Приходить ніч, танцює древні танці.У небі усміх місячний воскрес.Душі, якій давно за вісімнадцять,Великих не чекається чудес.Усе віджите вже за видноколом,Хоч наче ще на відстані руки,Та ходить сон небачений на волі,І розкидає жменями зірки.***І сниться знову нескінченне літо,Яскраве поле, ліс у далині.Я тихо йду. Мені кивають квіти,І грає щастя на одній струні.Душа не пам’ятає про негоди,Про існування клопотів та меж,Бо я слухач безсмертної природи,І начебто безсмертний з нею теж.[Приєднана...
Читати далі...