коло. А якби не альтруїзм, може, нічого б і не сталося.»Марія, його дружина, того вечора прийшла до...

Читати далі...

Якось гучно прокотилася через ЗМІ звістка про бажання поховати нарешті Леніна. І так само швидко все затихло. Я не дуже захоплююсь нинішньою російською владою, але це якраз один із тих випадків, коли я повністю з нею згоден.Звісно, новина спричинила хвилю протестів у всяких недорозвинених країнах, наприклад, Індії, та й самій Росії. Праведний гнів комуністично стурбованих щедро осипав прокляттями Путіна, Медвєдєва і їм подібних. З одного боку це зрозуміло, люди протестують...

Читати далі...

Есть в близости каждой предвестники смерти: Увядшие листья, поникшие ветви Погасшие взгляды, безвольно упавшие в руки Ты ещё говоришь, но теряется ясность И меня поглощает тяжёлый и вязкий Туман, сквозь который с трудом пробиваются звуки Всюду пепел и дым, я не вижу уже ничего Лишь щемящие кадры того, что уже не вернётся И надо мною в небе парит не спеша Белый гигантский шар, что когда-то был Солнцем Плывут облака ядовитого...

Читати далі...

Популярний фільм, який я не дивився, тут зовсім ні до чого.Іноді, буває так, нападають спогади. Не те щоб для мого віку це було властиво, або я б намагався ними жити… Вони приходять самі, як тільки голова стає пустою від роботи, або похмурих думок, які не дають спокою останнім часом. Вони різко і нагло вриваються в свідомість, ударом ножа розриваючи тонку плівку навколишньої дійсності, котра від цього розпадається на жалюгідне лахміття.Варто тільки струснути головою, аби...

Читати далі...

Давай підемо в темряву,Не будем повертатись,Дорога така довга, Що можна не прощатись Обличчям ляжем в жарІ згоримо без димуЗаграла десь сопілкаПрадавню пісню дивну Прадавню пісню дивнуЗаплакала сопілкаНавіки зупиниласьГодинникова стрілка І матір – порожнечаПокличе нас до домуЗ якого ми пішлиМільйони років тому Розтанемо в імлі,Полетимо птахами,І пара гарних крилКолись була руками Там, де стікала кровЗ подряпин і порізівТам, де в траві змія Тобі під ноги лізе, Твоєю кров’ю...

Читати далі...

Одразу маю попередити, написане тут – глибоко особисте, і більшості людей має видатись нескінченно нудним і незрозумілим. Але іноді я маю потребу самовиразитись у письмовій формі, тому якщо комусь нецікаво – просто забийте.Є таке модне слово – патріотизм, при чому далеко не завжди воно вживається у позитивному розумінні. Та частіше за все воно означає любов до рідної землі. Я хочу поговорити саме про землю, саму по собі, без людей, що її населяють. Яку частину землі...

Читати далі...

Ви ніколи не замислювались над тим, скільки треба заплатити сучасним пересічним українцям, аби вони змогли повторити подвиг 21-річної давнини – живий ланцюг від Львова до Києва? А якби до Донецька чи Криму?Україна є єдиною і незалежною уже майже 20 років, з 1999 офіційно відзначає такий собі День соборності, але насправді, як не прикро це визнавати, це скоріше формальна єдність.Великою помилкою було б вважати, що схід і захід живуть у ненависті одне з одним, більшості, схоже, це взагалі...

Читати далі...

По инерции в облаке светаНеживые шагают телаВыдыхаю воздух согретыйНо я слабый источник тепла Холодею у светофораВыпуская пар изо ртаОтвернись потому что скороРазорвет меня пустота Сохрани мое фото на книжной полкеТам я в старом пальто с сигаретой во ртуЧерез миг разорвусь на осколкиИ наполню собой пустоту Замерзают в улыбке губыВидишь до смерти извеласьВидишь движущиеся трупыКоченеть продолжают кружась В небе знаков для нас нет больше.Облака примерзли ко льду.Все маршруты ведут замерших...

Читати далі...

Можна вміти говорити красиві і потрібні слова і робити правильні речі. Та зрештою, з часом, це все забудеться тією, кому вони були сказані – якщо не сказати найголовніше.Тоді стане ясно, що все сказане і зроблене сприймалося просто як належне. Нехай із вдячністю, може навіть із захопленням, але просто як вияв дружби. А що таке дружба – насправді перехідна річ, яка безжально стирається з часом, і не може підтримуватись одними тільки теплими спогадами та колишньою духовною близькістю...

Читати далі...

Воля.Це було прекрасно. Мабуть, саме тоді ти відчув, що це значить – літати. І хоч насправді ні на мить не відірвався від землі - сірої, теплої, рідної – але відчув. Пізнав весь смак свободи, зміг вдихнути її на повні груди. Зміг відірватися від щоденних обов’язків, перешкод, заборон. І втекти. Втекти так далеко, що навіть раніше ніхто і уявити не міг, що це можливо, ніхто і не знав, де саме ти зараз, тільки степовий вітер свистів у вухах і бігав з тобою наввипередки. І крутилися навколо...

Читати далі...