Восени 2024 року Вінниця нарешті змогла зробити те, що личить будь-якому місту, яке позиціює себе як туристичне – відкрила оглядовий майданчик на верхньому поверсі високої історичної будівлі у середмісті. У нашому випадку мова про водонапірну вежу (1912) авторства архітектора Артинова. Пропустити я таке не міг, хай і дістався до неї у хмарну погоду та в сутінках. Потрібно буде повторити влітку, а поки маємо, що маємо.[Приєднана...

Читати далі...

Зазвичай щороку 8 листопада я святкую своє особисте свято – саме цього дня у 2014 я переїхав у Вінницю, покинувши перед цим окупований Крим, де встиг прожити майже три роки. Так само зазвичай цього дня публікую фотографії свого міста, яке мені дуже прийшлося до душі – жодного разу не було підстав сумніватися у правильності свого вибору.1. Тому сьогоднішній день, коли ще й кругла дата, я тим більше не міг проігнорувати. Більшість фотографій цього року я вже і так публікував, тому зупинюся лише...

Читати далі...

За рядом обставин, за ці два місяці назбиралося небагато фото, але для продовження фотощоденника життя у Вінниці піде.[Приєднана картинка][ Читати і дивитись далі ]

У травні цього року мав змогу ще раз поблукати два дні у нашій столиці. Як завжди, особливих планів не мав, але маса фотографій вийшла сама собою. Як завжди, переважно мова йде про центральну частину та наближені до неї райони, так що мешканці Києва та околиць навряд чи знайдуть для себе щось нове, хіба що побачать чужими очима.1. Інша справа, що для мене особисто ці місця були або зовсім нові, або давно й надійно забуті. Так склалося, що хоча я був у Києві, певно, більше разів, ніж у будь...

Читати далі...

Раз уже так повелося останнім часом, продовжу періодично викладати свої фото з Вінниці та околиць, поки вони є. На черзі – перші два місяці літа (вчасно, я знаю). Минулого разу я окремо показував ставки за містом, але й без них пощастило побачити трохи цікавого. Красиву назву мені придумувати як завжди лінь, а на першому фото бабка, бо її я якраз 1 червня і сфотографував. Ну і просто, тому що вона охуєнна.[Приєднана...

Читати далі...

Досить довго ця місцевість незаслужено залишалася поза моєю увагою. Точніше, я звісно знав, що там є якісь ставки, раз навіть вирушив у тому напрямку, побачив попереду якесь підприємство (очевидно, з собаками), і на тому мій запал закінчився. І лише минулого року звернув увагу на стежку, що дає можливість із запасом обійти те підприємство. Так у мене з'явилося ще одне улюблене місце.1. Я вже показував його раніше фрагментарно у своїх фотозамітках про Вінницю, а ця буде присвячена йому повністю. ...

Читати далі...

Іноді я думаю, що якби мав необмежений час та можливості для подорожей, то об'їздив би усі села українських Карпат, без винятку. Хай між ними й чимало спільного, та здається, поєднання гір та затишних хаток під ними мені не набридне ніколи.1. Та поки подібні візити швидше одиничні. Минулого жовтня це було село Коростів, що за 10 кілометрів глибше в гори від показаного минулого разу міста Сколе. З-поміж собі подібних, Коростів може похвалитися тим, що тут є варіанти для ночівлі, що дає...

Читати далі...

Лише зараз, більш ніж через 9 місяців після тієї поїздки, я нарешті нормально добрався до фотографій із жовтневих Карпат. Що ж, нехай це буде зайвим нагадуванням, що наступна осінь уже скоро. Якщо маєте можливість, поїдьте в гори в другій половині жовтня. Вони вас точно не розчарують.1. Досить довго поза моєю увагою залишалося містечко Сколе, попри зручне розташування та транспортну логістику. Воно знаходиться понад дорогою Львів – Мукачево, але саме по собі, здається, не так часто відвідується ...

Читати далі...

З одного боку, я люблю котів, з іншого – з дитинства маю алергію на тварин (часто кажуть «на шерсть», але шерсть тут ні до чого – алергію викликають виділення шкіри й не тільки). Свого роду, напевно, це карма за те, що дитиною я іноді негідно поводився з котами (і не тільки з ними), сприймаючи їх як іграшки, а не як живих істот, що теж мають почуття.[Приєднана...

Читати далі...

Мені набагато легше стягувати це все, коли стає більше сонця. У будь-якому вигляді: у довжині світлового дня, відсутності хмар чи температури повітря. У цьому плані травень для мене чудовий, до того ж ідей для фото також вистачає. А гадський фейсбук підкидував спогади, що 5 років тому в ці ж дні у мене був Киргизстан. Приємні спогади іноді бувають болючими.[Приєднана...

Читати далі...