27 жовтня в Запорізькому коші дитячої та молодіжної козацької організації «Молода Січ» проводяться заняття з стрілецької підготовки.
Передайте інформацію своїм знайомим. Пам’ятайте про переведення годинників на
зимовий час.
Подробиці телефоном Шеремет Анатолія.
066-202-32-37, 096-481-78-22
Електронна пошта (E-mail):
[email protected]
Законопроекти про мови.
Ірина Фаріон готує закон про захист тварин і торкається сексуальних меншин :)
http://www.serduk.com.ua/index2.html
Каже про «Волинський злочин, який має ознаки геноциду» вчинений українськими націоналістами.
Польський уряд намагався пом’якшити ухвалу, щоб не ставити злочини українських націоналістів понад злочинами тоталітарних анти людських режимів – нацистського і більшовицького. Але українські політики вважають ухвалу втручанням у внутрішні справи України. Поляки як брехали в часи Івана Підкови, Петра Сагайдачного, та Івана Франка, так і сьогодні брешуть. Наприклад в залежності від національності жертв їх кількість перебріхується в рази від 3 до 17, при тому польські жертви збільшуються у 3 рази, а українські зменшуються у 17 разів: Програма "Особливий погляд" про події на Волині http://www.youtube.com/watch?v=7uhPg9wB2oY
Запорожці не одну тисячу життів своїх легінів поклали прикриваючи поляків від десятків військових загроз, наприклад Кінний полк Чорних запорожців прикривав їх від більшовиків у двадцяті, саме токмачанин Марко Безручко порятував поляків від рейду армії Будьонного, що йшла з Півдня до Варшави. Це він створив 6-ту стрілецьку дивізію, і так організував оборону Замостя, що обломив на роки апетити Червоної Москви, і дав час полякам прийти до тями. Не взираючи на свинське відношення до українців по війні з більшовиками, на політику полонізації, українці захищають Польщу від німців у 1939, зокрема випускник Олександрівського військового училища Павло Шадрук. http://blog.i.ua/user/2858550/601513/
«… сьогоднішні уряди як України, так і Польщі не мають ні юридичного, ні морального права розглядати питання взаємної відповідальности, оскільки на той час Україна не мала своєї державности, а лише виборювала незалежність, тимчасом як Польща була її колонізатором. Це питання має дискутуватися лише в наукових колах, а державні органи України і Польщі мали б забезпечити рівнозначне вшанування пам’яти жертв тих подій. http://www.ukrslovo.org/arkhiv/2013/12-14-3625-3-9-kvitnia-2013-roku/36-zaiava-z-pryvodu-vidznachennia-70-i-richnytsi-volynskoi-trahedii
Українцям треба знати, що сила наших сусідів, особливо москалів і ляхів завжди росла на брехні. Сила українців тримається виключно на правді. Усі намагання українців перебрехати сусідів приводять лише до збільшення штату чиновників, які так звикають брехати, що вже корінне населення за лохів мають. Тому вже час про сусідів правду знати і власну правду затвердити. Збереження радянської дурної системи, коли на одного раба три прораба нам не потрібно. ЧАС вже перестати українцям бути рабами, гвинтиками, а вчасної вимагати зарплати і чинушам, що втратили людське обличчя слід вказувати на їх місце. ЦЕ робити українці зобов’язані за конституцією, особливо, коли бачать, що їх ігнорують, або знущаються, як у Врадіївці.
Ляхи мені до вподоби тим, що вони мають добре поставлений власний національний гонор. Змусити поляка провести експертизу між двома будь-якими продуктами, один з яких завідомо кращий, а другий польський навіть теоретично неможливо :)
Не завадило б українцям мати хоч крапельку того гонору, лише українського. Тоді, я певен, у Верховній Раді України не сиділо б 148 голів сарани. Хотілося їх свинями назвати, бо на українськи гроши жирують, та українців же і принижують. Але підривати авторитет славної тваринки шкода.
Рід Шухевичів славний багатьма іменами. Прадід командира УПА — священик Йосип Шухевич першим в українській літературі перекладав Вергілія , Шіллера, Вальтера Скотта. Передмову до посмертного видання його творів написав Іван Франко. Дід Володимир Шухевич, професор, активний «просвітянин» і дійсний член НТШ (тогочасна Українська академія наук), автор найгрунтовнішої праці про гуцулів — 5–томної «Гуцульщини».
Батько — Йосип Шухевич — був цісарсько–королівським суддею в містечку Кроковець. Тут він проголосив маніфест Західноукраїнської Народної Республіки і був іменований повітовим політичним комісаром. Дядько Степан Шухевич — адвокат і оборонець прав українців на гучних політичних процесах у Польщі.
http://www.umoloda.kiev.ua/regions/74/213/0/38253/
30 червня 1907 року у Йосифа Шухевича і Євгенії (дів. Стоцька) народився син Роман.
Йому судилося піднести славу цього роду на найвищу щаблю захисника української нації. Саме дякуючи Роману Шухевичу, сьогодні молодь українська цікавиться усім родом Шухевичів. У 31 рік Романа призначено заступником начальника штабу Карпатської Січі, у 34 він вже заступник міністра оборони Українського Державного Правління, що перелякало фашистів і вони організовують полювання на Романа. Він в.о. голови ОУН(р) і голова проводу ОУН(р) на українських землях, головний командир УПА мав русяве волосся. Часто вдягав форму офіцера армії окупантів і ходив Львовом, як при німцях, так і при совєтах. Навіть при останніх їздив у справах на Схід і Південь, лікувався в Одесі. Все життя своє поклав Роман Шухевич на оборону своєї нації і заслуговує на вшанування як на державному рівні, так і на рівні спортивних і дитячих товариств, бо такою різноплановою і обдарованою людиною українці мають пишатися перед усім Світом. Він може бути зразком для молоді, як видатний піаніст, як видатний танцюрист, як видатний мандрівник або гарний плавець. Наприклад, на човні проплив з Галичини по Бугу та Віслі до Балтики і назад — на веслах проти течії.
Подвійним святом для українців є дата 30 червня, це по-перше, день відновлення української держави, і по-друге, річниця народження видатного українця, Героя України Романа Шухевича. Слава Україні, державі, що має таких Героїв!
Повчальна біографія Тараса Шевченка, який, «дякуючи» німцям, Петру Першому і Катерині Другій, народився кріпаком, хоч діди й прадіди його ще знали веселую волю. Дід по батьковій лінії – Іван Шевченко брав участь у Коліївщині. Батько Тарасів – був письменний, майстер на всі руки, рішучий з неабиякими організаторськими здібностями – мав довіру у чумаків і водив Україною їх каравани.
Автопортрет написаний в Оренбурзі 1849-1850
Таке оточення і Божа воля наповнила Тарасову душу невичерпними талантами і потягом до свободи. Він допомагаючи батькові в майстерні і у водінні чумацьких валок, взяв з того дуже багато. Вчився керувати людьми і орієнтуватися по світилах небесних визначаючи і час і напрям руху. Щасливе дитинство скоро закінчилося.
Не з власної волі, Тарас покидає Україну, але рішуче відмовляється від смачного життя кріпацької еліти, хоч пан Енгельгард і вихлюпував лють на хлопця, що не бажає працювати не лише у хоромах, але і на кухні. Тарас сам знайомиться з талановитим художником, і сам себе здає йому в оренду граючи на жлобській натурі свого пана. Зайняття улюбленою справою для нього є понад усе.
Вихопившись на волю, Шевченко недовго упивається власною свободою. Він міг, але не хотів, як його друзі Брюлов, або Жуковський жити не знаючи горя у серці столиці. Йому було мало власної волі, він підбурює до волі всю свою націю, творячи її власним словом, гуртуючи до бою. Врешті, визнаного народом маляра і поета влада кидає у піски солдатом, якому заборонено царем писати і малювати. Але й там, у солдатчині, Тарас всотує в себе все, що треба на шляху до волі. Навіть російські офіцери, що керували експедицією по Аралу, насмілились просити чин офіцера опальному Шевченку, бо він не раз рятував експедицію своїми знаннями і вміннями.
Царат боявся Тараса як вогню, і тому не дав дозвіл на життя в Україні. Та Шевченко і під самим носом у царя розгортає бурхливу діяльність, заводить знайомства, засуджує кріпацтво, робить аукціони і всі власні кошти кидає на видавництво букваря. Справи його життя були завершені його стараннями, хоч побачити то не стало здоров’я. По смерті поета на його кошти найбільшим тиражем того часу біло видано найдешевшу книжку "Южнорусский букварь". І впало кріпацтво. І слова Тараса у працях його, всіх думаючих українців штовхають на справи, підказують, що кому і як робити.
Видно, про українську владу писав Кобзар, що "Ледачому животові і пироги вадять". Зійшли нанівець всі загравання української "еліти" з москалями. Ніколи не забуду, як готувалася українська "еліта" до 200 -ї річниці Олександра Пушкіна. За пів-року, щодня, на радіо повідомлялося скільки днів залишилося до тої світлої дати. Натомість, 200-та річниця народження великого Кобзаря пройшла непомітно, бо під чоботом москаля-окупанта опинився Крим. Отака вдячність від москаля. Вчиться українці шанувати своє, рідне, краще розуміти філософа і академіка Тараса Шевченка.
Не дарма ж писав поет:
Де єсть добрі люди,
Там і правда буде,
А де кривда буде,
Там добра не буде.
А правдою для українців завжди був, є і буде Тарас Шевченко назавжди.
http://litopys.org.ua/shevchenko/shev511.htm
http://kampot.org.ua/uploads/posts/2010-03/thumbs/1268393384_portretu_shevchenko_-13.jpg
http://taras-shevchenko.in.ua/kartyny/zhinka_v_lizhku2.jpg
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/4/46/Shevchenko-Kyiv_kostyol.jpg
