Іди тією самою дорогою, яку витягнеш із чужих спогадів, як нитку. Як усяка дорога, вона має початок, який ти побачиш чужими очима і впізнаєш з обрисів чужого смутного болю. Як ніяка інша дорога, вона не має кінця, і йти нею можна б нескінченно, якби не повільне осипання піску обабіч у прірву, що не має дна.Здійми руки, й над прірвою зростуть дерева й квіти, тинки й хатки, білені стіни, глечики на призьбі, галас півнів із садка під пекучим червневим сонцем. Просунь руку крізь невидиму желейну...
Читати далі...