У Красилові я мав нагоду зупинитися, коли вертався із Антонін до Хмельницького. Тут мені було зручно зробити паузу для перекусу, а за одно і якусь годину прогулятися містом. Навряд колись така можливість трапиться знов, а спеціально сюди їхати я б не став, хоча певний колорит та набір пам’яток у цьому поки що райцентрі все ж присутній.

1.

На півночі Поділля, на периферії Красилівського району Хмельниччини сховалося одне з найбільш архітектурно оригінальних та незвичних селищ України. Фахверкові й модернові вілли чудово вписуються в мальовничу природу цього краю, хоча самі прийшли сюди ніби чи з Англії, чи з Німеччини. Зважаючи на поточний стан, можливо, Антоніни не витягнуть роль найяскравішого селища України, але запам’ятаються точно.

1.

Після архітектурної сторони Нової Каховки можна звернути увагу і на природу навколо неї. Місто витягнулося уздовж берега Дніпра, тим більше, основна частина берегової лінії відділена від житлової забудови розкішним парком.

1. Носить він ім’я Степана Фалдзінського, котрий власне і проектував парк у 50-ті роки. Що мало бути не такою і тривіальною задачею, бо до того на цьому місці була ділянка Олешківських пісків, тобто появі зелені передувало вивезення піску та укладання шару чорнозему із дніпровських заплав.

Здавалось би, що цікавого може бути у місті, якому усього-то 68 років, а виявляється, що таки може, навіть більш ніж. Тому про Нову Каховку вийде аж дві частини. У першій прогуляємось її історичним центром.

1. На зорі існування Нової Каховки її відвідав Олександр Довженко, який писав тут сценарій фільму «Поема про море», присвяченого створенню Каховської ГЕС та її міста-супутника. Кінорежисера негативно вразила архітектурна бідність та сірість новонародженого міста, і вважається, що саме за його поданням Академія архітектури направила сюди групу художників і архітекторів під керівництвом Григорія Довженка (1899-1980), що і стало вирішальним у створенні унікального архітектурного проекту.

Після заміток про червневі веловилазки диким півднем Хмельниччини (до водоспаду Бурбун і в долину Ушиці) настав час розповісти про Отроків, у якому наша група в ті дні базувалася. Це одне з найяскравіших сіл Поділля, і притому наглухо нікому не відоме.

1.

Із Каховки почалося моє триденне знайомство із великою цікавою агломерацією, назву якій вона, власне, і дала. На саме місто з запасом вистачить 3-4 години часу, і в даному випадку запас якраз не завадив. Хоча здавалося, що б могло завадити прогулянкам Херсонщиною в кінці липня? Не злива ж на півдня, в самому-то ділі.

1.

Другий день групової веловилазки в середині червня. Цього разу поїхали на південь від Отрокова, розвідати можливий спуск до річки.

1.

Всередині червня цього року вперше для себе взяв участь у групових покатухах на велосипеді (до того, як істинний інтроверт-соціопат, катав тільки сам). Але час диктує нові умови, у яких транспорт на власній тязі набрав нової ваги, в тому числі і для формату перших посткарантинних екскурсій, чим і скористалися вінницькі «Бідняжки».

1. Базою на вихідні для нас стало село Отроків Новоушицького району на Хмельниччині, дуже цікаве саме по собі, про що пізніше розкажу окремо. У перший день із нього вирушили до водоспаду Бурбун біля села Лисець.

Іноді мені хочеться побути простою людиною, яка в умовах, що склалися, рухається шляхом найменшого опору. Особливо в тому, що стосується відпустки. Якщо Європка вирішила, що їй не потрібно, аби я та мені подібні прилетіли і підвезли бабла в їхню економіку взагалі й туристичний сектор зокрема, це їх особистий вибір, який я поважаю. Якщо інші країни типу відкриті, але для потрапляння в них потрібно зробити якийсь тест, відсидіти півмісяця карантину, трахнути себе в жопу через горло і т. д. - вони теж нехай покурять бамбук. Після цього варіантів для закордонної відпустки залишається не те щоб багато, але все одно вони є. До того ж, летіти далеко не треба, достатньо усього-то стрибнути через Чорне море.

Після прогулянки асканійськими зоопарком та дендропарком підходимо до найцікавішого, що там є, – сафарі по степу.

1. Для проживання тварин виділено 2320 гектар площі степу у Великому Чапельському поді, тобто низині. За рахунок нижчого рівня ґрунту тут довше затримуються талі й дощові води, що в умовах спекотного клімату дорогого коштує. Холодостійкі тварини мешкають у степу цілорічно, гостей з теплих країв на зиму забирають у приміщення. Вся територія розділена на 7 нерівних загонів, це пов’язано з тим, що не всі види можуть між собою подружитися.