Це не моя стаття. Але дуже рекомендую прочитати. Дуже. Хоч би тому, що Порошенко змусив ії зняти з сайта Еспресо, де вона була розміщена.

Алексей Шевченко

Катастрофические события последних дней показали, что наша реальность на театре военного противостояния представляет собой сталинскую формулу «социалистического реализма», только наоборот: «Борьба плохого с еще худшим». Я имею в виду то, что эта реальность в своем обвальном ухудшении обгоняет самые мрачные прогнозы. После завершения очередных минских переговоров в экспертной и политической среде высокого уровня было зафикиксировано абсолютное поражение Украины в этих переговорах и по пунктам разобраны последствия этого нового раунда сдачи национальных интересов под высоким патронатом Олланда-Меркель.

Была запущена и альтернативная формуле «Путин всех переиграл» точка зрения, которую пытались отстоять также не последние представители аналитического сообщества, видевшие в минских переговорах какой-то потаенный смысл хитрого усмирения «буйного» российского диктатора. Но их доводы в русле обоснования пропагандистского тезиса «Украина одержала дипломатическую победу» были гораздо слабее доводов критиков. С моей точки зрения, захват Дебальцево окончательно похоронил их аргументы и показал, что они выдавали желаемое за сущее.

Я не хочу сейчас повторять все доводы аналитиков, зафиксировавших бездарнейший провал украинской дипломатии и сокрушительное поражение самого Порошенко в Минске, представленных такими фигурами, как Пионтковский, Солонин, Каратницкий, Маккейн, Ландсбергис и многих других. Все. что можно было сказать по этому поводу, ими уже было сказано. Целью этой заметки является попытка перевести розговор в иную плоскость, название которой вынесено в заголовок. С моей точки зрения, Минск-2 завершивший «мирные эксперименты» Петра Алексеевича, которые привели к абсолютно бессмысленной гибели за не менее бессмысленные фантазии тысяч украинских военных, окончательно прояснил тот диагноз, который небезызвестный Мюллер сформулировал в знаковом разговоре с небезызвестным Штирлицем: «Фюрер привел Германию к катастрофе. Он – не способен принимать решения».

Введите в это высказывание другое имя и замените название «Германия» на «Украина» и вы получите смысл того, что я хотел сказать в этих заметках. Почему так произошло? Злая воля? Договорняк с врагом? Откровенное предательство? Сказать сложно, хотя, скорее всего, нет. И потому возможный вариант ответа лежит в плоскости психологии человека, который, к нашому общему несчастью, является главой украинской державы. В мае 2014 года, то есть, в канун президентских выборов я опубликовал статью, где попытался продемонстрировать, почему психотип Порошенко не годится для задач, стоящих перед президентом военного времени. Но тогда речь шла, скорее, о слабости характера (нерешительности, склонности к компромиссам, предпочтении переговорного процесса лобовым военным конфликтам). Иными словами, тезис статьи была такой: «Порошенко не воин, а чистой воды «переговорщик».

К сожалению, этот диагноз и прогноз полностью подтвердились. Только, как водится, в гораздо худшем варианте. Потому что действия Порошенко, начиная с провозглашения «мирного плана» и заканчивая «Минском-2», обнаруживают уже не только слабости характера, но слабости с сильными добавками откровенной психопатологии. Конечно, речь не идет о психических расстройствах в клиническом варианте. Пока это лишь сильные «акцентуации» личности, но и их достаточно для того, чтобы получить разрушительные последствия для страны. Для их анализа пока еще достаточно консультации психолога, хотя если ситуация будет продвигаться в описанном русле, то, глядишь, уже и психиатр понадобится. Я не претендую ни на роль того, ни на роль другого, но лишь навскидку скажу, как можно квалифицировать в терминах психических акцентуаций все действия Порошенко, которые он совершал в последнее время.

А. Элементы аутизма. Наверное, «потеря связи с реальностью» является прерогативой не только Путина, но и всякого политика, зараженного вирусом нарциссического самолюбования. Не является исключением и Петр Алексеевич, никак не обделенный любовью к себе. Может быть отсюда, постоянные искажения в именовании и оценке этой самой реальности, в результате которых все его поражения предстают как замечательные победы. Самый свежий пример: Дебальцево. В своем публичном обращении к нации, которая в очередной раз ждала радикального изменения формата боевых действий на Донбассе, Порошенко вдруг заявил, что «операция прошла успешно», что «все идет по плану», что вывод войск и сдача Дебальцево также происходит в согласии с этим планом ( смерти украинских военных, наверное, тоже были запланированы?). Более того, из этого обращения следует, что мы выиграли эту операцию, «дали по зубам» и «посрамили Россию».

Возникает естественный вопрос: «Что это было»? Это просто откровенная пропагандистская ложь или наркотик самообмана? Возможно и то, и другое иди, скорее всего, все это одновременно. Но когда я услышал эти перлы, то перове слово, которое вирвалось, было слово «Клиника!».

Б. Компульсивные «застревания». Как известно, в переводе «компульсивный» означает «навязчивый», а поведение такого типа характеризуется склонностью к навязчивым повторениям определенных действий. (Частый пример такого рода поведения – стремление к навязчивому мытью рук как следствие мании чистоты). Я абсолютно убежден в том, что так называемый «мирный план» -- это никакая не рациональная конструкция, не стратегия и даже не пропагандисткий ход. Это – типичная компульсия, навязчивое повторение определенного словосочетания и картинки воображения, которое связывается с этим словосочетанием в сознании Порошенко. Причем тем более навязчивое, чем более обнаруживается полное несоответствие этой картинки реальности. Данный контраст еще более усиливает агрессивный характер такого застревания, производя впечатление маниакальной навязчивости, почти паранояльной зацикленности.

Аналогичной компульсивной природой характеризуется и другие привычки Порошенко (например, привычка проводить бесконечные совещания там, где необходимо немедленно принимать решение или постоянко создавать пирамиду все новых бюрократических структур). Однако я не буду сейчас их анализировать.

В. Кататонический синдром. Поскольку данный вид нарушения относится к тяжелым формам психических расстройств, употреблять этот термин в расширительном смысле можно в качестве метафоры или аналогии. Однако сходство определенных симптомов позволяет проводить подобную аналогию. Поэтому я утверждаю, что Петр Порошенко – политический кататоник и сейчас объясню почему. Согласно оригинальной версии одного современного психиатра кататония возникает, как результат реакции травоядного животного на встречу с хищником. Эта реакция может иметь вид повышенной двигательной активности (кататоническое возбуждение) с последующей абсолютной пассивностью (кататонический ступор).

Согласно симптоматике кататоническое возбуждение характеризуется пафосом и экзальтацией, повышенной говорливостью, а, соответственно, кататонический ступор – полным бездействием, эмоциональной и двигательной «застывшестью». А теперь давайте посмотрим на схему реагирования Порошенко на внешнюю угрозу в виде агрессии российского хищника. Алгоритм этого реагирования имеет следующий вид:

(1) Фаза кататонического возбуждения. Она характеризуется несколькими вариантами ответа на российский вызов (очередное вторжение, нарушение перемирия, обстрел мирного населения). Во-первых, гневное осуждение, пафосная речь, «заклеймление» агрессоров как «нелюдей». Во-вторых, обещание «жесткого ответа», прежде всего, введения «военного положения». За последний месяц подобным обещаниям было просто несть числа, а после Минска-2, боевикам давалось 10 часов на то, чтобы окончательно прекратить обстрелы и соблюдать договоренности. После чего введение этого самого военного положения было объявлено неминуемым. Помимо военного положения жесткий ответ преполагал сокрушительный контрудар и здесь ПП пристрастился к образу «дать по зубам».

(Частотность его упоминания тоже уже превращается в навязчивую компульсию). Кстати, поведение ПП на минских переговорах полностью вписывается в фазу кататонического возбуждения, когда по свидетельству очевидцев, он разговаоривал с Путиным на повышенных тонах, говорил ему «Ты», может быть даже угрожал. Но настоящий хищник всегда знает цену угрозам травоядного. Поэтому он был абсолютно спокоен.

(2) Фаза кататонического ступора. Далее в условиях нарастания внешней угрозы, следует фаза провала, мертвой точки, полной бездеятельности, причем ступор тем выше, чем острее необходимость в незамедлительном ответе. Политический кататоник по определению неспособен принимать волевые решения. Он будет максимально оттягивать это решение, «тянуть резину», перекладывать решение на других, либо находить паллиативы. Все это в полной мере вписывается в алгоритм поведения ПП и даже не требует иллюстрации. Отмечу только, что на этой фазе создаются различные рационализации такого поведения и «алиби» для оправдания бездействия. Самое распространенное: российская армия – самая сильная в Европе, мы не можем с ней воевать. Поэтому военного решения конфликта не существует, а есть только дипломатическое решение, где основными инструментами являются переговоры, переговоры и еще раз переговоры. (Кстати, последняя инициатива Порошенко о введении миротворческого контингента ООН в Украину – из этой серии).

(3) Фаза возврата к кататоническому возбуждению на новом уровне. На этой фазе – когда предыдущие угрозы и обещания намеренно забываются или вытесняются -- действуют также несколько вариантов поведения, причем они применяются согласованно. Согласно первому из них, угроза ввести военное положение и дать по зубам сменяется гневной моральной оценкой действий «нелюдей», где пафос и патетика буквально зашкаливают. То есть, наблюдается перевод проблемы из сферы немедленного военного реагирования в чисто моральную плоскость. Второй вариант состоит в каскаде жалоб на действия хищника – одна за другой следуют телефонные звонки Меркель, Олланду и Обаме, обращения в различные инстанции типа ПАСЕ или Совет безопасности ООН с просьбой дать оценку Путину и остановить агрессора с помощью усиения санкций. Готовятся материалы в международные суды, среди них упоминается и Гаага.

Наконец, есть еще одна форма пафосного отреагирования – восхищение подвигами героев (которые вынуждены были ими стать из-за бредовой политики самого выступающего и его застревания на Фазе 2) и их награждение. Он почему-то думает, что подобные речи со штампами в лучших советских традициях отвлекут общественное внимание от происходящего ужаса и от вопроса о том, кто виновник этого ужаса, что матери простят преступную бездеятельность и гибель своих детей и что выжившие будут предельно благодарны за эту риторическую фальшь. В условиях, когда результатами порошенковских перемирий являются горы трупов украинских героев, когда их результатами оказываются сплошные «котлы» (и сама Украина, будучи заложницей некоей психопатологической матрицы, скоро сама может превратиться в огромный «котел»), подобные риторические упражнения являются верхом пошлости.

Такой пошлостью были бесчисленные панегирики Порошенко в адрес донецких «киборгов», которых оставили умирать под завалами аэропорта и часть из которых российская сволочь расстреливала со связанными руками. Такой же пошлятиной веет от чествования героев, вырвашихся из дебальцевского «котла», который и возник по вине самого Порошенко. И такой же пошлостью будут отдавать его завтрашние речи на Майдане о памяти «Небесной сотни». Они будут просто оскорблением этой памяти.

                                                                                       ХХХ
Итак, возвращаясь к теме неадекватности президента с элементами психопатологии, напомню основной алгоритм реагирования Порошенко на российскую агрессию: угрозы жесточайшего ответа – переход под разными предлогами к отказу от выполнения обещаний и паранояльное застревание на «мирном плане» -- жалобы на очередные нарушения и новый виток эскалации и так по кругу. Эти круги уже повторились несколько раз. Подобные эксперименты были бы, конечно, очень увлекательными, если бы их результатами не были утраченные территории, бесчисленные и зря угробленные жизни, все новые «котлы» и полная бесперспективность решения проблемы противостояния с российским хищником на данных путях.

Тот факт, что Порошенко не в состоянии вырваться за пределы приведеного алгоритма и подтолкнул автора к выводу о том, что он – недееспособен. Причем, как в психологическом, так и в юридическом смысле. После Минска-2 и сдачи Дебальцево как президент он показал полную профнепригодность и «несоответствие занимаемой должности». Из Гаранта территориальной целостности страны и действенного инструмента решения проблем он сам превратился в проблему, в головную боль той части населения Украины, которой небезразлична его судьба. А вот вопрос, что делать с этой проблемой и как ее решить с учетом того, что у нас не отработаны механизма цивилизованного устранения от власти подобного рода персонажей, уже выходит за рамки этих заметок.

Алексей Шевченко

      Не можна обирати олігарха до влади! До цього закликала Юлія Тимошенко на виборах-2014.

      І тепер, треба щоб цей її заклик стояв перед очима 54% бовдурів, щоб він дзвенів в їхніх вухах. Щоб до них нарешті дійшло, в яку прірву вони кинули Україну, до якого занепаду довели економіку, яке горе принесли в багато родин.

      Всі знають Беню Коломойського. Це рейдер №1 в Україні. Окрім нього є ще рейдери, їх багато, у нас взагалі країна рейдерів. Але Беня, безумовно, перший. Він гуру рейдерів.

      Був.

      Тепер цей прапор перехопив в нього Пеця Порошенко. Мабуть для багатьох неочікувано, але якщо передивитися діяльність родини Порошенка, то все стає на свої місця.

      Папа Пеці був високопоставленим крадієм. За що і отримав в свій час тюремний термін.

      Брательник Пеці був кримінальним авторитетом.Якого, як і годиться, грохнули конкуренти, влаштувавши йому автокатастрофу.

      Сам Пеця також спочатку почав крокувати по шляху, який проклали папа та брат. Але, коли в Молдові йому замаячили тюремні нари, він швиденько дриснув в Україну.

      І тоді Пеця вирішив піти іншим шляхом. Як Вова Ленін в свій час.

      Він зрозумів, що треба красти законно. І тихо. А для того, щоб красти законно, треба бути в політиці. І Пеця почав створювати політичні партії. СДПУо, партія регіонів, Солідарність, Наша Україна. Тепер він політичний діяч, тепер він  сам створює закони. І тихо краде. Таке собі тихе рейдерство. Беня з шумом та гамом прокручував рейдерскі операції, а Пеця непомітно, але ефективно, без зайвого розголосу.

      І ось в 2014 році настав зірковий час для голубого рейдера Пеці Порошенка.

      Через засоби масової інформації, які підконтрольні йому та секте олігархів, в якій він перебуває, Пеця влаштував масове оболванювання виборців та дискредитацію головного свого конкурента та ворога їхнього зграї олігархів, Юлії Тимошенко.

      Таким чином він сколотив найбільшу рейдерську кодлу в світі, майже 10 мільйонів бійців. Але надав їм не біти, а ручки, якими вони повинні ставити пташки в бюлетенях для голосування навпроти його прізвища.

      Потім він купив більшість в Центральній виборчій комісії та Конституційний суд, зокрема його Голову.Який не повинен звертати уваги на порушення Пецею Конституції України в частині неприпустимості Президенту України мати власний бізнес.

      Посадити своїх людей на виборчих дільницях для Пеці було вже дрібницею.

       І ось, - 25 травня 2014 року!!

      Рейдерське захоплення України відбулося!

      Пеця Порошенко Президент корпорації "Україна"!

      Тепер ми всі не громадяни України, а працівники корпорації Порошенка "Україна". Тепер ми всі повинні працювати на Президента корпорації Порошенко. Тепер діють тільки закони корпорації. Всі правоохоронні органи, всі суди тепер знаходяться в юридичному відділі корпорації Пеці Порошенка  "Україна". Тепер нема Збройних Сил України, тепер є воєнізована охоронна структура корпорації Порошенка "Україна".

      Тепер ми повинні захищати не нашу країну Україну, а корпорацію Порошенка "Україна".Захищати його фабрики в Липецьку, його завод в Севастополі, його магазини Рошен, його банки, його царсько-президентську династію.

      Тепер ми повинні помирати за Петра Олексійовича Порошенка.

      Саме проти цього застерігала Юлія Тимошенко.

      Але мабуть народу подобається бути холопами, подобається, коли їх обкрадають та грабують, подобається, коли їх вбивають.

      Хто ще не зрозумів, що він накоїв, поверніться на початок цього допису, подивіться на фото, перечитайте уважно ще раз цей текст. Кому і з другого разу не дійде, зробіть цю процедуру ще раз, ще раз, ще раз....



           Спільнота

          Ну чо, три варіанти.

Варіант №1. Утопічний.

Верховна Рада знімає Яценюка, а паровозом і весь уряд.

Призначає Прем'єр-міністром Юлію Тимошенко, яка формує уряд так, як вважає за потрібне.

Порошенко подає у відставку.

Повноваження Президента переходять до Прем'єр-міністра.

Юлія Тимошенко витягує Україну з прірви, а Верховна Рада тим часом прибирає посаду Президента з Конституції. Прибирає нафуй. Нічого гарного для України від цієї посади не було. Тільки мафіозно-кримінальні клани, та бандити, які грабували країну, знищували армію, що призвело до того, що ми не можемо дати гідну відсіч рускім фашистам.

Утопічний, тому, що Порошенко блядіна підзаборна, депутати в більшості підари, а народ в більшості дебіловатий.

Варіант №2 Реалістичний.

Порошенко здає Україну. Порошенко зберігає весь свій бізнес. Путін, можливо, призначає Порошенка генерал-губернатором Українського округу(а скоріше Малороского, чі ще якась там москальська фуйня)

Реалістичний, тому, що Порошенко блядіна підзаборна. Як і в першому варіанті.

Варіант №3. Фантастичний.

Тут два підваріанти.

Підваріант №1

Народ влаштовує Майдан-3, і не дає Порошенку втекти за кордон.

Ну а далі, як і в першому варіанті, Рада знімає Яценюка, призначає Юлію Тимошенко, одночасно вона стає в.о. Президента, витягує країну з прірви, а Рада тим часом прибирає посаду Президента з Конституції.

Цей підваріант фантастичний, тому, що депутати в більшості підори, а народ в більшості дебіловатий.

Підваріант №2

Депутати проводять процедуру імпічменту Порошенку. І не дають втекти за кордон.

Ну а далі, знов. як і в першому варіанті, Рада знімає Яценюка, призначає Юлію Тимошенко, одночасно вона стає в.о. Президента, витягує країну з прірви, а Рада тим часом прибирає посаду Президента з Конституції.

І цей варіант фантастичний, тому, що довгий, і тому що депутати в більшості підори.

Да, ось так, в лоба. Правда-матка. З відповідними, супутніми епітетами. Щоб не було різночитань.

Дякую за увагу.

p.s. Там за діючою Конституцією Голова Ради повинен виконувати обов'язки Президента. Трішки схема міняється. Але стратегія та сама. Думаю розумний зрозуміє, а дурню воно і не потрібно...

           Спільнота

          Більше того, я навіть з ним розмовляв на цю тему. В смисле чому на Цензорі користувацкій геноцид? Банят і банят, банят і банят. Всіх, хто Пецю проти шерсті гладить.
          Каже, зараз я розберуся. Розібрався і знов каже, тебе забанили, - і надав список якихось диких пунктів правил, які я начебто порушив, і за які мене банят. Наприклад, що я розпалюю ворожнечу. Я сосредоточілся, і почав думати. Виходить, коли я називав Януковича крадієм та кремлівською марионеткою, то я не порушував цей пункт, і мене не банили. А коли називаю Порошенка крадієм та кремлівською марионеткою, то я порушую цей пункт, і мене банят.Фууу...так. Це я декілька раз так казав -"Фуу..так", - і кожен раз після такого заклинання намагався в'їхати в цю імперіческую формулу. Коли Янукович то так, а коли Порошенко, то так. Так і не вйїхав...натомість ледве не від'їхав дахом. І це навіть на "ворожнечі" не сосредотачивался.
          Кажу Бутусову, як же так, формула якась нерешаемая.
          Щас каже, розберуся. Розібрався, каже завтра тебе розбанят.
          Розбанили.
          Через тиждень забанили.
          Я к Бутусову, кажу шалят там ваші раби.
          Щас каже. І пропав назавжди.

          Через три дні мене розбанили. Потім забанили. Потім розбанили, потім забанили. Дійшло до того, що я вже був на свободі тільки пвдоби, а потім хапали під білі рученьки і в бан.

          Я ще два, чи три рази звертався до Бутусова, але там вже все померло, тихо, як на цвинтарі. Ні гу-гу.
          А тут на Фейсбуку я ж бачу, як Бутусов бореться з владою. І не просто бореться, а влаштовує суцільний буревій боротьби, шторм! Він і там, він і тут, він і здесь, всім дає поради, довжелезні опуси видає на гора. Того зняти, того призначити, туди піти, там зробити.
          Але загадковим чином не чипає Порошенка. Максимум, що дозволяє собі, це попросити когось зняти. А те, що це сам Порошенко є уродом, що це його команди виконують чиновники, що це його провина в тисячах загиблих українцях, що це він займається корупцією, тут у Бутусова все на замку, повний штіль.
          В зв'язку з цим виплила ще одна задача, який Бутусов справжній, той що ізоблічает режим словами, чи той Бутусов, який за те саме ізобліченіе режима баніт на своєму сайті всіх ізоблічітелей?
          Ну це така давня проблема, вірити словам, чи справам.
          Все ж таки вирішив, що краще вірити справам. Що ізоблічатель Бутусов, це фальшивка, а банітель Бутусов справжній.
          І тут вже простіше стало. У Порошенко багатошарова система оборони. Самий ніжній шар, це карамельная вата та шоколадні боти. Шар вище, це такі, як Бутусов, вони створюють димову завісу солідарності з народом та роблять гучні, але нешкідливі наїзди на владу, а самий верхній шар, це луценкі, герашенкі(обох статей) та решта.
          Вопчім все, Бутусов вийшов з моєї довіри, більше я нічого в нього з'ясовувати не буду, а просто виражу своє відношення в цьому плакаті.

          Оце да, скільки наваял! Думав в двох словах скажу свою мисль, а вийшла не одна сотня.
          Хоча, нічого нового мабуть не сказав, багато хто також є постійним сідельцем в бане на Цензорі....))))

           Спільнота

           Ця жінка тоді за всіх нас пішла у в'язницю. Пішла у в'язницю за Україну. Не втекла за кордон, як мордоворот Овощ, як старпер Кровосіся, як решта ригівських пацюків. А Юлія Тимошенко пішла у в'язницю. Пішла, тому що в неї була совість чиста. Тому що все, що вона робила, вона робила для людей. І для вас, недоношених мудаків, в тому числі.

           Дивіться на ці фото. 

           Згадуйте, як якась мусорська погань лапала її своїми брудними граблями, як ії били в колонії, як принижували ії жіночу гідність.

           Згадуйте, як тоді ви сиділи з пляшкою пива, та спостерігали цей жах, замість того, щоб вийти  на її, і на свій захист, бо вона стояла між вами та бандою Януковича.

           Згадуйте, як ви заздрили "королівським тюремним хоромам" Юлії Тимошенко та проклинали її. Це з вами залишиться на все життя.

           Згадуйте, як ви ганебно зустріли її після в'язниці. Яку обструкцію їй влаштували за те, що вона вийшла з катівні Януковича на інвалідному візку. Як ви її принижували. насміхалися, юродствували.

           Згадуйте, як в той час, коли Юлія Тимошенко перебувала у в'язниці, ваш теперішній обранець, Порошенко, працював в уряді Януковича і разом з ним розкрадав Україну.

           Згадуйте, як завдяки своїй тваринної люті до Юлії Тимошенко, ви привели до влади ще гіршого, ніж Янукович, упиря, Порошенка. Як знехтували Україною, як знищили своє майбутнє і майбутнє своїх дітей, заради тимчасового задоволення своїх низинних почуттів. 

           Згадуйте, як загинула Небесна сотня, як зараз гинуть тисячі патріотів на фронті. Це також наслідок ваших дій, що в 2010 році, коли ви були противсіхами, що в 2014 році, коли ви переродилися в карамельних ватників. Агресія Путіна, це наслідок вашіх дій, це ви приводили і продовжуєте приводити до влади його маріонеток.

           Дивіться на ці фото. Це приклад мужності, стійкості, патріотизму. Патріотизму справжньому, а не тому, приторно-солодкому, рошенівському, на яке ви купилися. Уявіть собі, вас 9 млн. 857 тис штук, а ви не варті однієї маленької жінки! Ви рідке лайно, ви кубло навозних жуків, яке переробляє екскременти свого шоколадного царька. За якого, до речі, проголосувало менше людей, ніж за Юлію Тимошенко в 2010 році - 11 млн. 593 тис. 340 голосів.За якого проголосувало менше, ніж за будь якого Президента України.

           Дивіться на ці фото уроди, карамельним пальцем зроблені. Це ваш біч, ваша анафема. Після того дня, після вашого подальшого глумління над Юлею Тимошенко, ви самі, своїми руками перетворили своє життя на жах, на тисячі смертей, на занепад країни, на знищення держави.

           Так, це мої емоції. Так, це моя інтерпретація того, що відбувалося та відбувається в моїй країні.І це моє право говорити те, що бачу і те. що думаю.А що ви можете заперечити, мирнопланові бовдури? Варофка? Сучкаблох? Жидівка? Які ж ви блазні та нікчеми....

          Спільнота