Навіщо полум’ям згораю

Та нерви сточую свої?

Я Вашу душу проводжаю

В найкращі Всесвіту краї.

Краї добра, співучі, срібні,

Відкриті чистоті вітрам,

Хай на землі Вам непотрібний,

То, може, знадоблюся там?

Краї, які назвали Раєм,

Яких ніхто не омине…

Я Вашу душу проводжаю

І прошу – не женіть мене.

27.11.2015

Проклюнулось сознанье поутру,

Как зелень сквозь асфальтовое ложе

И юркими мурашками по коже

В свою играет давнюю игру.

Летя в голубоглазой вышине,

Оно чеканит страждущее слово,

И интересно, что ещё такого

Найдёт моё сознание во мне?

26.11.2015

Ваш светлый взгляд сияет позитивом,

Наполненный до края волшебством,

Вы до сих пор чарующе красивы

Природным, неподдельным естеством.

Пред Вами испаряется дремота

И рушится застенчивости клеть,

Вы и сейчас такая, что охота

На Вас до дней скончания смотреть.

Не знаю, как могло так в жизни статься,

Что Вас тревожат липкости молвы,

Но слов моих не стоит опасаться,

Я знаю грань, что выставили Вы.

Но чувств моих непрошеных порывы

Не хочется закапывать в былом,

Вы ж до сих пор чарующе красивы

И маните природным волшебством.

26.11.2015

Откройте уши!

Оборвите мой телефон,

Пусть захлебнётся от звона!

Промеряйте мою вывернутую глубину,

Но не бойтесь утонуть.

Я перенесу вас туда,

Куда попадает

Далеко не каждый.

Я умею это лучше всего,

Но не умею быть тут, внизу.

Откройте уши

Хоть кто-нибудь…

Вас же так много,

Неужели в таком количестве лиц

Не найдётся хоть одного

Понимающего?

26.11.2015

Души бессмертной милозвучие

Течёт по чёрствости сердец,

Грозя начало и конец

Сплести в одно благополучие.

Но и сомнения вновь мучают –

А будут ли нужны они

Хоть для кого и с пользой?

25.11.2015

Коли думок завершується гомін

Та скрипки серця лопає струна,

У ці хвилини ми йдемо у спомин,

В якому тільки юність та весна.

В цей дивний світ, якого ще не знаєм,

Хоча про нього чули вже не раз,

Йдемо і за порогом залишаєм

Набиті клунки смутку та образ.

Край добрих снів, омріяний, чудесний,

Пісень гучних та радісних забав,

Але тоді почуєш спів небесний,

Якщо залишиш жменьку добрих справ.

25.11.2015

Гуляла небом місячна дрімота

Та зоряні світились кораблі,

І тихі сни вирізьблювали ноти

Пісень, найкращих, мабуть, на Землі.

У них усе було – і чисті рими,

Краплини смутку й навіть світлий сміх,

І я пісні вирізьблював із ними

Та сподівався, що почуєш їх.

25.11.2015

Дрожит душа моя

На пламя схожая,

Излишне мягкая,

Не толстокожая,

Излишне тонкая

И, в целом, странная,

Необъяснимая

И нежеланная.

По ветру в стороны

Она качается,

Кипит ошибками,

Кипит, не кается.

В частицы мелкие

Годами крошится,

Не просит милости,

Живёт, как можется.

Живёт и мается,

Судьбой бранимая,

Цените кто-нибудь

Её, ранимую.

Дунь – и погаснет…

24.11.2015

Ну що тобі сказати, сонце,

Якщо ти знаєш все уже?

Ти бачиш мого охоронця,

Який мене скрізь світ несе?

Її ти бачиш білі крила,

М’якіш дитячої щоки?

Її ти чуєш голос милий,

Який пронизує віки?

Її слова – для мене свято,

Що прикрашає днів пітьму,

Зробив мій янгол так багато,

Дозволь віддячити йому.

24.11.2015