Рік, що пройшов швидко як день. Куди швидше за попередній, у якому був спочатку зворотній відлік днів до моменту, коли неминуче треба було щось міняти, а потім ще один відлік, куди довший, ніж я очікував, бо все пішло не зовсім так, а у якийсь момент узагалі валилось шкереберть. І все ж вийшло, бо, можливо, єдиний раз у цьому безглуздому житті я хотів чогось по-справжньому, а не плив за течією. 365 днів, за які я вже хтозна скільки разів радів просто від усвідомлення того, що я...

Читати далі...

Як і у випадку з Одесою, ніякі фотографії не можуть передати усю неповторну чарівність і атмосферність Чернівців, а особливо їхньої прекрасної архітектури. Вони тут хіба що для заохочення відвідати (для тих, хто ще не був) і побачити на власні очі наш маленький Париж, який, на відміну від Парижу справжнього, не перетворився на арабсько-негритянську колонію. Правда, коли з самого початку очікуєш чогось неймовірного й чарівного, розчаруватись набагато легше. Так, Чернівці заочно мені...

Читати далі...

Далеко не завжди найголовніше знаходиться на першому плані. Частіше треба добре придивитись, аби побачити його. [Приєднана картинка] Іще одне невеличке повернення до одеських фотографій. Тоді я, звісно, знімав статую-надгробок скорботного ангела. І вже набагато пізніше, неспішно перебираючи кадри, звернув увагу на напис на задньому плані; і в цьому написі, мені здалось, зашифрований ключ до значної частини наших проблем. Пішла людина, можливо, цілком добра й достойна; тим не менш...

Читати далі...

Копаючись в особистих фотоархівах, витягнув на світ Божий одну з останніх своїх кримських подорожей. З одного боку, так, це всім відомий Севастополь, але пам’ятка, яку я тоді відвідав, відноситься не до Кримської війни, і не до Великої Вітчизняної, як це традиційно буває у Севастополі, а до Першої Світової. На тлі майже істеричного ставлення до Другої Світової, яке роздулось в останні роки, про Першу майже не згадують. Можливо тому, що для Росії, яка чи найбільше зараз формує наш...

Читати далі...

Поки жовтень зовсім не радує температурою, але хоча б не поливає ненависними дощами, ще можна трошки розвіятись і вдосталь обмазатись краєвидами одного з наймальовничіших місць Поділля – села Печера. Про наймальовничіше місце, це не тільки моя думка, а, наприклад, таких собі панів Потоцьких, які створили були собі тут маєток, а всяке таке панство добре розумілось в місцях для вибору маєтків. [Приєднана...

Читати далі...

Страшенний дубак, який утворився на вулиці, прозоро натякає на те, що сезон подорожей завершено. Прийшов час переосмислити побачене і заодно пройтись по тому, чим не було часу поділитись безпосередньо після відвідин. І почну з того, з чим чи не найбільше асоціюється Вінниця десь так з 2011 року. Найбільший в Європі і єдиний в Україні фонтан на відкритій водоймі, який не просто світломузичний, а дозволяє побачити на собі повноцінні 3D відео. На зиму він просто ховається під воду, що і...

Читати далі...

Після огляду Одеси у глобальному виді, час пройтись по деталям – скульптурам, пам’ятникам і настінним картинам. Як у мене водиться, почну з кладовища. [Приєднана картинка] [ Читати і дивитись далі ]

Наскільки мало виявилось трьох неповних днів, щоб побачити хоч малу частину цікавинок цього величного і чарівного міста, настільки складно потім упорядкувати це і поділитись з іншими. Так як вражень насправді багато, Одеса піде у двох замітках. Ну, поїхали. Одеса на перший погляд має в собі плюси і мінуси всіх великих міст. З одного боку це означає чимало занехаяних будинків і вуличок, високу засміченість, пробки на дорогах, натовпи людей і завищену концентрацію бидла. Але з іншого –...

Читати далі...

Приведений нижче текст не має нічого спільного з реально існуючими людьми, подіями та місцями, і є лише результатом хворої фантазії автора, помноженої на сезонне загострення мізантропії. – Це просто наче ти спатимеш і не будеш бачити снів. І ніколи од того не прокинешся. – Ага. А може, реінкарнуєш в шотландського карликового віслюка. Хиря засміявся зі своїх слів, як завжди сам і як завжди своїм хриплим дратівливим сміхом. У тій реальності він вчився на ветеринара...

Читати далі...

На березі спокійного і розлогого Дністровського лиману, недалеко від місця його з’єднання з Чорним морем, знаходиться древнє місто з найбільшою в Україні фортецею – Аккерман, а нині – Білгород-Дністровський. Фортецю залишимо на кінець, а для початку прогуляємось самим містом. Свято-Вознесенський собор. [Приєднана...

Читати далі...