Мені вже неодноразово доводилось чути/читати про те, яким чином атеїсти уявляють безсмертя. Узагальнено за їх переконаннями виходить, що безсмертя виражається у продовженні себе в своїх дітях. Дуже спірне твердження, особливо для людей розумних, якими вони себе намагаються позиціонувати.Звісно ж, якось тупо виявляється, якщо ти просто вмер – і каюк всьому, тому треба вигадати щось високе і правдоподібне. Хоча саме по собі відтворення роду із збереженням найкращих своїх якостей закладене у всіх...

Читати далі...

Останнім часом зробились популярними повітряні ліхтарики. Хто не знає, це такий натягнутий на каркас купол з горілкою (не напоєм) всередині, полум’я якої і піднімає його вгору. Якщо запускати їх вночі, та ще й масово, виходить гарно і романтично.А для тих, хто не може запустити ліхтарик або хоча б побачити це дійство, залишаються сюрпризи на ранок – розкидані там і сям згаслі ліхтарики, здалеку схожі на великі поліетиленові пакети зі сміттям.Бо бидло – воно і є бидло. Скільки не годуй його...

Читати далі...

Рыба раскинула рукиУ рыбы дрожащие пальцыУ рыбы большое сердцеИ что-то в ней есть от зайцаУ рыбы улыбка рыбыУ рыбы есть крылья дажеУ рыбы пальто смешноеВсё перемазано кашейРыбе не надо легкихОна не знает про сушуРыбе не нужен воздухРыбе никто не нуженРыбе плевать на стаюОна обойдется моремОно не бывает преснымСлишком просолено горемИ в нём слишком много местаЧтоб встретить другую рыбуРыбы всегда одинокиРыбы всегда красивыИ если у рыбы слёзыТо их никто не заметитИ так слишком много солиИ так...

Читати далі...

Книжка найпопулярнішого в Україні письменника Олеся Бузини про Тараса Шевченка вийшла вже давно і відгуків зібрала чимало – як схвальних, так і нищівних. Я свого часу упустив її з виду, але краще пізно ніж ніколи, тому залишу і свої враження.На превеликий жаль, літературні та аналітичні здібності автора, а тим більше політичні погляди мені хвалити ні за що; поваги заслуговують хіба що його наїзди на педиків та хвору на всі голови українську організацію голих цицьок. Отже подивимось, чим так не...

Читати далі...

[Приєднана картинка]

Останнім часом я приділяю багато думок людям. Як стати як можна менше залежним від них. Як абстрагуватись від суспільної думки. І навіть не без успіхів. Я майже не потребую друзів, тільки тягнучи по інерції деякі в’ялі зв’язки з колишнього життя. Я взагалі нікого не потребую, живучи окремо від усіх. (З колегами по роботі спілкування тримається строго в межах роботи, і тому може не рахуватись). Я не звертаю уваги на людей на вулицях, не бачу косих чи насмішливих поглядів, якщо такі є. Я навіть...

Читати далі...

- Навколо так багато людей, а мене ніхто не любить. Моє життя не має сенсу.- Навколо так багато людей, і жодного з них не можна облити кислотою, посадити на кіл чи спалити. Ех, і моє життя також не має сенсу.

Коли у нас святкують день Перемоги, в пеклі у котлі Гітлера вода охолоджується до 24 градусів за Цельсієм. По-моєму, краще вже нічого не робити, ніж проводити його отак.Центр міста 23-ого лютого. Навколо повно людей, всі святкують або поспішають кудись святкувати. І серед того галасу – один самотній дід, обвішаний орденами, геть чужий на цьому святі життя. Навряд з того часу щось змінилося у кращий бік.Георгіївські стрічки (які насправді ніфіга не Георгіївські). Як їх назвати в контексті...

Читати далі...

Так повелось, що переважна більшість моїх записок несуть негативний відтінок (є в мене така форма вираження негативу – в писанині). І щоб якось розбавити це нескінченне ниття, сьогодні хай буде щось нейтральне.Отже, як і у більшості випадків, на вихідні я залишився наодинці сам з собою. І щоб не провтикати цілий день за компом гаяти марно час, вирішив з’їздити на море. У розвідку, так би мовити. Тим більше, в цьому році я його ще не бачив, хоча живу тепер зовсім недалеко. Пунктом для побачення...

Читати далі...

Мене давно дивувало і продовжує дивувати те, як погано наші люди ставляться до своєї культури і як легко переймають все чуже. Ні, ну насправді, невже слов’янство таке убоге і нікчемне? Мова ж іде не тільки про останні роки – он протягом досить довгого часу в Росії серед аристократії спостерігалось затьмарення усім французьким – оці всі гувернантки, «мамА» і «папА», кривляння імен, копіювання одягу і світських заходів… Хтось один, здається Петро І, з легкої руки вніс таку моду, а стадо підхопило ...

Читати далі...