Страшенний дубак, який утворився на вулиці, прозоро натякає на те, що сезон подорожей завершено. Прийшов час переосмислити побачене і заодно пройтись по тому, чим не було часу поділитись безпосередньо після відвідин. І почну з того, з чим чи не найбільше асоціюється Вінниця десь так з 2011 року. Найбільший в Європі і єдиний в Україні фонтан на відкритій водоймі, який не просто світломузичний, а дозволяє побачити на собі повноцінні 3D відео. На зиму він просто ховається під воду, що і...

Читати далі...

Після огляду Одеси у глобальному виді, час пройтись по деталям – скульптурам, пам’ятникам і настінним картинам. Як у мене водиться, почну з кладовища. [Приєднана картинка] [ Читати і дивитись далі ]

Наскільки мало виявилось трьох неповних днів, щоб побачити хоч малу частину цікавинок цього величного і чарівного міста, настільки складно потім упорядкувати це і поділитись з іншими. Так як вражень насправді багато, Одеса піде у двох замітках. Ну, поїхали. Одеса на перший погляд має в собі плюси і мінуси всіх великих міст. З одного боку це означає чимало занехаяних будинків і вуличок, високу засміченість, пробки на дорогах, натовпи людей і завищену концентрацію бидла. Але з іншого –...

Читати далі...

Приведений нижче текст не має нічого спільного з реально існуючими людьми, подіями та місцями, і є лише результатом хворої фантазії автора, помноженої на сезонне загострення мізантропії. – Це просто наче ти спатимеш і не будеш бачити снів. І ніколи од того не прокинешся. – Ага. А може, реінкарнуєш в шотландського карликового віслюка. Хиря засміявся зі своїх слів, як завжди сам і як завжди своїм хриплим дратівливим сміхом. У тій реальності він вчився на ветеринара...

Читати далі...

На березі спокійного і розлогого Дністровського лиману, недалеко від місця його з’єднання з Чорним морем, знаходиться древнє місто з найбільшою в Україні фортецею – Аккерман, а нині – Білгород-Дністровський. Фортецю залишимо на кінець, а для початку прогуляємось самим містом. Свято-Вознесенський собор. [Приєднана...

Читати далі...

Настав час нарешті добратись до другого за розміром міста Вінницької області і попутно трошки розвінчати його репутацію, як одного з місць, де немає чого дивитись. Тим більше, яким би транспортом ви б не дістались у Жмеринку, вона зустріне вас красивою архітектурою. Якщо автобусом – то це буде собор Олександра Невського. [Приєднана картинка] ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]

Пропоную вашій увазі невеличкий фотоекскурс до неформальної столиці Гуцульщини, Покуття, коломийок, писанок і просто дуже красивого міста – Коломиї. Правда, почну все ж не з самої Коломиї, а пригорода, селища міського типу Гвіздець (назва хороша і римується добре). Благо, поїзд Київ – Рахів після Тернополя робить зупинку ледь не на кожному полустанку. Гвіздець – містечко з давньою, близько 700 років, історією, і скромними 2 тисячами населення тепер. Воно настільки популярне, що із...

Читати далі...

Для різноманітності захотілось раз не пертись кудись ніч поїздом, а потинятись трошки вінницькими пригородами. А оскільки транспортне сполучення між ними знаходиться приблизно у такій же дупі, як і вся країна вцілому, скористався узятим напрокат велосипедом. Перший населений пункт по маршруту – село Медвеже Вушко. [Приєднана...

Читати далі...

Колись у дитинстві була у мене книжка з такою назвою. Складалась вона з віршів та віршованих казок для дітей, переважно веселих. Але були там і сумні вірші, з глибоким і пронизливим змістом, як на мене, аж занадто, як для дітей дошкільного віку. Ті вірші глибоко врізались в пам’ять, і вже набагато пізніше, у дорослому віці, час від часу спливали в ній смутними уривками (при тому, що я майже повністю байдужий до поезії).Ними хотілось поділитись з кимось, але, звісно, напам’ять їх я...

Читати далі...