Маринка і хмаринка.
- 15.07.17, 20:17
- Клуб української поезії
А от з харчовими продуктами, видно, можна заходити.
Я працюю над собою
дивлюсь на неба далечінь
і відчуваю, що зі мною
розпрощалась маячінь.
В моїх думках поволі
виникають образи просторові
в яких людські долі
не можуть жити без любові.
Вони злітають вверх до сяйва цього
і набирають сили вони від нього,
від творіння небесного, святого
для подолання шляху тернистого, земного.
Я любов’ю дорожу до дна
кожною краплею сповна.
Коли навколо стільки зла
мені сміливість придає вона.
Будь-яку небезпеку чи біду
я з готовністю прийму
і з любов’ю через все пройду
в палких обіймах її вогню.
Любов’ю я вже сповнений у щерть
зло від мене відлітає геть,
бо згорає в ньому навіть смерть
і страждань безкінечних круговерть.