Нове й незнайоме місце, але здається, що я бував тут раніше. Штучне світло, яке насправді зовсім неяскраве, сліпить очі і не дає зосередитись. До всього, ще й надто гучно грає музика (насправді, десь на фоні ледь чутно співає Океан Ельзи). Я тут уперше і всоте одночасно. Мене переслідує дежавю од того, чого ніколи не було насправді, і в той же час було – в моїх мріях. Здається, тоді це мало велике значення. Настільки велике, що займало собою увесь простір думок, забирало сни...

Читати далі...

Уже неодноразово доводилось чути/читати, що в Козятині немає нічого цікавого, крім вокзалу. Ну і нехай, подумав я і вирушив туди в день, коли за прогнозами обіцяли дощ – хоч не буде чого втрачати. Дощ таки не пішов, і це добре, бо в місті знайшлось що подивитись. Власне кажучи, тільки сам по собі вокзал вартий, щоб туди поїхати. [Приєднана...

Читати далі...

[Приєднана картинка][Приєднана картинка]

Продовжуємо гуляти Вінницею, розглядаючи місцеві наскальні малюнки. У самому центрі біля Макдоналдсу поселилось ціле підводне царство. [Приєднана картинка] [ Читати і дивитись далі ]

В основному графіті у більшості своїй не представляють ніякої художньої цінності, являючи собою незрозумілі написи різного ступеню примітивності, але й серед них трапляються справжні шедеври чи просто оригінальні малюнки. На такі випадки я згоден поступитись у своїй нуднуватій заскорузлості і визнати, що вони дійсно прикрашають стіни, а не навпаки. Тим більше, схоже, Вінниця не обділена талановитими вуличними художниками. Тим більше, 4 роки тому тут проходив проект «Арт-інтервенція»...

Читати далі...

початок тутОтже, Вінниця. Обласний центр на Поділлі і найбільше місто цього краю. Трагічні події останніх місяців добре посприяли збільшенню кількості його населення, яке стрімко летить до ювілейної 400-тисячної позначки, хоча не сказав би, що це йде йому на користь. Незважаючи на розташування майже в центрі України, місто не таке вже й відвідуване та відоме, більшість якщо й проїздили через нього, то вночі на поїзді, з 5-хвилинною зупинкою на місцевому вокзалі. Якщо...

Читати далі...

Якщо хтось із місцевих мешканців натикався раніше на мій блог, то нещодавно зустрів там новину, що я, не витримавши радості од приходу Росії у Крим (де я працював останні три роки), зібрав речі і звалив звідтіля. Отже, зайвий раз подякую Криму за все хороше, що там зі мною сталося, і перегорну цю сторінку, зосередившись на новому етапі свого життя. Тим більше, пройшло вже три місяці з копійками, і я хоч трохи роззирнувся навкруги. Тим більше, цього разу я шукав роботу, більш свідомо...

Читати далі...

Максимальний бугурт від вищеназваної події припаде орієнтовно на 6 лютого, але припікати починає вже зараз. По-перше, хотілось би сердечно подякувати особі, або особам, які започаткували традицію проводити цю зустріч в один із найбільш похмурих і мерзенних місяців року в робочий день. Ну і тим, хто свято й мейнстрімно притримується цієї традиції, перетворюючи першу п’ятницю лютого на повсюдну бухалівку. По-друге, якщо я при наявності усіх сучасних засобів комунікації деяк підтримую...

Читати далі...

Колись дуже давно, ще століть за шість до нашої ери, невідомо як і звідки на цій землі сформувався перший народ; нечисленні згадки про нього є у записах грецьких та римських істориків. Невідомо, якою мовою вони говорили, звідки виникли і чим займались. Можливо, тому що цей народ не особливо жалував гостей, то приносячи їх в жертву своїй богині, то нанизуючи їхні голови на шести навколо своїх домівок. Потім вони так само безслідно розчинились в інших етносах, залишивши по собі на згадку...

Читати далі...

За браком часу, ретроспектива по Криму буде трошки пізніше, а поки ось вам тематична картинка[Приєднана картинка]