Манит далью неба синь,

Да не вхож,

Моё сердце словом вынь

Да положь,

Измочаленный кусочек

Добра,

Что ценнее тысяч тонн

Серебра,

Что свежее, чем рассвет

Поутру,

Сокровенным пусть живёт

На миру.

Пусть забудет про тревоги

И страх,

Подержи его чуть-чуть

На руках.

Подержи и хоть немного

Согрей,

Сердцу хватит до скончания

Дней.

23.11.2015

На зиму проданы билеты,

Но не звенел ещё звонок,

Дворы залиты белым светом

И взята осень под замок.

Красы заснеженной обитель

Ещё не властвует над днём,

Ещё не весь сошёлся зритель,

А как сойдётся – так начнём.

23.11.2015

Балует осень-хулиганка –

То дождь, то ветер, то печаль,

Разбросана по полустанкам

Ячменных красок пастораль.

Деревья к небу тянут руки,

Да у него дела не ждут,

И разрываются в разлуке

Остатки выданных минут.

Осознавая неуместность

Желанья радости блюсти,

Жизнь уплывает в неизвестность,

Не зная, есть ли смысл в пути.

23.11.2015

Пустынно. Осень. Ожидание.

Укутан город в холода.

Неумолимость и отчаянье,

И звёзд пасётся череда.

Неуправляемость. Сомнения.

Потуги тёплого хлебнуть.

Необъяснимость. Отрешение.

И долгий, долгий, долгий путь

К покою.

22.11.2015

Уставший день укрылся где-то,

Мазнув росою по траве,

Обрывки старого сонета

Шуршат в тоскующей листве.

И время тихо остывает,

Глотнув из чашки сонный дух,

И блеск очей опять считает

Рои далёких звёздных мух.

22.11.2015

Ваніль та кава – запахи світанку

Та осередок теплий доброти,

Малює сонце полум’ям на ґанку

Свої неперевершені світи.

Душа вертає з мандрів піднебесних,

В яких блукала з почтом чуйних снів,

Пробуджуючи ноти безтілесних,

Очікуваних найніжніших слів.

22.11.2015

Кінця нікому не минути,

В житті, в дорозі, у судьбі,

Та як мені тебе забути?

Це все одно що у собі

Убити душу. Так світилась

Вона у темряві епох,

У ній сміялось та журилось

Не за одного – за сімох.

Долало з нею серце скрути

У нескінченній боротьбі.

І як мені тебе забути

Та себе вбити у собі?

21.11.2015

Не лийте смуток

Вологі очі,

Вас не помітять,

Вас не захочуть.

Й не варто, очі,

Вогнем горіти,

Вам кригу в серці

Не розтопити.

Не стати світлом

У морі ночі,

Тому прошу я –

Вгамуйтесь, очі.

21.11.2015

У цьому світі все не так,

І що хотілось та гадалось

На жоден крок не наближалось,

І тільки будень як хижак

Ковтає білопінну слину

Та демонструє жовті ікла,

Надія зойкнула та зникла,

І все, панує порожнина.

21.11.2015