Місто Берегове чи не найбільше відоме своїми цілющими термальними водами, а от нормальної екскурсії туди не було. Ну а на біса мені якісь там термальні води, коли можна подивитись одне з найстаріших містечок України. Довелось імпровізувати і вкластись в обмежений проміжок часу. І перше, що я тут побачив, був веселий дорожній знак. [Приєднана...

Читати далі...

Темна, волога і хвороблива зима – слушний час для приємних згадок про літо. Особливо, коли так сталось, що у мене була цілком повноцінна відпустка. Особливо у Закарпатті. Так хоч на якийсь час можна забути про холодне мокре місиво на вулиці і традиційний скоп зимових проблем, яким кінця-краю не видно, і згадати про один з найпрекрасніших регіонів України – з неповторною буйною природою, неймовірними Карпатами, маленькими і по-європейськи затишними містечками. Хай це все було вже давно...

Читати далі...

Продовжую огляд місцевого настінного мистецтва з того ж місця, де закінчив минулого разу – з Вишеньки. На виїзді на Барське шосе є довга суцільна стіна, а отже, вона не могла просто так лишитись незайманою. [Приєднана...

Читати далі...

[Частина 1] [Частина 2] Час собі йде, а з ним назбиралась і нова порція вуличних творінь. Почну з картин з багатьом відомими мультяшними персонажами в районі Хмельницького шосе. [Приєднана картинка] ...

Читати далі...

В квартире сочный голос что-то говорил о производстве чугуна, зачитывал цифры. Голос шел из заделанной в правую стену продолговатой металлической пластины, похожей на мутное зеркало. Уинстон повернул ручку, голос ослаб, но речь по-прежнему звучала внятно. Аппарат этот (он назывался телекран) притушить было можно, полностью же выключить -- нельзя.Он вынул из кармана &nbsp...

Читати далі...

Назвою замітки стала чесно запозичена назва екскурсії, влаштованої відомим вінницьким турклубом. Так як цього разу я їздив не дикуном, а на мікроавтобусі з групою, за один день познайомився аж з чотирма цікавими місцями Хмельницької області. І перший у черзі Летичів та місцевий санктуарій. [Приєднана...

Читати далі...

Рік, що пройшов швидко як день. Куди швидше за попередній, у якому був спочатку зворотній відлік днів до моменту, коли неминуче треба було щось міняти, а потім ще один відлік, куди довший, ніж я очікував, бо все пішло не зовсім так, а у якийсь момент узагалі валилось шкереберть. І все ж вийшло, бо, можливо, єдиний раз у цьому безглуздому житті я хотів чогось по-справжньому, а не плив за течією. 365 днів, за які я вже хтозна скільки разів радів просто від усвідомлення того, що я...

Читати далі...

Як і у випадку з Одесою, ніякі фотографії не можуть передати усю неповторну чарівність і атмосферність Чернівців, а особливо їхньої прекрасної архітектури. Вони тут хіба що для заохочення відвідати (для тих, хто ще не був) і побачити на власні очі наш маленький Париж, який, на відміну від Парижу справжнього, не перетворився на арабсько-негритянську колонію. Правда, коли з самого початку очікуєш чогось неймовірного й чарівного, розчаруватись набагато легше. Так, Чернівці заочно мені...

Читати далі...

Далеко не завжди найголовніше знаходиться на першому плані. Частіше треба добре придивитись, аби побачити його. [Приєднана картинка] Іще одне невеличке повернення до одеських фотографій. Тоді я, звісно, знімав статую-надгробок скорботного ангела. І вже набагато пізніше, неспішно перебираючи кадри, звернув увагу на напис на задньому плані; і в цьому написі, мені здалось, зашифрований ключ до значної частини наших проблем. Пішла людина, можливо, цілком добра й достойна; тим не менш...

Читати далі...

Копаючись в особистих фотоархівах, витягнув на світ Божий одну з останніх своїх кримських подорожей. З одного боку, так, це всім відомий Севастополь, але пам’ятка, яку я тоді відвідав, відноситься не до Кримської війни, і не до Великої Вітчизняної, як це традиційно буває у Севастополі, а до Першої Світової. На тлі майже істеричного ставлення до Другої Світової, яке роздулось в останні роки, про Першу майже не згадують. Можливо тому, що для Росії, яка чи найбільше зараз формує наш...

Читати далі...